Court decree № 33391437, 22.08.2013, Kyiv Administrative Court of Appeals

Approval Date
22.08.2013
Case No.
823/673/13-а
Document №
33391437
Form of legal proceedings
Administrative
State Coat of Arms of Ukraine

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/673/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Паламар П.Г. Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

У Х В А Л А

Іменем України

22 серпня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Аліменко В.О.,

суддів Ісаєнко Ю.А., Кучми А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції в Черкаському районі Черкаської області Державної податкової служби на Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 08.04.2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаснасінтрав» до Державної податкової інспекції в Черкаському районі Черкаської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2013 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаснасінтрав» звернулись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Черкаському районі Черкаської області Державної податкової служби, в якому просили суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.11.2012 року № 0001672301, № 0001682301 та від 22.02.2013 року № 0000292301.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 08.04.2013 року адміністративний позов - задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить Постанову суду першої інстанції скасувати та постановити по справі нове рішення, яким в задоволені адміністративного позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції було не правильно застосовано норми матеріального права, не надано повної оцінки діючому законодавству та обставинам, що мають істотне значення для вирішення справи, не надано належної правової оцінки письмовим запереченням по справі, наданим представником відповідача.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що посадовими особами відповідача проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Черкаснасінтрав» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Захід-УА» за липень 2011 року,про що складено акт від 12.11.2012 року № 28/22-010/2779275.

Відповідно до Акту перевірки позивачем порушено вимоги ст. 134, ст. 138, ст. 139 ПКУ, в результаті чого занижено податок на прибуток за 3 квартал 2011 року всього на 4066 грн., в результаті допущених порушень, що відображено в п. 3.1 розділу 3 акта перевірки; вимоги п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.4, п. 198.6 ст. 198 ПКУ, в результаті чого занижено суми сплати податку на додану вартість за липень 2011 року в сумі 3536 грн., в результаті допущених порушень, що відображено в п. 3.1 розділу 3 акта перевірки та вимоги ст.185 ПКУ, а саме відсутність об'єктів, які підпадають під визначення цих статей.

Так, податковим органом зроблені висновки, що господарські операції за липень 2011 року щодо поставок товарів від ТОВ «Захід-УА» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявність трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій.

Не погоджуючись із висновком ДПІ у Черкаському районі, викладеним в акті перевірки від 12.11.2012 року, позивач 20.11.2012 року подав заперечення до відповідача, яке залишене без задоволення.

26.11.2012 року відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення: № 0001682301, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток на суму 4066 грн. та № 0001672301, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 4420 грн., із яких 3536 грн. основний платіж, а 884 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач 07.12.2012 року подав скаргу до державної податкової служби у Черкаській області.

Рішенням державної податкової служби у Черкаській області від 25.01.2013 року № 1602/10-210 скаргу позивача залишено без задоволення та збільшено суму штрафу по податку на додану вартість.

Позивач 06.02.2013 року подав повторні скарги на податкові повідомлення - рішення до ДПС України, які залишені без задоволення.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність винесених податкових повідомлень-рішень.

З такими висновками суду першої інстанції не погоджується колегія суддів.

Основним нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини є Податковий кодекс України, який вступив в силу з 01 січня 2011 року.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Колегія суддів звертає увагу, що грошові зобов'язання з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість нараховані позивачу у зв'язку з господарськими відносинами з контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю «Захід-УА».

Відповідно до матеріалів справи, на підтвердження реальності вчинених операцій, щодо поставки товару, позивачем надано суду та досліджено договір з ТОВ «Захід-УА» № 31 від 12.07.2011 року, відповідно до якого поставка товару здійснюється на підставі видаткових накладних, доставка здійснюється транспортом ТОВ «Черкасинасінтрав», рахунок-фактуру № 13/07-1 від 13.07.2011 року, видаткову накладну № 71309 від 13.07.2011 року, податкову накладну № 71309 від 13.07.2011 року на поставку насіння гірчиці та редьки на загальну суму 17677 грн. 50 коп., подорожній лист від 13.07.2011 року, товарно-транспортну накладну АЗС № 001968 від 13.07.2011 року.

Оплату за отриманий товар позивачем проведено перерахуванням коштів на рахунок постачальника - контрагента ТОВ «Захід-УА», що підтверджується випискою по розрахунковому рахунку за 13.07.2011 року.

В подальшому насіння гірчиці в кількості 1220 кг та редьки в кількості 1875 кг, реалізоване позивачем СТОВ «Лан» за видатковою накладною РН -0000048 від 13.07.2011 року.

Транспортування товару здійснювалось директором ТОВ «Черкаснасінтрав» особисто автомобілем підприємства КаМАЗ 5320 40-43 ЧПК маршрут: м. Київ - с. Червона Слобода.

Отже, первинні документи повністю відповідають вимогам, встановлених до первинних документів, які пред'являються п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2 Положення про документальне - забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.6 ст. 206 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що посилання відповідача на товарно-транспортна накладна та подорожній лист, які оформлені з порушенням вимог чинного законодавства, а саме не зазначено: номер маршруту, ПІБ водія - експедитора, маса брутто (прописом), точна адреса пунктів навантаження та розвантаження, не заповнено графи 10, 12, 13, 15-23, не може бути підставою вважати угоди поставки нікчемними.

Крім того, колегія суддів, зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що на момент надання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрований платником податку на додану вартість, а тому не мав права виписувати податкові накладні.

У свою чергу, право платника податку на додану вартість на отримання податкового кредиту не пов'язано зі сплатою особою, що видала податкову накладну, своїх податкових зобов'язань перед бюджетом, а також із порушенням правил ведення бухгалтерського та податкового обліку.

Також судова колегія вважає помилковим висновки податкового органу щодо заниження сум податкового зобов'язання позивача з податку на додану вартість з тих підстав, що його контрагенти не виконали свого зобов'язання щодо сплати названого податку до бюджету, оскільки це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, колегією суддів встановлено, що податковим органом не вжито всіх можливих заходів з метою доведення до відома відповідача факту наявності в нього податкового боргу.

Відповідно до вимог ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись, ст.ст. 2, 41, 160, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу позивача Державної податкової інспекції в Черкаському районі Черкаської області Державної податкової служби на Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 08.04.2013 року - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 08.04.2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.О. Аліменко

Судді Ю.А. Ісаєнко

А.Ю. Кучма

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Кучма А.Ю.

Previous document : 33391335
Next document : 33391446