Decree № 33262583, 03.09.2013, High Commercial Court of Ukraine

Approval Date
03.09.2013
Case No.
910/3826/13
Document №
33262583
Form of legal proceedings
Economic
State Coat of Arms of Ukraine

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2013 року Справа № 910/3826/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Плюшка І.А.,суддівКочерової Н.О. (доповідач), Самусенко С.С.,розглянувши касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 08.07.2013р.у справі№ 910/3826/13 господарського суду міста Києваза позовомприватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" в особі товариства з додатковою відповідальністю "Інтер-Ріск Україна"до1) приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія", 2) комунального підприємства "Київпастранс"провідшкодування 69 939, 84 грн. шкоди в порядку регресу за участю представників сторін:

від позивача: не з'явились

від відповідача 1: Мельніченко О.Д., дов. від 13.08.2013

від відповідача 2: не з'явились

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2013 року приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна" в особі товариства з додатковою відповідальністю "Інтер-Ріск Україна" звернулося до господарського суду з позовом до приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" та комунального підприємства "Київпастранс" про відшкодування в порядку регресу шкоди в розмірі 69 939, 84 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що виплативши страхувальнику відповідно до договору добровільного страхування транспортних засобів страхове відшкодування в розмірі 69 939, 84 грн., він зазнав збитків та набув відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, якою є відповідач-1, як страховик цивільно-правової відповідальності винної у вчиненні ДТП особи, в межах ліміту відповідальності страховика та відповідач-2, як власник джерела підвищеної небезпеки - учасника ДТП та роботодавець винної у скоєнні ДТП особи в тій частині збитків, що не підлягають відшкодуванню відповідачем-1.

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.04.2013р. (суддя Шаптала Є.Ю.) позов задоволено повністю. Вирішено стягнути з приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" на користь приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна" в порядку регресу матеріальні збитки в сумі 49 500, 00 грн. та 860, 25 грн. судового збору та з комунального підприємства "Київпастранс" на користь приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" в порядку регресу матеріальні збитки в сумі 20 439, 84 грн. та 860, 25 грн. судового збору.

При цьому, місцевий господарський суд, встановивши, що цивільно-правова відповідальність особи, винної у заподіянні збитків, була на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди застрахована відповідачем-1, прийшов до висновку, що останній зобов'язаний відповідно до вимог Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та на виконання умов полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/1221914 відшкодувати позивачу в порядку зворотної вимоги нанесену його страхувальником шкоду у межах ліміту відповідальності страховика, встановленого полісом ОСЦПВ № АВ/1221914, та за вирахуванням передбаченої вказаним полісом франшизи. Крім того, за висновком суду, відповідач-2, як роботодавець винної у скоєнні ДТП особи та власник автомобіля - учасника ДТП, зобов'язаний відповідно до ч. 1 ст. 1172, ч. 2 ст. 1187 та ст. 1194 ЦК України для повного відшкодування шкоди, завданої страхувальнику позивача - власнику пошкодженого при ДТП транспортного засобу, відшкодувати позивачу різницю між фактичним розміром шкоди (витрат на виплату страхового відшкодування) та розміром страхового відшкодування, який має сплатити страхова компанія відповідача-1.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2013р. (колегія суддів у складі: Коршун Н.М. - головуючий, Алданова С.О., Баранець О.М.) апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" залишено без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 03.04.2013р. - без змін з тих же підстав.

В касаційній скарзі приватне акціонерне товариство "Українська охоронно-страхова компанія" просить рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційного господарського суду скасувати в частині стягнення з першого відповідача 49 500, 00 грн. матеріальних збитків, 860, 25 грн. судового збору та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, пред'явлених до відповідача-1. При цьому, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Зі змісту статті 1117 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, 21.12.2011р. між приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (позивач, страховик) та Грабінським Валерієм Станіславовичем (страхувальник) укладено договір добровільного страхування транспортних засобів № АМ № 031004, відповідно до умов якого були застраховані майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному закону, пов'язані із володінням, користуванням, розпорядженням автомобіля "Renault Duster", д.р.н. АА 9958 ІХ.

22.02.2012р. в м. Києві по вул. Довженка, 7 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "Богдан А 144", д.р.н. АА 3668 АС, що належить відповідачу-2 - комунальному підприємству "Київпастранс", під керуванням Мусієнка Геннадія Сергійовича та застрахованого за вказаним договором страхування автомобіля "Renault Duster", д.р.н. АА 9958 ІХ, під керуванням Грабінського Валерія Станіславовича, внаслідок якої автомобіль "Renault Duster", д.р.н. АА 9958 ІХ, отримав механічні пошкодження.

Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 12.03.2012р. у справі № 2610/4985/2012 Мусієнка Геннадія Сергійовича визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП - порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

22.02.2012р. страхувальник позивача звернувся до ПАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" із заявою про настання страхового випадку.

Відповідно до звіту про визначення вартості матеріального збитку № 2321/12 від 21.03.2012р., складеного на замовлення позивача товариством з обмеженою відповідальністю "СОС Сервіс Україна", вартість матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу "Renault Duster", д.р.н. АА 9958 ІХ, внаслідок пошкодження при ДТП, та вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу склала 63 867, 10 грн.

Згідно акту виконаних робіт офіційного дилера Renault в Україні - ТОВ "Арма Моторос" № АМНЗ001475 від 03.04.2012р. та рахунку № АМСС001475 від 26.03.2012р. вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля склала 70 689,84 грн.

Зазначена вище ДТП відповідно до умов договору страхування та норм чинного законодавства України, визнана позивачем страховим випадком, про що 10.04.2012р. та 24.05.2012р. складено страхові акти № UA2012022200019/L01/03 та № A2012022200019/L01/03, відповідно до яких розмір страхового відшкодування, що підлягав виплаті страхувальнику, склав 69 939, 84 грн. (за вирахуванням передбаченого договором добровільного страхування розміру франшизи).

На виконання умов вищезазначеного договору, за страховими актами № UA2012022200019/L01/03 від 10.04.2012р. та № UA2012022200019/L01/03 від 24.05.2012р. приватним акціонерним товариством "СК "ПЗУ Україна" на рахунок ТОВ "Арма Моторс" здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 66 852, 84 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1574 від 11.04.2012р. та № 2771 від 25.05.2012р., а також проведено акт взаємозаліку на недоотриману від страхувальника страхову премію в розмірі 3 087,00 грн.

Крім того, судами попередніх інстанцій також встановлено, що цивільно-правова відповідальність комунального підприємства "Київпастранс", водія якого визнаного винним у порушенні правил дорожнього руху при ДТП, що виникла 22.02.2012р., на момент її виникнення була застрахована відповідачем-1 - приватним акціонерним товариством "Українська охоронно-страхова компанія" за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/1221914 зі строком дії з 30.12.2011р. по 29.12.2012р. Забезпеченим транспортним засобом за вказаним полісом був тз "Богдан А 144.5", д.н.з. АА 3668 АС; ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну становив 50 000,00 грн., франшиза - 500, 00 грн.

Після виплати своєму страхувальнику страхового відшкодування за договором добровільного страхування № АМ № 031004 від 21.12.2011р. позивач звернувся до відповідача-1 із заявою № 709/2012-10/ИР від 02.10.2012р. про відшкодування шкоди в порядку регресу. Однак, відповідач-1 листом № 5271 від 21.12.2012р. відмовив у виплаті страхового відшкодування з огляду на невиконання страхувальником - відповідачем-2 своїх договірних зобов'язань, а саме: неповідомлення про вчинення 22.02.2012р. ДТП, що і стало підставою для звернення позивача з позовом у даній справі.

За твердження позивача, після виплати своєму страхувальнику відповідно до договору добровільного страхування транспортних засобів страхового відшкодування в розмірі 69 939, 84 грн., він зазнав збитків та набув відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" право зворотної вимоги до відповідальних за заподіяний збиток осіб, якими є:

- відповідач-1 в межах ліміту відповідальності, визначеного полісом ОСЦПВ власників наземних транспортних засобів №АВ/1221914, як страховик цивільно-правової відповідальності винної у вчиненні ДТП особи,

- відповідач-2, як власник джерела підвищеної небезпеки - учасника ДТП та роботодавець винної у скоєнні ДТП особи в тій частині збитків, що не підлягають відшкодуванню відповідачем-1, оскільки ліміт відповідальності за полісом ОСЦПВ №АВ/1221914 не перекриває суму завданих власнику автомобіля "Renault Duster", д.р.н. АА 9958 ІХ, в результаті ДТП збитків.

Статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України "Про страхування" визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, після виплати своєму страхувальнику страхового відшкодування за завдану внаслідок ДТП автомобілю "Renault Duster", д.р.н. АА 9958 ІХ, шкоду до позивача у даній справі перейшло право вимоги відшкодування збитків, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Пунктом 1 статті 1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Згідно ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Отже, у випадку заподіяння шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, питання про її відшкодування вирішується за принципом вини.

В даному випадку, як встановлено судами, особою винною у скоєнні 22.02.2012р. ДТП, є відповідно до постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 12.03.2012р. водій автомобіля "Богдан А144", д.н.з. АА3668АС, - Мусієнко Г.С. Власником зазначеного автомобіля є відповідач-2 - комунальне підприємство "Київпастранс", з яким Мусієнко Г.С. на час вчинення ДТП перебував у трудових відносинах. Крім того, зазначена ДТП сталася внаслідок порушення водієм автомобіля "Богдан А144" вимог ПДР України під час виконання своїх трудових обов'язків.

Статтями 1 та 5 Закону України "Про страхування" визначено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів та доходів від розміщення коштів цих фондів. Страхування може бути добровільним або обов'язковим.

Згідно зі ст. 7 Закону України "Про страхування" страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є обов'язковим видом страхування, що здійснюється в Україні.

Таким чином, відповідно до наведених положень чинного законодавства, у випадку укладення між страховою організацією та юридичними або фізичними особами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів, особою, відповідальною за завдані збитки у межах, передбачених договором, є страховик (страхова організація).

Як встановлено судами попередніх інстанцій цивільно-правова відповідальність водія КП "Київпастранс", винного у вчинення 22.02.2012р. ДТП, на момент її виникнення була застрахована відповідачем-1 - приватним акціонерним товариством "Українська охоронно-страхова компанія" за полісом ОСЦПВ власників наземних транспортних засобів № АВ/1221914.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, в силу вимог ст. 1194 ЦК України, оскільки КП "Київпастрнас" застрахувало свою цивільно-правову відповідальність, то на нього покладається додаткова (субсидіарна) відповідальність, як на власника джерела підвищеної небезпеки - учасника ДТП, та роботодавця винної у вчиненні ДТП особи, яка наступає лише у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди.

З огляду на наведені норми закону та встановлені судами обставини справи, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що особами, відповідальними за завдані позивачу збитки є відповідач-1 - ПАТ "Українська охоронно-страхова компанія" відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" в межах ліміту відповідальності, передбаченого полісом обов'язкового страхування цивільної відповідальності та відповідач-2 - КП "Київпастранс" відповідно до вимог ст. ст. 1172, 1187, 1194 ЦК України в тій частині, що не підлягає відшкодуванню ПАТ "Українська пожежно-страхова компанія", як страховиком.

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулює Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до п. 22.1. ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Враховуючи те, що на момент виникнення 22.02.2012р. дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу "Богдан А 144", д.н.з. АА 3668 АС, який перебував у трудових відносинах з КП "Київпастранс", була застрахована відповідачем-1, то останній в межах ліміту відповідальності є особою, відповідальною за шкоду, завдану його водієм автомобілю "Renault Duster", д.р.н. АА 9958 ІХ, внаслідок ДТП, оскільки відповідно до полісу ОСЦПВ власника наземного транспортного засобу відповідач-1 взяв на себе відповідальність за свого страхувальника, тобто здійснив страхування такого страхового ризику, як відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до вимог ст. 9 Закону України "Про страхування" франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Підпунктом 12.1. ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" встановлено, що Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, полісом ОСЦПВ, за яким ПАТ "Українська охоронно-страхова компанія" застрахувало цивільно-правову відповідальність КП "Київпастранс" та забезпечило автомобіль "Богдан А 144", д.н.з. АА3668АС, встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну в розмірі 50000, 00 грн., а також франшизу - 500, 00 грн. У зв'язку з цим, суди попередніх інстанцій прийшли до обґрунтованого висновку, що відповідач-1, як страховик цивільно-правової відповідальності винної у вчиненні ДТП особи - водія транспортного засобу "Богдан А 144", що перебував на момент ДТП у трудових відносинах з КП "Київпастранс", зобов'язаний відповідно до вимог Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та на виконання умов полісу ОСЦПВ № АВ/1221914 відшкодувати позивачу в порядку зворотної вимоги нанесену його страхувальником шкоду в розмірі 49 500, 00 грн., тобто у межах ліміту відповідальності, встановленого полісом за вирахуванням передбаченої вказаним полісом франшизи.

При цьому, посилання відповідача-1, як на підставу для відмови у виплаті страхового відшкодування, на невиконання страхувальником - відповідачем-2 своїх договірних зобов'язань, а саме: неповідомлення про вчинення 22.02.2012р. ДТП, є безпідставним та правильно не було взято судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки по-перше, положення підпункту 33.1.4. п. 33.1. ст. 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів", яким визначені строки, в які водій причетного до ДТП транспортного засобу та цивільно-правова відповідальність якого застрахована, зобов'язаний повідомити свого страховика про ДТП, не поширюються на позивача, з огляду на те, що останній не є ні водієм забезпеченого за полісом ОСЦПВ тз, ні страхувальником відповідача-1 в розумінні вказаного Закону. По-друге, статтею 37 вказаного Закону не передбаченої такої підстави для відмови у здійсненні виплати страхового відшкодування, як неповідомлення страхувальником страховика про настання ДТП. Натомість, як вірно зазначено судом апеляційної інстанцій, відповідно до пп. 38.1.1. п. 38.1. ст.38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" вказана обставина (неповідомлення страхувальником страховика про настання ДТП) є підставою для подання страховиком після виплати страхового відшкодування регресного позову до страхувальника або водія забезпеченого тз, який спричинив ДТП.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій вірно та обґрунтовано задовольнили позовні вимоги, пред'явлені до відповідача-1, щодо стягнення 49 500, 00 грн. матеріальних збитків в порядку зворотної вимоги.

Разом з цим, суди попередніх інстанцій також правильно та обґрунтовано задовольнили позовні вимоги в частині стягнення з КП "Київпастранс" 20 439, 84 грн. збитків, оскільки відповідач-2, як роботодавець винної у вчиненні ДТП особи та власник джерела підвищеної небезпеки - учасника ДТП, є також відповідальною за завдані власнику тз "Renault Duster" збитки особою в тій частині, що не підлягають відшкодуванню ПАТ "Українська охоронно-страхова компанія", як страховиком, та зобов'язаний відповідно до ст. 1194 ЦК України для повної компенсації здійсненої позивачем страхової виплати відшкодувати позивачу 20 439, 84 грн. шкоди, що є різницею між розміром виплаченого позивачем страхового відшкодування (фактично понесені витрати позивача) та розміром страхового відшкодування, яке має сплатити страхова компанія відповідача-1.

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що місцевий господарський суд у відповідності до вимог ст.43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та правильно, у відповідності до вимог закону та встановлених обставин вирішив спір у справі. Переглядаючи справу повторно, в порядку ст. 101 ГПК України, господарський суд апеляційної інстанції правильно залишив прийняте місцевим господарським судом рішення без змін.

Посилання скаржника на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваних рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування зазначених судових актів колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2013р. у справі № 910/3826/13 - без змін.

Головуючий І. Плюшко

Судді Н. Кочерова

С. Самусенко

Часті запитання

Який тип судового документу № 33262583 ?

Документ № 33262583 це Постанова

Яка дата ухвалення судового документу № 33262583 ?

Дата ухвалення - 03.09.2013

Яка форма судочинства по судовому документу № 33262583 ?

Форма судочинства - Господарське

В якому cуді було засідання по документу № 33262583 ?

В High Commercial Court of Ukraine
Previous document : 33262581
Next document : 33262588