Court ruling № 33206708, 27.08.2013, Donetsk Administrative Court of Appeal

Головуючий у 1 інстанції - Бєломєстнов О.Ю.

Суддя-доповідач - Жаботинська С.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2013 року справа №805/9761/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

Судді - доповідача: Жаботинської С.В., суддів: Сіваченко І.В., Шишова О.О., секретар судового засідання Казакова Т.М., за участю представника позивача Толмачової А.М., представника відповідача Безуєвської О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 липня 2013 р. у справі № 805/9761/13-а за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріупольська автобаза" про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 325926,44 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені за порушення термінів сплати цих санкцій у розмірі 325926,44 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2012 рік, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу відповідача становила 240 осіб. Відповідно до ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" на підприємстві повинно бути працевлаштованим 10 інвалідів, але фактично за даними звіту на підприємстві працювало лише 2 інваліда. Тобто, не виконано норматив по створенню 8 робочих місць. Згідно розрахунку, сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2012 році складає 321680,00 грн. Відповідачем сума адміністративно-господарських санкцій не сплачена. Відповідно до ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" та п. 4 "Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів" позивачем нарахована пеня у розмірі 120 % річних облікової ставки Національного банку України за кожний календарний день прострочення станом на 20 червня 2013 року на загальну суму 4246,44 грн., загальна сума заборгованості складає 325926,44 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24 липня 2013 р. у справі № 805/9761/13-а у задоволенні позовних вимог відмовлено.

З постановою суду першої інстанції позивач не погодився, подав апеляційну скаргу, вважаючи, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права. Апелянт вважає, що відповідач не виконав заходи щодо забезпечення та працевлаштування інвалідів у 2012 році. Просив рішення суду скасувати і прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Відповідно до підпункту третього пункту четвертого Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затверджене постановою Кабінету Міністрів України № 1434 від 26 вересня 2002 року, Фонд соціального захисту інвалідів як урядовий орган державного управління (та його територіальні відділення) відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за своєчасним перерахуванням сум штрафних санкцій, що надходять від підприємств, установ і організацій за недодержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

За змістом статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року № 875-12 (надалі Закон України № 875), саме Фонду соціального страхування захисту інвалідів надано право на стягнення санкцій за недодержання законодавчо встановленого нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Статтею 19 зазначеного Закону встановлено для підприємств, установ і організацій нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у розмірі 4 відсотків від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.

Частиною першою статті 18 Закону України № 875 передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими радами, громадськими організаціями інвалідів.

Згідно з частиною 1 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менше, ніж установлено нормативом, передбаченим ч. 1 статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Частиною 5 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в України» встановлено, що виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, застосував норми матеріального і процесуального права, виходячи з наступного.

Як вбачається зі звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2012 рік, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу відповідача становила - 240 осіб; згідно ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» на Товаристві з обмеженою відповідальністю "Маріупольська автобаза" у 2012 році повинно бути працевлаштовано -10 інваліда, але фактично на підприємстві працевлаштовано 2 інваліди.

Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" зобов'язує відповідача відповідно до 4-відсоткового нормативу створити робочі місця для праці інвалідів і інформувати центри зайнятості про вільні робочі місця для інвалідів, звітувати перед відділеннями Фонду соціального захисту інвалідів про їх працевлаштування, а органи працевлаштування - підібрати робоче місце і працевлаштувати інваліда.

Таким чином, на підприємство хоча і не покладається обов'язок працевлаштовувати інвалідів, але покладається обов'язок інформувати про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування інвалідів. Наказом Державного комітету статистики № 244 від 06.07.1998 року затверджена форма статистичної звітності № 3-ПН "Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад)", яка подається підприємствами, установами та організаціями щомісячно на адресу державної служби зайнятості.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідач на протязі 2012 року інформував Маріупольський міський центр зайнятості про наявні вакансії посад для працевлаштування інвалідів. Відповідач приймав участь у ярмарках вакансій. Також на протязі 2012 року відповідач інформував Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району м. Маріуполя про наявність вакантних посад для працевлаштування інвалідів та Орджонікідзевську організацію захисту інвалідів у м. Маріуполі про наявність вільних робочих місць та потреби в працівниках.

Усі інваліди, що зверталися до відповідача ним працевлаштовані. Фактів безпідставної відмови інвалідам у працевлаштуванні позивачем та іншими державними органами не зафіксовано, що підтверджується листом Маріупольського міського центру зайнятості від 18.07.2012 року № 07-3461.

Із наведеного вбачається, що відповідачем приймалися заходи щодо працевлаштування інвалідів на вакантні посади у підприємстві. Фактів відмови у працевлаштуванні інвалідам, які направлялися центром зайнятості чи зверталися безпосередньо до підприємства відповідача, при розгляді справи судом не встановлено.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач виконав всі вимоги вищезазначених норм законодавства, а саме створив робоче місце для працевлаштування інваліда, протягом 2012 року інформував Маріупольський міський центр зайнятості про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів, що підтверджується звітами форми 3-ПН.

Заявлені до стягнення санкції є адміністративно-господарськими, відтак на них розповсюджуються загальні засади відповідальності учасників господарських відносин, визначені у статтях 216-218, 238, 241 Господарського кодексу України, системний аналіз яких свідчить про підставу сплати за наявності складу правопорушення, склад якого, у межах спірних правовідносин позивачем не доведено.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 липня 2013 р. у справі № 805/9761/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі.

У повному обсязі ухвала суду складена 27.08.2013 року.

Колегія суддів С.В. Жаботинська

І.В. Сіваченко О.О. Шишов