Decision № 331830, 18.12.2006, Commercial Court of Kyiv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ-32, вул. Комінтерну, 16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.12.06 Справа 417/13-06

За позовом Закритого акціонерного товариства „Лисичанський м’ясокомбінат”, м. Лисичанськ, Луганська обл.

до Дочірнього підприємства „Либідь” Товариства з обмеженою відповідальністю „Беназір”, м. Вишгород

про стягнення 2229,80 грн.

Суддя С.Ю. Наріжний

Представники:

Від позивача: не з’явився;

Від відповідача: не з’явився;

суть спору:

Закритим акціонерним товариством „Лисичанський м’ясокомбінат” (далі –позивач) заявлено позов до Дочірнього підприємства „Либідь” Товариства з обмеженою відповідальністю „Беназір” (далі –відповідач) про стягнення 2229,80 грн., з яких 1987,29 грн. –основний борг, 242,46 грн. –пеня.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору поставки №48 від 28.04.2005р. щодо оплати за отриманий товар.

Представник позивача позовні вимоги в судовому засіданні підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представники сторін в судове засідання не з’явились, витребуваних ухвалою суду документів не подали. Сторони належним чином були повідомлені про місце і час судового засідання ухвалою суду від 04.12.2006 р. За таких обставин справа розглядається без участі представників сторін, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для розгляду справи по суті.

Розглянувши матеріали справи судом встановлено наступне.

28.04.2005 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір №48 (далі –Договір). На виконання умов договору відповідач отримав від позивача колбасні вироби (далі –товар) на суму 1987,80 грн., що підтверджується накладними №0002160815 від 17.02.2006 р., №0002230807 від 24.02.2006 р., №0003130813 від 14.03.2006 р.

Відповідно до п. 4.1. договору відповідач зобов’язаний був розрахуватися за отриманий товар з оформленням касових ордерів в день передачі продукції.

В порушення умов договору відповідач оплату отриманого товару в повному обсязі не здійснив, у зв’язку з чим на день подання позову у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в сумі 1987,29 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штрафом, пенею).

Згідно п 5.1 договору у разі порушення відповідачем строків оплати за поставлену продукцію, він сплачує пеню у розмірі 0,1% вартості неоплаченої продукції, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Як вбачається з розрахунку, що міститься в матеріалах справи сума пені в розмірі 242,46 грн. не відповідає зазначеним вище вимогам, оскільки нарахована більш ніж за шість місяців, а тому такий розрахунок є необґрунтованим та не може бути прийнятий судом. Згідно розрахунку зробленого судом сума пені по накладній №0002160815 від 17.02.2006 р. становить 67,71 грн., по накладній №0002230807 від 24.02.2006 р. - 40,71 грн., по накладній №0003130813 від 14.03.2006 р –71,06 грн., що разом складає 179,48 грн.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково в сумі 1987,29 грн. основного боргу та 179,48 грн. пені.

Витрати за розгляд справи відповідно до ст. 49 ГПК України та витрати за інформаційно –технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст.44 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства „Либідь” Товариства з обмеженою відповідальністю „Беназір” (Київська обл., м. Вишгород, пр-т. Шевченко 1; код ЄДРПОУ 30607839) на користь Закритого акціонерного товариства „Лисичанський м’ясокомбінат” (Луганська обл., м. Лисичанськ, вул. Артемівська 25; код ЄДРПОУ 00443192) 1987 (тисячу дев’ятсот вісімдесят сім) грн. 29 коп. основного боргу, 179 (сто сімдесят дев’ять) грн. 48 коп. –пені, та судові витрати 99 (дев’яносто дев’ять) грн. 11 коп. державного мита та 114 (сто чотирнадцять) грн. 66 коп. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення 62,98 грн. пені відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Наріжний С.Ю.