№ 33080308, 19.08.2013, Commercial Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Commercial Court of Ukraine)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2013 року Справа № 910/1580/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Карабаня В.Я.,

суддів Жаботиної Г.В., Грека Б.М.

у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:

від позивача: Станішевський І.С.

від відповідача: Лебедєв Ю.В.

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київгаз"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2013

у справі № 910/1580/13 Господарського суду м. Києва

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Публічного акціонерного товариства "Київгаз"

про стягнення 351994,90грн. грн.,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Київгаз" інфляційних втрат у розмірі 123294,57грн., 3% річних у розмірі 47479,68грн., пені у розмірі 181220,65грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.03.2013р. (суддя Шаптала Є.Ю.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2013р. (судді: Авдеєв П.В., Куксов В.В., Яковлев М.Л.), позов задоволено частково, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Київгаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" інфляційні втрати в розмірі 52534,43грн., 3% річних у сумі 47479,68грн., пеню в розмірі 92145,74грн., відповідно розподілені судові витрати. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись частково з прийнятими у справі рішенням та постановою, Публічне акціонерне товариство "Київгаз" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати в частині задоволення позову щодо стягнення 92145,74грн. пені та прийняти в цій частині нове рішення про відмову у позові. В обґрунтування вимог касаційної скарги заявник посилається на те, що суди попередніх інстанцій в порушення вимог п.3 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України не звільнили відповідача від сплати пені.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено:

30 вересня 2011 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз", як продавцем, та Публічним акціонерним товариством "Київгаз", як покупцем, був укладений договір №14/2623/11 купівлі-продажу природного газу, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у ІV кварталі 2011 року та у 2012 році природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах договору. Газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації населенню.

Згідно п. 2.1 договору продавець передає покупцеві з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2012 року газ в обсязі до 413485тис.куб.м., у тому числі по місяцях кварталів.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу з поточних рахунків покупця.

Відповідно до п.п. 7.1,7.2 договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність згідно з договором і чинним законодавством України. У разі невиконання покупцем умов п. 6.1 договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу.

Договір № 14/2623/11 купівлі-продажу природного газу від 30.09.2011 року за своєю правовою природою є договором поставки.

На виконання умов договору позивач відповідно до актів приймання-передачі в жовтні - грудні 2011 року та січні-лютому 2012 року поставив, а відповідач прийняв природний газ обсягом 130952,989тис.куб.м. на загальну суму 79726624,27грн.

Однак, відповідач оплатив отриманий природний газ з порушенням строків, встановлених умовами договору, у зв'язку з чим позивачем нараховані втрати від інфляційних процесів з 11 листопада 2011 року по 29.03.2012 року в розмірі 123 294,57грн., 3% річних від простроченої суми в розмірі 47479,68грн. та пеня в сумі 181220,65грн.

Перевіривши подані позивачем розрахунки, суди встановили, що сума 3% річних визначена правильно, а розрахунок суми інфляційних втрат неправильний, за розрахунком судів сума інфляційних втрат становить 52534,43грн.

Разом з тим, господарськими судами встановлено, що позивачем вірно проведено нарахування пені за зобов'язаннями січня 2012 року (Акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2012 року) в розмірі 92145,74грн. та заявлено в межах строку позовної давності, тому в цій частині позовні вимоги є законними та такими, що підлягають задоволенню. Решта суми пені в розмірі 89074,92грн. заявлена до стягнення поза межами річного строку позовної давності і про застосування строків позовної давності заявлено відповідачем, тому в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

За приписами статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 629 Цивільного Кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором правові наслідки, зокрема сплата неустойки - штрафу, пені, які обчислюється відповідно до ст. 549 цього Кодексу.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Частиною 1 ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України також визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Таким чином, вищенаведеними нормами передбачено право господарського суду за наявності обставин, які мають істотне значення, зменшити розмір заявлених до стягнення санкцій (в тому числі пені). При цьому наявність таких обставин повинна бути документально підтверджена (ст. ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України).

З встановлених судовими інстанціями обставин вбачається відсутність документального підтвердження підстав для зменшення розміру пені. Більш того, наведеними приписами законодавства передбачено саме зменшення пені, а не повне звільнення від її сплати.

З огляду на встановлені обставини та норми наведеного законодавства, суди попередніх інстанцій правильно вирішили спір у даній справі.

З урахуванням викладеного, касаційна інстанція, перевіривши відповідно до частини 2 статті 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у оскаржених рішенні та постанові, дійшла висновку про відсутність підстав для їх скасування.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, ст. 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київгаз" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2013 у справі № 910/1580/13 - без змін.

Головуючий - суддя Карабань В.Я.

судді Жаботина Г.В.

Грек Б.М.