Court ruling № 33060209, 13.08.2013, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" серпня 2013 р. м. Київ К-39729/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Муравйова О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Корнинський кар'єр «Леопард»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2010 року

у справі № 2а-7596/09/0670

за позовом Закритого акціонерного товариства «Корнинський кар'єр «Леопард»

до Державної податкової інспекції у Попільнянському районі Житомирської області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 12 січня 2010 року позов Закритого акціонерного товариства «Корнинський кар'єр «Леопард» (позивач) до Державної податкової інспекції у Попільнянському районі Житомирської області (відповідач) задоволено. Визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001272301/3 від 28 жовтня 2009 року. Відшкодовано з Державного бюджету України на користь ЗАТ «Корнинський кар'єр «Леопард» 3,40 грн. понесених судових витрат.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2010 року апеляційну скаргу ДПІ у Попільнянському районі Житомирської області задоволено. Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 12 січня 2010 року скасовано. В задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, позивач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2010 року та залишення в силі постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 12 січня 2010 року.

В запереченні на касаційну скаргу відповідач просить відмовити в її задоволенні.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, зважаючи на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ЗАТ «Корнинський кар'єр «Леопард» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2006 року по 31 грудня 2008 року, за результатами якої складено акт № 157/23-01/31962765 від 31 березня 2009 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001272301/0 від 10 квітня 2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 6 630,00 грн. (4 420,00 грн. - основний платіж, 2 210,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

За результатами адміністративного оскарження, скарги позивача залишено без задоволення, а також остаточно прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001272301/3 від 28 жовтня 2009 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпунктів 7.4.1, 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного у Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області об'єкта нерухомості - незавершеного будівництва, на підставі податкових накладних № 77 від 06 липня 2006 року, № 78 від 06 липня 2006 року, № 89 від 28 серпня 2006 року.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції про задоволення позову та відмовляючи в його задоволенні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що наявність у позивача наміру використовувати придбаний будинок у господарській діяльності підприємства в майбутньому не може бути прийнято до уваги при вирішенні питання щодо правомірності формування платником податкового кредиту з податку на додану вартість за відповідною господарською операцією.

Колегія суддів вважає такий висновок суду апеляційної інстанції неправомірним у зв'язку з наступним.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Таким чином, визначальною умовою для віднесення сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаних основних фондів, до складу податкового кредиту є наявність мети подальшого їх використання платником податку в господарській діяльності. При цьому положення Закону № 168/97-ВР не пов'язують право на включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість з введенням основних фондів в експлуатацію.

Поряд з цим, як встановлено судом першої інстанції, за умовами договору купівлі-продажу, укладеного між позивачем та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Житомирській області, придбаний об'єкт нерухомості, після його доведення до стану придатного для використання, ЗАТ «Корнинський кар'єр «Леопард» повинен обладнати під зал для навчання, професійної підготовки та підвищення кваліфікації працівників власного підприємства, а також під зал для проведення переговорів, що, зокрема, свідчить про намір позивача використовувати придбаний об'єкт нерухомості в господарській діяльності.

Таким чином, суд апеляційної інстанції помилково скасував постанову суду першої інстанції, яка є законною та обґрунтованою.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Корнинський кар'єр «Леопард» задовольнити.

Скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2010 року, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 12 січня 2010 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Муравйов О.В.