Court ruling № 33060127, 06.08.2013, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2013 року м. Київ К/9991/21838/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газовик»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2011 року

у справі № 2-а-1635/10/1070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газовик»

до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області

про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 21 липня 2010 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Газовик» (позивач) до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області (відповідач) задоволено. Скасовано рішення № 0003302302 від 12 серпня 2009 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Газовик» витрати, пов'язані із сплатою судового збору в розмірі 3,40 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що доводи контролюючого органу про обов'язок суб'єкта господарювання зберігати первинні документи на товар саме за місцем його реалізації не узгоджуються з вимогами чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавством.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2011 року апеляційну скаргу ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області задоволено. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 липня 2010 року скасовано та прийнято нову постанову про відмову в задоволенні позову. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, позивач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права ставиться питання про скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2011 року та залишення без змін постанови Київського окружного адміністративного суду від 21 липня 2010 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Львові проведено перевірку автомобільного газозаправного пункту, що належить позивачу, з питань дотримання суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами якої складено акт № 0296101323/30161072 від 22 липня 2009 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято рішення № 0003302302 від 12 серпня 2009 року, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 18 345,60 грн.

За результатами адміністративного оскарження, скаргу позивача залишено без задоволення, а спірне рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій - без змін.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 12 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 265/95-ВР) з огляду на незабезпечення ведення обліку товарно-матеріальних цінностей за місцем їх реалізації та зберігання на загальну суму в розмірі 9 172,80 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Пунктом 2.6 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, передбачено, що фізичні та юридичні особи, які беруть участь у здійсненні операцій, пов'язаних з прийомом і видачею грошових коштів, цінних паперів, товарно-матеріальних цінностей та інших об'єктів майна, забезпечуються підприємством, установою, що виконує ці операції, копіями первинних документів про таку операцію.

Поряд з цим судом апеляційної інстанції встановлено, що під час проведення перевірки в господарській одиниці, що належить позивачу, були відсутні первинні документи або їх копії, які б підтверджували ведення суб'єктом господарювання обліку товарно-матеріальних цінностей за місцем здійснення підприємницької діяльності. Вказані документи зберігались в іншому місці, а саме - в бухгалтерії Львівської філії ТОВ «Газовик».

А відтак, слід погодитись з висновком суду апеляційної інстанції про правомірність застосування контролюючим органом до позивача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 18 345,60 грн. оскаржуваним рішенням.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2011 року такою, що прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до її зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газовик» відхилити, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Степашко О.І.