Decision № 33044846, 13.08.2013, Vinnytsia City Court of Vinnytsia Oblast

13.08.2013 року

Справа № 127/16989/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.08.2013 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Борисюк І. Е.,

за участю секретаря: Романенко О.С.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Бурлаки В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_3, що діє в інтересах на підставі довіреності ОСОБА_4, до товариства з обмеженою відповідальністю «ПІК-Л» про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області звернулась ОСОБА_3, що діє в інтересах на підставі довіреності ОСОБА_4, з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ПІК-Л» про стягнення коштів.

Позов мотивований тим, що 06.01.2012 року між ОСОБА_4 та відповідачем було укладено Договір № 1 про надання поворотної фінансової допомоги. Відповідно до п.п. 1.1 Договору № 1 ОСОБА_4 надає ТОВ «ПІК-Л» безвідсоткову фінансову допомогу, а ТОВ «ПІК-Л» зобов'язується повернути надані кошти в порядку та на умовах, передбачених даним договором. Розмір фінансової позики визначений п.2.1 Договору № 1 та становить 11 000, 00 гривень. На виконання умов договору ОСОБА_4 внесла кошти у розмірі 11 000, 00 гривень, що підтверджується квитанцією № 1 від 06.01.2012 року. Відповідно до п.п. 4.1, 4.2 Договору № 1 строк надання позики становить 1 рік з моменту надання позики, остаточною датою повернення позики є 05.01.2013 року. Однак, ТОВ «ПІК-Л» не виконало своїх договірних зобов'язань та станом на 05.01.2013 року не повернуло суму позики. Відповідно до п.7.2. Договору № 1 при порушенні позичальником строку повернення позики він повинен сплатити позикодавцю пеню в розмірі 0,05% від розміру позики за кожен день прострочення повернення позики. Сума нарахованої пені за період з 06.01.2013 року по 06.07.2013 року складає 1 001, 00 гривень. 06.02.2012 року між ОСОБА_4 та ТОВ «ПІК-Л» укладено Договір № 2 про надання поворотної фінансової допомоги. Відповідно до п.п.1.1. Договору № 2 ОСОБА_4 надає ТОВ «ПІК-Л» безвідсоткову фінансову допомогу, а ТОВ «ПІК-Л» зобов'язується повернути надані кошти в порядку та на умовах, передбачених даним договором. Розмір позики визначений п.2.1. Договору № 2 та становить 16 000, 00 гривень. На виконання умов договору ОСОБА_4 внесла кошти у розмірі 16 000, 00 гривень, що підтверджується квитанцією № 4 від 06.02.2012 року. Відповідно до п.п.4.1., 4.2 договору № 2 строк надання позики становить 1 рік з моменту надання позики, остаточною датою повернення позики є 05.02.2013 року. Однак, ТОВ «ПІК-Л» не виконало своїх договірних зобов'язань та станом на 05.02.2013 року не повернуло суму позики. Відповідно до п.7.2. Договору №2 при порушенні позичальником строку повернення позики він повинен сплатити позикодавцю пеню в розмірі 0,05% від розміру позики за кожен день прострочення повернення позики. Сума нарахованої пені за період з 06.02.2013 року по 06.07.2013 року складає 1 216, 00 гривень. 02.03.2012 року між ОСОБА_4 та ТОВ «ПІК-Л» укладено Договір № 3 про надання поворотної фінансової допомоги. Відповідно до п.п.1.1 Договору № 3 ОСОБА_4 надає ТОВ «ПІК-Л» безвідсоткову фінансову допомогу, а ТОВ «ПІК-Л» зобов'язується повернути надані кошти в порядку та на умовах, передбачених даним договором. Розмір фінансової допомоги визначений п.2.1. Договору № 3 та становить 96 000, 00 гривень. На виконання умов договору ОСОБА_4 внесла кошти у розмірі 96 000, 00 гривень, що підтверджується наступними квитанціями: № 9 від 28.03.2012 р. на суму 48 000, 00 грн., № 13 від 26.04.2012 р. на суму 48 000, 00 грн. Відповідно до п.п.4.1., 4.2 Договору № 3 строк надання фінансової допомоги становить 1 рік з моменту надання допомоги, остаточною датою повернення позики є 30.04.2013 року. Однак, ТОВ «ПІК-Л» не виконало своїх договірних зобов'язань та станом на 30.04.2013 р. не повернуло суму фінансової допомоги. Відповідно до п.7.2. Договору № 3 при порушенні позичальником строку повернення позики він повинен сплатити позикодавцю пеню в розмірі 0,05% від розміру позики за кожен день прострочення повернення позики. Сума нарахованої пені за період з 01.05.2013 року складає 3 216, 00 гривень. 09.06.2012 року між ОСОБА_4 та ТОВ «ПІК-Л» укладено Договір № 4 про надання поворотної фінансової допомоги. Відповідно до п.п.1.1 Договору № 4 ОСОБА_4 надає ТОВ «ПІК-Л» безвідсоткову фінансову допомогу, а ТОВ «ПІК-Л» зобов'язується повернути надані кошти в порядку та на умовах, передбачених даним договором. Розмір фінансової допомоги визначений п.2.1. Договору № 4 та становить 77 000, 00 гривень. На виконання умов договору ОСОБА_4 внесла кошти у розмірі 76 500, 00 гривень, що підтверджується наступними квитанціями: № 11 від 29.04.2013 р. на суму 30 000, 00 грн., № 14 від 17.05.2013 р. на суму 40 000, 00 грн., № 16 від 29.05.2013 р. на суму 6 500, 00 грн. Відповідно до п.п.4.1., 4.2 Договору № 4 строк надання фінансової допомоги становить 1 рік з моменту надання допомоги, остаточною датою повернення позики є 09.06.2013 року. Однак, ТОВ «ПІК-Л» не виконало своїх договірних зобов'язань та станом на 09.06.2013 року не повернуло суму фінансової допомоги. Відповідно до п.7.2. Договору № 4 при порушенні позичальником строку повернення позики він повинен сплатити позикодавцю пеню в розмірі 0,05% від розміру позики за кожен день прострочення повернення позики. Сума нарахованої пені за період з 10.06.2013 року по 06.07.2013 року складає 1 032, 75 гривень.

Вище викладене й стало підставою для звернення до суду із вимогою про стягнення коштів з відповідача на користь позивача: по Договору № 1 про надання поворотної фінансової допомоги від 06.01.2012 року 12 001, 00 гривень; по Договору № 2 про надання поворотної фінансової допомоги від 06.02.2012 року 17 208, 00 гривень; по Договору № 3 про надання поворотної фінансової допомоги від 02.03.2012 року 99 216, 00 гривень; по Договору № 4 про надання поворотної фінансової допомоги від 09.06.2012 року 77 532, 75 гривень.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, аргументуючи мотивами, викладеними в позовній заяві, та просила задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги визнала в повному обсязі і не заперечувала щодо їх задоволення.

По справі встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

06.01.2012 року, 06.02.2012 року, 02.03.2012 року та 09.06.2012 року між ОСОБА_4 та ТОВ «ПІК-Л» було укладено Договори про надання поворотної фінансової допомоги № 1, № 2, № 3 та № 4. Відповідно до п. 1.1 даних договорів ОСОБА_4 надає ТОВ «ПІК-Л» безвідсоткову фінансову допомогу, а ТОВ «ПІК-Л» зобов'язується повернути надані кошти в порядку та на умовах, передбачених даними договорами. Розмір фінансової позики визначений п.2.1 договорів. Відповідно до п. 4.1 вище зазначених договорів строк надання позики становить 1 рік з моменту надання позики. (а.с. 5-12)

Сторонами по справі визнано, що позивач виконала взяті на себе зобов'язання по договорах про надання поворотної фінансової допомоги № 1, № 2, № 3 та № 4 від 06.01.2012 року, 06.02.2012 року, 02.03.2012 року та 09.06.2012 року. Відповідач же свої зобов'язання не виконав і позику не повернув.

Однією із загальних засад цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору, що стверджується п. 3. ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Статтею 627 ЦК України закріплений принцип свободи договору, згідно якого сторони вільні в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність іншій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно ч. 1 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян.

Згідно ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), відповідно до ст. 610 ЦК України.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, відповідно до ст. 611 ЦК України.

Згідно ст.ст. 546, 549, 550 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог та на підставі наданих доказів.

Предмет судового розгляду формується позовною заявою, в якій вказується вимога позивача. Суд в силу принципу диспозитивності (ст. 11 ЦПК України) не може вийти за межі позовних вимог. Суд не може з власної ініціативи виходити за межі позову, оскільки норми матеріального права не повинні суперечити нормам процесуального права, якими суд керується при вирішенні спору (ст. 2 ЦПК України).

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 ЦПК України, відповідно до ст. 60 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч. 1 ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Судом у відповідності до ч. 4 та ч. 5 ст. 174 ЦПК України встановлено, що визнання позовних вимог представником відповідача є безумовним, не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, дії представника відповідача не суперечать інтересам особи, яку він представляє, а тому приймається судом.

Постановою Пленуму Верховного суду України № 2 від 12.06.2009 року в п. 24 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляду справ у суді першої інстанції» звернуто увагу, що у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи безумовне визнання представником відповідача позовних вимог в повному обсязі, суд прийшов до переконання в тому, що позов підлягає задоволенню.

Враховуючи вище викладене, а також ст. 16 ЦК України, згідно якої суд може захистити цивільне право або інтерес у спосіб, що встановлений договором або законом, суд приходить до висновку, що в даному випадку існують підстави та необхідність для захисту прав позивача шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості: по договору про надання поворотної фінансової допомоги № 1 від 06.01.2012 року в сумі 12 001, 00 гривень, з яких: 11 000, 00 гривень - сума основного боргу, 1 001, 00 гривень - пеня; по договору про надання поворотної фінансової допомоги № 2 від 06.02.2012 року в сумі 17 208, 00 гривень, з яких: 16 000, 00 гривень - сума основного боргу, 1 208, 00 гривень - пеня; по договору про надання поворотної фінансової допомоги № 3 від 02.03.2012 року в сумі 99 216, 00 гривень, з яких: 96 000, 00 гривень - сума основного боргу, 3 216, 00 гривень - пеня; по договору про надання поворотної фінансової допомоги № 4 від 09.06.2012 року в сумі 77 532, 75 гривень, з яких: 76 500, 00 гривень - сума основного боргу, 1 032, 75 гривень - пеня.

Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2 059, 58 гривень.

На підставі вище викладеного, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 3, ст.ст. 15, 16, 525, 526, ч. 1 ст. 530, ст.ст. 546, 549, 550, 610, 611, ч. 1 ст. 612, ст. 627, ч. 1 ст. 629, ст. 1046, ч. 1- ч. 2 ст. 1047, ст. 1049 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 3, 10, 11, 57-61, ч. 1 ст. 88, ч. 4-ч. 5 ст. 174, ст.ст. 209, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Прийняти визнання товариством з обмеженою відповідальністю «ПІК-Л» позовних вимог.

Позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ПІК-Л» (місцезнаходження: вул. Грушевського, 30, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 35054568) на користь ОСОБА_4 заборгованість:

- по договору про надання поворотної фінансової допомоги № 1 від 06.01.2012 року в сумі 12 001 (дванадцять тисяч одна) гривень 00 копійок, з яких: 11 000,00 гривень - сума основного боргу, 1 001, 00 гривень - пеня;

- по договору про надання поворотної фінансової допомоги № 2 від 06.02.2012 року в сумі 17 208 (сімнадцять тисяч двісті вісім) гривень 00 копійок, з яких: 16 000, 00 гривень - сума основного боргу, 1 208, 00 гривень - пеня;

- по договору про надання поворотної фінансової допомоги № 3 від 02.03.2012 року в сумі 99 216 (дев'яносто дев'ять тисяч двісті шістнадцять) гривень 00 копійок, з яких: 96 000, 00 гривень - сума основного боргу, 3 216, 00 гривень - пеня;

- по договору про надання поворотної фінансової допомоги № 4 від 09.06.2012 року в сумі 77 532 (сімдесят сім тисяч п'ятсот тридцять дві) гривні 75 копійок, з яких: 76 500, 00 гривень - сума основного боргу, 1 032, 75 гривень - пеня.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ПІК-Л» (місцезнаходження: вул. Грушевського, 30, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 35054568) на користь ОСОБА_4 судовий збір в розмірі 2 059, 58 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: