Decision № 33035573, 15.08.2013, Volyn Regional Court of Appeal

Справа № 0308/19031/12 провадження № 22-ц/773/1245/13 Головуючий у 1 інстанції:Пушкарчук В.П. Категорія: 30 Доповідач: Свистун О. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 серпня 2013 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого судді - Свистун О.В.,

суддів - Федонюк С.Ю., Подолюка В.А.,

при секретарі - Перебойчуку Р.В.,

з участю: відповідача - ОСОБА_1, представника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування спричиненої моральної шкоди,

за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_3 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 червня 2013 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 червня 2013 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування спричиненої моральної шкоди задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_3 2 000,00 грн. моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 114,70 грн. судового збору.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному об'ємі. Покликається на те, що судом були порушені норми матеріального та процесуального права. Зазначає, що при визначенні суми стягнення суд не врахував усіх обставин, тяжкість вимушених змін у життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. Також вказує, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у стягненні витрат на правову допомогу.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 апеляційну скаргу заперечили, оскільки вважають, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Просять апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Позивач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, причин неявки суд не повідомив.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що згідно постанови про закриття кримінального провадження слідчого відділу розслідування ДТП СУ УМВС України у Волинській області від 07.02.2011 року, 23 вересня 2008 року біля 17 год. на перехресті нерівнозначних доріг Дачне-Маяки-Клепачів-Кульчин відбулося зіткнення автомобіля марки «Форд Транзит» р.н. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1, який рухався зі сторони с. Клепачів в напрямку с. Озерце Ківерцівського району по другорядній дорозі, та пасажирського мікроавтобуса «Мерседес Бенц» р.н. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, який рухався зі сторони с. Озерце в напрямку с. Кульчин Ківерцівсьеого району по головній дорозі. В результаті дорожньо-транспортної пригоди водій пасажирського мікроавтобуса ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження які, згідно висновку експерта № 2213 Волинського обласного бюро судово-медичних експертиз від 28.10.2008 року, відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості за ознакою довготривалого розладу здоров'я.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Отже, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про покладення обов'язку на відповідача ОСОБА_1 по відшкодуванню моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до ст. 23 ЦК України розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п.9 Постанови від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди суд врахував такі обставини як ступінь, тяжкість та тривалість спричинених позивачу душевних страждань, що позивачу зазначена шкода завдана не внаслідок умисних дій відповідача, а в результаті технічної несправності гальмівної системи автомобіля, а також інші обставини передбачені чинним законодавством, що мають значення для справи та прийшов до висновку, що стягненню підлягає моральна шкода в сумі 5000 грн. З даною сумою погоджується і колегія суддів апеляційного суду.

Однак, суд першої інстанції врахував 3000 грн., які відповідач передав позивачу, що встановлено з матеріалів кримінальної справи (а.с. 5,6, 28-30, 65-69).

Проте, з таким висновком суду першої інстанції погодитися не можна, оскільки із матеріалів кримінальної справи вбачається, що відповідач передав позивачу тільки 1500 грн.

А тому, колегія суддів вважає, що сума, яка підлягає стягненню з відповідача становитиме 3500 грн.

Оскільки суд першої інстанції неправильно дав оцінку обставинам, які встановлені під час розслідування кримінальної справи, чим порушив норми матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що рішення в частині стягнення моральної шкоди підлягає скасуванню з ухвалення в тій частині нового рішення.

Відповідно до ст. ст. 79, 84, 88 ЦПК України до судових витрат, що присуджуються стороні, на користь якої ухвалено рішення, відносяться, зокрема витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права.

Згідно зі ст. 12 Закону України "Про адвокатуру" та ст. ст. 4, 16, 17 Правил адвокатської етики, схвалених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1 жовтня 1999 року, оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом. Угода про надання правової допомоги - договір (контракт), згідно з яким одна сторона - адвокат, що практикує індивідуально, або адвокатське об'єднання - приймає на себе доручення іншої сторони - клієнта (або його представника) - про надання клієнту юридичної допомоги обумовленого ним виду в інтересах клієнта на умовах, передбачених угодою, а інша сторона - клієнт (або його представник) - зобов'язується сплатити гонорар за дії адвоката по наданню правової допомоги, а також у випадку необхідності - фактичні витрати, пов'язані з виконанням угоди. Доручення клієнта на надання йому адвокатом правової допомоги підлягає оформленню у формі письмової угоди про надання правової допомоги. В угоді про надання правової допомоги в будь-якому випадку має бути визначено розмір гонорару, порядок його обчислення (фіксована сума, погодинна оплата) і внесення (авансування, оплата за результатом тощо).

Однак, при визначенні розміру гонорару представник позивача вказав суми, які позивачем були понесені при розгляді не цивільної справи, що не може розглядатися в даній цивільній справі. Крім того, до вимог про стягнення витрат на правову допомогу не долучено квитанції про проведення оплати на суму 9000,00 грн. відповідно до укладеного договору з ОСОБА_4 від 02 лютого 2009 року. А отже, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відмову в задоволені даної вимоги позивача.

А отже, в цій частині рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Таким чином, виходячи із визначених ст. 303 ЦПК України меж розгляду справи апеляційним судом, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає до часткового задоволення.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315, 79, 84, 88 ЦПК України, на підставі ст..ст. 1167, 23 ЦК України, ст. 12 Закону України "Про адвокатуру" , колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 червня 2013 року у даній справі в частині стягнення моральної шкоди скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_3 3500 грн. моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: