Court ruling № 33017471, 08.08.2013, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" серпня 2013 р. м. Київ К/9991/36648/11

№ К/9991/36648/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Костенка М.І., Рибченка А.О., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24.03.2011

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.05.2011

у справі № 2а-1402/11/1270 Луганського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Гривлайн»

до Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 24.03.2011, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.05.2011, позов задоволено: скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 28.01.2011 №№ 0000071600/0, 000006160/0.

У касаційній скарзі ДПІ в м. Сєвєродонецьку Луганської області просить скасувати ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для визначення позивачу штрафних санкцій згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, став висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки 17.12.2010 № 2596/16-36399453, про порушення позивачем норм підпункту 5.3.1 пункту 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (Закон № 2181-III, втратив чинність з 01.01.2011 згідно з Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI), а саме: несвоєчасна сплата узгоджених сум податкових зобов`язань з податку на додану вартість у сумі 101648,30 грн. ( із затримкою на 112 календарних днів ) та 4945,50 грн. ( із затримкою на 30 календарних днів ).

За наслідками перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення 28.01.2011: № 0000071600/0 про зобов'язання сплатити штраф у розмірі 20329,66 грн. за затримку на 112 календарних днів граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання у сумі 101648,30 грн. за платежем з податку на додану вартість; № 000006160/0 про зобов'язання сплатити штраф у розмірі 494,55 грн. за затримку на 30 календарних днів граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання у сумі 4945,50 грн. за платежем з податку на додану вартість.

Як свідчать наявні в матеріалах справи докази, а саме: копії податкових декларацій з податку на додану вартість, платіжних доручень та виписок з банківського рахунку (а.с.19-49), - оцінку яким судами попередніх інстанцій надано з дотриманням норм ст. 86 КАС України, позивач вчасно сплатив поточні податкові зобов`язання з податку на додану вартість за серпня 2008 року - квітень 2009 року, однак, сплачені суми в оперативному обліку сплачених податкових зобов'язань, що ведеться податковим органом, перерозподілялися для погашення податкового боргу позивача, який виник раніше.

Відповідно до пункту 7.7 ст. 7 Закону № 2181-III податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Однак, зазначена норма не позбавляє платника податків права самостійно визначити джерела погашення узгоджених податкових зобов'язань відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону № 2181-III та від обов'язку самостійно сплатити суму податкового зобов'язання відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 цього ж Закону. Суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону № 2181-III слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків. Законом № 2181-III не визначено серед заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу, зміну призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування ухвалених у справі судових рішень відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24.03.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.05.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: М.І. Костенко А.О. Рибченко