Court ruling № 33006489, 25.07.2013, Nemyshlianskyi District Court of Kharkiv City (until 25.04.2025 - Frunzenskyi District Court of Kharkiv City)

Справа № 645/1549/13-ц

Провадження № 2/645/1623/13

У Х В А Л А

25 липня 2013 р. м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Федорової О.В.,

за участю секретаря судового засідання Ляхової І.Ю.

розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства Банк "Меркурій" про забезпечення позову (вх. №19640) по цивільній справі за позовом:

Публічного акціонерного товариства банк "Меркурій"

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за договором, -

встановив:

Позивач - Публічне акціонерне товариство банк "Меркурій" звернувся до Фрунзенського районного суду м. Харкова із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором №18-06П-7 про надання споживчого кредиту в іноземній валюті.

Представник позивача в судовому засіданні надав заяву про забезпечення позову, в якій вказує, що відповідач в порушення вимог статтей 526, 527, 530 ЦК України свої договірні зобов'язання не виконує. Пояснень щодо причин невиконання зобов'язань по договору та плану заходів щодо погашення наявної заборгованості відповідач позивачу не надав. До моменту пред'явлення позову про стягнення заборгованості ПАТ Банк "Меркурій" неодноразово звертався до відповідача з вимогою про погашення заборгованості за кредитним договором, але це не дало позитивного результату. Такі дії відповідача свідчать про небажання погашати кредит та ставлять під сумнів погашення заборговансті по кредитному договору взагалі. На підставі вищенаведного та того, що ОСОБА_1 є громадянином іншої країни, позивач вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може у майбутньому зробити неможливим виконання рішення суду, оскільки відповідач з метою уникнння від погашення заборгованості перед позивачем може покинути територію України та переховуватися за кордоном. Враховуючи викладене, позивач просить суд обмежити відовідача - ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов'язань.

Суд, дослідивши вищевказане клопотання, приходить до висновку про відмову в його задоволенні.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст. 313 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування.

Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом види забезпечення позову.

Перелік видів забезпечення позову визначений у ст. 152 ЦПК України. Серед видів такого забезпечення у ст. 152 ЦПК України не передбачено вжиття судом тимчасого обмеження особи у праві виїзду за межі України.

Тому враховуючи, що в цивільному процесі відсутня правова норма, яка б надавала суду повноваження в порядку, передбаченому статтями 151-153 ЦПК України, застосовувати такий вид забезпечення позову, як тимчасове обмеження у виїзді за межі України, суд не вбачає правових підстав для застосування зазначеного способу забезпечення позову на стадії розгляду цивільної справи про стягнення заборгованості, оскільки це призведе до порушення норм ЦПК та принципу верховенства права, проголошеного Контитуцією України.

Керуючись статями 10, 191, ЦПК України,-

ухвалив:

Відмовити Публічному акціонерному товариству Банк "Меркурій" у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Фрунзенський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 5-денний строк з дня винесення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 5- днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Федорова О.В.