Court ruling № 33005728, 16.07.2013, Chernihiv Regional Court of Appeal

Справа № 737/337/13-ц Провадження № 22-ц/795/1572/2013 Головуючий у I інстанції -Морозов О. Б. Доповідач - Висоцька Н. В.Категорія - цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2013 року м. ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого-судді Висоцької Н.В.

суддів: Євстафіїва О.К., Смаглюк Р.І.

при секретарі - Рудик І.І.,

за участю позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Егрес-Агро" на рішення Куликівського районного суду Чернігівської області від 22 травня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Егрес-Агро" про визнання правочинів недійсними та витребування майна з чужого незаконного володіння,

В С Т А Н О В И В :

В апеляційній скарзі ТОВ «Егрес-Агро» просить рішення Куликівського районного суду від 22.05.2013 року, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Егрес-Агро» про визнання правочинів недійсними та витребування майна з чужого незаконного володіння, задоволено частково, змінити в частині застосування двосторонньої реституції та поверненні орендної плати в розмірі 1468,18 грн.

Рішенням Куликівського районного суду від 22.05.2013 року визнано недійсним договір оренди землі від 04.01.2010 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Егрес-Агро» та земельну ділянку (пай № - 715), площею 1,75 га, витребувати з чужого незаконного володіння ТОВ «Егрес-Агро» і повернути у ведення ОСОБА_1 В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В скарзі апелянт зазначає, що дане рішення є неповним та підлягає зміні, а саме доповненню у зв»язку з тим, що ТОВ «Егрес-Агро» позовні вимоги визнавало частково та просило застосувати двосторонню реституцію в порядку ст. 216 ЦК України, на що місцевий суд уваги не звернув, та в рішенні про це не зазначив.

Заслухавши доповідача, учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд приходить до слідуючого висновку.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання недійсним договір оренди землі від 04.01.2010 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Егрес-Агро» та земельну ділянку (пай № - 715), площею 1,75 га, витребування з чужого незаконного володіння ТОВ «Егрес-Агро» і повернення у ведення ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що вказаний договір оренди землі був укладений з порушенням вимог ч. 3 ст. 203 ЦК України, щодо вільного волевиявлення учасника правочину, та відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, такий договір необхідно визнати недійсним, крім того визнання ТОВ "Егрес-Агро" позовних вимог позивача в цій частині, відповідно до ч.4 ст.174 ЦПК України, є підставою для задоволення позову.

Такий висновок суду ґрунтується на матеріалах справи і відповідає вимогам закону.

Рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Егрес-Агро» про визнання договору оренди землі (пай № 716) від 05.01.2009 року, сторонами не оскаржується.

Як встановлено судом першої інстанції, згідно договіру від 04.01.2010 року між ОСОБА_1 та СТОВ «Егрес-Агро», який наявний в матеріалах справи, ОСОБА_1 передав в оренду СТОВ „Егрес-Агро" земельну ділянку (пай НОМЕР_1), загальною площею 1,75 га. строком на 3 (три роки), позивачем не укладався і не підписувався, з чим в судовому засіданні суду першої інстанції, та як вказує апелянт в апеляційній скарзі, погодився і представник відповідача. При цьому фактично весь час відповідач користувався вказаною у цьому договорі земельною ділянкою і сплачував за це орендну плату позивачу. Позивач в свою чергу отримав цю плату в повному обсязі згідно умов вказаного договору.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно позовної заяви, ОСОБА_1 заявлено вимоги про визнання недійсним договорів оренди землі та про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння.

У відзиві на позовну заяву відповідачем було визнано позовні вимоги і ставилося питання про стягнення з позивача сум виплаченої орендної плати згідно умов договору, вважаючи, що в такому випадку судом буде застосовано двосторонню реституцію.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Егрес-Агро" у відповідності до договору оренди землі від 04.01.2010 року протягом 2010-2012 років користувалося земельною ділянкою площею 1,75 га, яка належить на праві власності ОСОБА_1 і дійсно виплатило йому орендну плату за користування землею в розмірі 1 468грн.18 коп.

Дійсно відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном- відшкодувати вартість того, що одержано за цінами які існують на момент відшкодування.

Виходячи з аналізу зазначеної норми матеріального права, з врахуванням характеру спірних правовідносин та положень Закону України "Про оренду землі" у випадку визнання недійсним договору оренди землі остання повертається її власнику в зв'язку з припинення договору з зазначених підстав, а двостороння реституція передбачає не лише повернення орендної плати орендодавцем орендарю, але й відшкодування вартості одержаного в зв'язку з користуванням майном.

За таких обставин, вимога відповідача у відзиві на позовну заяву про стягнення з позивача лише сум розміру орендної плати не є належною вимогою про застосування двосторонньої реституції в зв'язку з визнанням правочину недійсним в розумінні ч. 1 ст. 216 ЦК України.

Крім того, як зазначає апелянт, застосування реституції є окремим способом захисту цивільних прав, а тому обраний позивачем спосіб звернення щодо застосування реституції з врахуванням обставин справи не ґрунтується на вимогах процесуального закону.

Відповідно ж до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, які подано відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог. Згідно частини другої зазначеної статті особа , яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За викладених обставин, оскільки відповідач у відзиві на позовну заяву ставив питання лише про стягнення з позивача на його користь сум виплаченої орендної плати і не подав відповідно до вимог процесуального закону заяви про застосування саме двосторонньої реституції з врахуванням вимог ч. 1 ст. 216 ЦК України, то суд першої інстанції обґрунтовано розглянув справу в межах заявлених вимог з врахуванням обставини визнання позову відповідачем.

Враховуючи вищезазначене, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, постановленим з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Егрес-Агро" відхилити.

Рішення Куликівського районного суду від 22 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: