Court ruling № 32982539, 15.08.2013, Kyiv Regional Court of Appeal

Справа № 363/30/13-ц Головуючий у І інстанції Заріцький С.М.Провадження № 22-ц/780/3704/13 Доповідач у 2 інстанції СухановаКатегорія 9 15.08.2013

УХВАЛА

Іменем України

08 серпня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого: Суханової Є.М.,

Суддів: Мережко М.В., Поліщука М.А.,

при секретарі : Баліну П.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 16 квітня 2013 року у справі за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа: Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, Вишгородський районний відділ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, управління Пенсійного фонду України Вишгородського району Київської області про встановлення факту, що має юридичне значення , -

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2013 року заявник звернувся в суд з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, посилаючись на те, що він приймав участь у заходах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та знаходився у м. Прип'ять і Чорнобиль з 09.05.1986р. по 12.05.1986р., а також з 13.05.1986р. по 17.05.1986р.

Разом з тим, згідно листа ГУ МВС України в Київській області від 10.01.2013р. факт перебування ОСОБА_1 у м. Прип'ять у 1986 році документально не підтверджений.

Зазначені дані про проходження служби необхідні для нарахування та призначення пенсії.

Вказуючи, що від встановлення факту перебування у м. Прип'яті залежить виникнення певних прав, а отже заявник на підставі ст.ст. 3, 234, 256, 257, 258 ЦПК України просив встановити факт несення ним служби у зоні відчуження у м. Прип'ять з 09.05.1986р. по 12.05.1986р. , оскільки чинним законодавством не визначено іншого порядку встановлення такого юридичного факту.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 16 квітня 2013 року заяву задоволено.

Встановлено факт несення ОСОБА_1 служби у зоні відчуження у місті Прип»ять з 09.05.1986 року по 12.05.1986 рік.

Не погодившись з висновками наведеними в рішенні суду, апелянт звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні заявлених вимог позивача.

Колегія суддів, вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги вважає, що вона не частково обґрунтована та не підлягає частковому задоволенню.

Судом першої інстанції було встановлено, що з 09.05.1986р. по 12.05.1986р. та з 13.05.1986. по 17.05.1986р. ОСОБА_1 був відряджений з Вишгородського РВ ГУ МВС України в Київській області для участі у заходах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Зазначені обставини стверджуються показаннями свідка ОСОБА_3, який підтвердив, що як заступник начальника Вишгородського РВ перебував в період з 09.05.1986 року в м. Прип'ять для забезпечення заходів по охороні громадського порядку, також там він зустрічав ОСОБА_4, який був водієм автомобіля УАЗ.

Також обставини перебування ОСОБА_1 у м. Прип'ять в період з 09.05.1986 підтверджується показаннями свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_2

Крім того, з архівного витягу МВС УРСР з Наказу №124 від 15.05.1986р. по підрозділам внутрішніх справ, особовий склад яких виконував бойові задачі в містах Прип'ять та Чорнобиль за зразкове виконання бойових задач по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС ОСОБА_1 -міліціонера-водія Вишгородського РВ нагороджено грошовим місячним окладом.

Обставини перебування заявника в м. Прип'ять в період з 09.05.1986 року по 12.05.1986 року підтверджується висновком з матеріалів службової перевірки фактів, викладених у заяві колишнього працівника Вишгородського РВ ОСОБА_1 та доданими до нього копіями документів.

Однак з таким висновком суду першої інстанції , колегія суддів погодитись не може, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 2 ст. 256 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів належності до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи до ветеранів чи інвалідів війни, проходження військової служби, перебування на фронті, у партизанських загонах, одержання поранень і контузій при виконанні обов'язків військової служби, про встановлення причин і ступеня втрати працездатності, групи інвалідності та часу її настання, про закінчення учбового закладу і одержання відповідної освіти, одержання урядових нагород. Відмова відповідного органу у встановленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до суду в порядку, передбаченому законом.

В матеріалах справи відсутні докази того, що заявник звертався до відповідних органів з вимогою встановити факт перебування його на службі з 09.05.1986 року по 12.05.1986 року і йому було відмовлено.

Встановлення факту проходження служби не належить до компетенції суду, а здійснюється відповідними органами у спеціально встановленому законом порядку.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 235 ЦПК України - справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 205 ЦПК України - суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Таким чином, висновки суду не відповідають обставинам справи, а тому рішення суду підлягає скасуванню з закриттям провадження у справі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 304, 307, 309, 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області задовольнити частково.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 16 квітня 2013 року скасувати та провадження по справі закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене до касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді