Court ruling № 32967570, 09.08.2013, Donetsk Administrative Court of Appeal

Головуючий у 1 інстанції - Хмельницька Л.І.

Суддя-доповідач - Міронова Г.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2013 року справа №260/4425/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд в складі колегії: головуючого судді Міронової Г.М., суддів Юрко І.В., Блохіна А.А., секретаря судового засідання Манаєва М.В., за участі представника відповідача ОСОБА_2, розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Донецьку ради на постанову Ленінського районного суду м. Донецька від 12 червня 2013 року у справі № 260/4425/13-а за позовом ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Донецьку ради про визнання бездіяльності неправомірною, зобов'язання нарахувати та виплатити суму недоплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,

В С Т А Н О В И В:

Позивач 13.05.2013 року звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Донецьку ради, яким просив визнати дії відповідача неправомірними та зобов'язати провести перерахунок допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років за період з 01.12.2012 року по 28.02.2014 року з урахуванням проведених виплат.

Постановою Ленінського районного суду м. Донецька від 12 червня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано неправомірними дії відповідача та зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Донецьку ради здійснити ОСОБА_3 перерахунок та виплату державної допомоги по догляду за дитиною ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі встановленого прожиткового розміру для дітей віком до 6 років за період з 01.12.2012 року по 13.05.2013 року з урахуванням проведених виплат. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, якою просить скасувати зазначене судове рішення та відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на ст. 42, 43, 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затверджений постановою Кабінету Міністрів України 27.12.2001 року № 1751 та зазначає, що Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Донецьку ради не має законних підстав здійснювати позивачу зазначену виплату.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.

Позивач надав суду письмові заперечення.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та наданих заперечень, здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах апеляційної скарги, дійшла висновку, що останню необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_3 є матір'ю ОСОБА_4, народженої 28.02.2011 року, що підтверджено свідоцтвом про народження (а.с. 10).

Позивач у зв`язку з народженням дитини перебуває на обліку у відповідача та отримував допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі: з 01.12.2012 року - 334,21 грн., з 01.01.2013 року - 347,21 грн., як застрахована особа, яка працювала до видачі лікарняного у зв'язку з вагітністю та пологами. Відповідачем допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку позивачу була нарахована та виплачена відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року № 1751 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми» (а.с. 17, 21-22).

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог відповідають нормам матеріального права з огляду на наступне.

До 1 січня 2008 року - дати набрання чинності Законом України від 28.12. 2007 року № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон N 107-VI) - правовідносини щодо виплати допомоги регулювалися Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» № 2811-XII (далі - Закон № 2811- XII), дія якого поширювалася на осіб, не застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (стаття 13) та Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» № 2240-III від 18.01.2001 року (далі - Закон № 2240-III), який поширював свою дію на застрахованих у зазначеній системі осіб. Розмір допомоги також визначався цими законами. Зокрема, статтею 43 Закону N 2240-III було передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пунктами 23, 25 розділу II Закону N 107-VI були внесені відповідні зміни до Закону № 2811-XII та Закону № 2240-III. Зокрема, змінами до статті 13 Закону № 2811-XII його дію поширено на застрахованих осіб, а із Закону № 2240-III було виключено статті 40 - 44.

Конституційний Суд України Рішенням від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнав неконституційними низку положень Закону № 107-VI, в тому числі й пункт 25 розділу II Закону № 107-VI щодо виключення статей 40 - 44 Закону № 2240-III.

Пунктом 2 розділу III Закону № 107-VI було передбачено, що розділ II цього Закону діє до 31 грудня 2008 року.

Таким чином, з часу проголошення Рішення № 10-рп/2008 Конституційним Судом України відновили свою дію вищезазначені положення Закону № 2240-III, а з 1 січня 2009 року - статті 13, 15 Закону № 2811-XII.

Статтею 46 Закону України від 26.12.2008 року № 835-VI "Про Державний бюджет України на 2009 рік" та статтею 45 Закону України від 27 .04.2010 року № 2154-VI "Про Державний бюджет України на 2010 рік" (далі - Закон № 2154-VI) передбачено, що у 2009, 2010 роках допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону № 2240-III призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми був затверджений постановою Кабінету Міністрів України 27 грудня 2001 року № 1751 саме на виконання Закону N 2811-XII (пункт 1). Новий акт уряду на виконання статті 46 Закону № 835 та статті 45 Закону № 2154-VI не приймався.

Розміри і порядок виплати допомоги відповідно до Закону N 2240-III на виконання статті 46 Закону № 835 та статті 45 Закону № 2154-VI Кабінетом Міністрів України не визначалися.

Законом України «Про Державний бюджет на 2012 рік», Законом України «Про Державний бюджет на 2013 рік», не встановлювався інший, ніж у Законі № 2240-ІІІ розмір допомоги, а положення постанови КМУ № 1751 від 27.12.2001 року було затверджено саме на виконання Закону № 2811 - ХІІ, тому застосовувати зазначену постанову КМУ до особи, яка застрахована в системі загальнообов'язкового страхування неможливо, оскільки на відносини щодо виплати допомоги такій особі у зазначеному випадку поширюються норми спеціального Закону № 2240-ІІІ, а саме ст. 43, згідно якої допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Таким чином, відповідач, виплачуючи позивачу допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року № 1751 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми», діяв неправомірно та з порушенням вимог законодавства.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог за період до дня звернення до суду - 13.05.2013 року, оскільки позовні вимоги про зобов'язання здійснити виплату на майбутнє до 28.02.2014 року не підлягають задоволенню відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення не вбачається.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 195, 196, п. 1 ст. 198, 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Донецьку ради у справі № 260/4425/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Ленінського районного суду м. Донецька від 12 червня 2013 року у справі № 260/4425/13-а за позовом ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Донецьку ради про визнання бездіяльності неправомірною, зобов'язання нарахувати та виплатити суму недоплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції - Вищого адміністративного суду України, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено 14 серпня 2013 року.

Колегія суддів Г.М. Міронова

І.В. Юрко

А.А. Блохін