№ 32902297, 29.07.2013, Vinnytsia District Administrative Court

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Вінниця

29 липня 2013 р. Справа № 802/2357/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Дончика Віталія Володимировича,

за участю:

секретаря судового засідання: Яковенка Дмитра Олександровича,

представників позивача: Левицької-Корчук В.І., Люлькіс І.М.,

представника відповідача: Щура А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ялтушків" (далі - ТОВ «Ялтушків») до Барської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби (далі - Барська МДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 000102200 та № 0001102200 від 01.03.2013 року

в с т а н о в и в :

В травні 2013 року ТОВ «Ялтушків» звернулось в суд з адміністративним позовом до Барської МДПІ про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 000102200 та № 0001102200 від 01.03.2013 року.

Зазначали, що за результатами позапланової виїзної перевірки ТОВ "Ялтушків" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 27.03.2009 року по 31.12.2012 року, складено акт №142/22/36318491 від 13.02.2013 року на підставі висновків якого відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 01.03.2013 року №0000102200, яким товариству збільшено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 376389,00 грн. - основного платежу та 197548,00 грн. - штрафних санкцій та №0001102200, яким товариству збільшено податкове зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 330022,00 грн. - основного платежу та 82506,00 грн. - штрафних санкцій. Не погоджуючись з висновками податкового органу, що слугували підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень в обґрунтування заявник вказує на те, що перевіряючий дійшов висновку про порушення податкового законодавства із власних суб'єктивних припущень з посиланням на відсутність у товариства земельних ділянок, що є підставою завищення товариством валових витрат. У зв'язку з чим, укладені позивачем з його контрагентами договір підряду від 12.10.2009 року та додаткова угода від 01.09.2010 року є удаваним, оскільки на думку перевіряючих, за своєю правовою природою останні є договорами купівлі-продажу. Також, вказували на те, що аргументуючи свої висновки відсутністю земельних ділянок та договорів підряду, оренди землі, а також відсутність офісних та складських приміщень, виробничих будівель, сільськогосподарської техніки, працівниками податкової служби за період з 01.04.2010 року по 31.12.2010 року безпідставно зменшено валові витрати на загальну суму 1 063 14,00 грн. Однак, позивач з такими діями податкового органу не погоджується, та вважає, що податковим органом не врахований той факт, що договір підряду від 12.10.2009 року є договором контрактації, який в свою чергу є різновидом договору купівлі-продажу.

Враховуючи зазначене, позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення податкового органу незаконними та такими, що прийняті з порушенням норм діючого законодавства України, та такими що підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги, посилаючись на доводи викладені в позові, просили щодо його задоволення.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав з підстав, що викладені в запереченнях, які долучені до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази на підтвердження та спростування позовних вимог в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що в період з 29.01.2013 року по 06.02.2013 року державними податковими ревізорами Барської МДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Ялтушків» (код ЄДРПОУ 36318491) з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 27.03.2009 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт №142/22/36318491 від 13.02.2013 року (а.с.21-66).

В ході перевірки встановлено порушення ТОВ «Ялтушків»:

1. п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994 року (із змінами та доповненнями), в результаті чого платником в періоді який перевіряється занижено податок на прибуток який підлягає сплаті в бюджет на загальну суму 330249,00 грн., в т.ч. за І-ше півріччя 2010 року в сумі 48 313,00 грн., за ІІІ квартали 2010 року в сумі 136497,00 грн.;

2. п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.п.7.2.3 п.п.7.2.4 п.7.2, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97 від 03.04.1997 року (зі змінами та доповненнями), п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.209.2 п.209.6 п.209.7 ст.209 Податкового кодексу України №2755 від 02.12.2010 року в результаті чого платником в періоді який перевіряється занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті в бюджет на загальну суму в сумі 376389,00 грн., в тому числі за січень 2010 року в сумі 11733,00 грн., за лютий 2010 року в сумі 77560,00 грн., за листопад 2010 року в сумі 15278,00 грн., за січень 2011 року в сумі 137379,00 грн., за лютий 2011 року в сумі 8212,00 грн., за вересень 2011 року в сумі 8212,00 грн., за листопад 2011 року в сумі 8212,00 грн., за грудень 2011 року в сумі 12709,00 грн., та січень 2012 року в сумі 34497,00 грн.;

3. п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.п.7.2.3 п.п.7.2.4 п.7.2, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.4 пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97 від 03.04.1997 року (зі змінами та доповненнями), п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.209.2 п.209.6 п.209.7 ст.209 Податкового кодексу України №2755від 02.12.2010 року в результаті чого платником в періоді який перевіряється занижено залишок від'ємного значення в рядку 24 декларації за грудень 2012 року на загальну суму 67872,00 грн.;

4. п.209.2 п.209.6 п.209.7 ст.209 Податкового кодексу України №2755 від 02.12.2010 року в результаті чого платником в періоді який перевіряється користувався податковою пільгою всупереч умовам її надання, в результаті чого платником не сплачено до бюджету податок на додану вартість в загальній сумі 139847,00 грн., в тому числі за серпень 2011 року в сумі 5507,00 грн., за вересень 2011 року в сумі 69584,00 грн., за листопад 2011 року в сумі 30111,00 грн., за грудень 2011 року в сумі 148,00 грн., за січень 2012 року в сумі 34497,00грн.;

5. п.209.2 п.209.6 п.209.7 ст.209 Податкового кодексу України №2755 від 02.12.2010 року в результаті чого платник в періоді який перевіряється не правомірно використовував спеціальний режим оподаткування;

6. п.301.1. ст.301, п.308.1 ст.308, п.309.1 ст.309 Податкового кодексу України №2755 від 02.12.2010 року внаслідок чого платник у періоді який перевіряється не правомірно перебував платником фіксованого сільськогосподарського податку. Відповідно до вимог п.309.1 ст.309 Податкового кодексу України - «у разі якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва становить менш як 75%, сільськогосподарський товаровиробник сплачує податки у наступному податковому (звітному) році на загальних підставах» відповідно п.п.308.6.2 «б» п.308.6 ст.308 глави 2 Податкового кодексу України - «у разі встановлення за результатами документальної перевірки недотримання платником податку положень статті 301 цієї глави. При цьому такий платник податку зобов'язаний перейти до сплати податків за загальною системою оподаткування починаючи з наступного місяця після місяця, у якому було встановлено таке порушення»;

7. п.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України в результаті чого в періоді який перевіряється платником податку отримано дохід як додаткове благо на загальну суму 16994,05 грн., що являється наданням матеріального блага без утримання податку з доходів фізичних осіб;

8. п.п.129.1.1 ст.129 Податкового кодексу України , внаслідок чого нарахована пеня за несвоєчасну сплату податку в сумі 103,50 грн.

Не погоджуючись з висновками податкового органу ТОВ «Ялтушків» 20.02.2013 року звернулось із запереченнями за №96 до Барської МДПІ на акт позапланової виїзної перевірки від 13.02.2013 року (а.с.125-126), проте останні залишенні без розгляду, а висновки викладенні в акті перевірки без змін (висновок № 02/22 від 26.02.2013 року) (а.с.128-140).

На підставі висновків акту перевірки Барською МДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 01.03.2013 року

- № 0000102200, яким ТОВ «Ялтушків» збільшено суму зобов'язання суми податку на додану вартість в розмірі 376389,00 грн. - основного платежу та застосовано штрафні санкції у розмірі 197548,00 грн. (а.с.20);

- № 0001102200, яким ТОВ «Ялтушків» збільшено суму зобов'язання суми податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 330022,00 грн. - основного платежу та застосовано штрафні санкції у розмірі 82506,00 грн. (а.с.19).

В подальшому, товариство не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями, звернулось до суду з адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку оскаржуваним діям та спірним рішенням відповідача, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, а саме визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI.

У відповідності до п. п. 41.1.1. ПК України контролюючими органами України є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2. цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Відповідно до положень статті 20 ПК України, а саме п.п.20.1.4 п.20.1 передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0001102200 від 01.03.2013 року, суд зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки, перевіряючими зроблений висновок щодо заниження товариством валового доходу на суму 211281,00 грн. за рахунок отримання останнім безвідсоткової поворотної фінансової допомоги в 2010 році в т.ч. за І півріччя на суму 193 253,00 грн., за ІІІ квартали 2010 року на суму 210011,00 грн. згідно договорів позики (Розділ 3.1.1. акту), а також встановлено факт завищення валових витрат в сумі 1063914,00 грн., внаслідок неправомірного віднесення товариством витрат, починаючи з 01.04.2010 року, з посилання на договір підряду №14-18-199/814 від 12.10.2009 року (Розділ 3.1.2. акту) (а.с.23-35). Суть порушення на думку перевіряючих фактично обумовлена відсутністю у позивача земельних ділянок, у зв'язку з чим останній не мав правових підстав відносити до витрат, починаючи з 01.04.2010 року по 01.09.2010 року, витрати згідно договорів з юридичними особами на поставку паливно-мастильних матеріалів, насіння, засобів захисту рослин, послуг на виконання робіт сільськогосподарською технікою та інше. Тобто, понесені витрати позивачем по вирощуванню сільськогосподарської продукції у 2010 році, які складають загальну суму 1063914,00 грн., не є підставою для врахування останнім доходів від реалізації даної продукції.

Разом з тим, така позиція податкового органу є помилковою з огляду на наступне.

Податкові правила пов'язані з оподаткуванням прибутку господарської діяльності товариства, в охоплений перевіркою період, визначались Податковим кодексом України (чинний з 01.01.2011 року) та Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

У відповідності до пункту 4.1 статті 4 Закону № 334 валовий доход це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами. Підпунктом 4.1.6 цієї ж статті передбачено, що доходи платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих відсотків. При цьому, пункт 1.10 статті 1 вказаного Закону містить виключний перелік підстав для нарахування процентів, в якому відсутня підстава - поворотна фінансова допомога.

Враховуючи вище зазначені норми Закону, суд погоджується з твердженням позивача, що перевіряючими безпідставно та неправомірно нараховані умовні відсотки за користування коштами в сумі 4131,00 грн., які на їх думку не відображені в рядку 01.6 декларації «інші доходи» та які впливають на формування валового доходу товариства (а.с.5 акту перевірки).

Відповідно до п. 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент існування спірних правовідносин), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п. 5.2.1 п. 5.2 вказаного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з п. 5.11 ст. 5 вказаного Закону встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати зокрема такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Обов'язок платника податків підтверджувати господарські операції первинними документами визначений також «Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», яке затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704. Пункт 2.4 згаданого Положення регламентує, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

З матеріалів справи вбачається, що 12.10.2009 року між Відкритим акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» (Замовник) та Ялтушівською дослідно-селекційної станції Інституту цукрових буряків Української академії аграрних наук (Підрядник) укладено договір підряду №14-18-199/814. Згідно умов даного договору Підрядник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, на власний ризик за письмовим завданням Замовника виконати роботи з використанням своїх, та/або залучених, та/або наданих Замовником матеріалів та устаткування, результатом яких буде розробка новітніх технологій та отримання врожаю, а Замовник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, прийняти й оплатити виконані роботи (п.1.1 Договору). Пунктом 1.2 визначено загальну характеристику робіт - Підрядник виконує роботи із розробки новітніх технологій, наукового супроводу та повного комплексу робіт по вирощуванню сільськогосподарських культур (а.с.74-75).

16.03.2010 року Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» звернулась до директора ТОВ «Ялтушків» із листом за №14/406, яким повідомило наступне: «Замовник звернувся до Інституту цукрових буряків НААН України з пропозицією щодо укладення додаткової угоди до договору підряду про передачу прав Замовника іншій юридичній особі, а саме ТОВ «Ялтушків». Приймаючи до уваги той факт, що роботи вже розпочаті, а їх зупинення є неможливим в зв'язку з особливостями технологічної процесу, а укладання додаткової угоди та погодження її змісту з Інститутом потребує тривалого часу, прошу Вас прийняти на себе зобов'язання Замовника по договору підряду №14-18-199/814» (а.с.70).

01.09.2010 року між ВАТ «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг»» (Первісний Замовник), Ялтушівською дослідно-селекційної станції Інституту цукрових буряків Української академії аграрних наук (Підрядник) та ТОВ «Ялтушків» (Новий Замовник) укладено додаткову угоду №3/730 до договору підряду від 12.10.2009 року. Предметом угоди передбачено, що всі права та обов'язки за договором підряду №14-18-199/814 від 12.10.2009 року, які ніс Первісний Замовник з моменту підписання даної додаткової угоди приймає на себе Новий Замовник, який стає стороною договору підряду, укладеного між Первісним Замовником та Підрядником 12.10.2009 року (а.с.76). Пунктом 2.2 Договору передбачено, що Новий Замовник зобов'язується відшкодувати Первісному Замовнику понесені витрати за договором підряду у сумі 460 568,36 грн. до 30.12.2010 року. Зміна Замовника у відповідності до даної додаткової угоди не тягне за собою жодних інших змін умов договору підряду №14-18-199/814 від 12.10.2009 року, крім тих, що обумовлені даною додатковою угодою (п.3.2 угоди).

Тобто, в даному випадку, з підстав умов укладеного договору підряду, вбачається, що вирощена сільськогосподарська продукція належала підряднику - Ялтушівській дослідно-селекційній станції, яка згодом передала, відповідно до додаткової угоди, право власності на зібраний урожай (в майбутньому) ТОВ «Ялтушків». Однак, для отримання відповідного урожаю (озима пшениця, яра вика, соя) ТОВ «Ялтушків» понесло відповідні витрати на надання послуг сільськогосподарської продукції щодо отримання такого урожаю, а саме витрати на боронування, коткування, дискування, культивація, вартість паливно-мастильних матеріалів, насіння, засоби захисту рослин і т.д.

Згідно частини 1 статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Статтею 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до пп. 8.1.1 п. 8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею. Згідно пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 цього Закону, амортизації підлягають, зокрема, витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення; самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів; проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів; капітальні поліпшення землі, не пов'язані з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі.

Суд вважає висновок податкового органу щодо завищення валових витрат, та як наслідок відсутність права на включення їх у валові витрати, на суму юридичних витрат безпідставним, оскільки згідно акту перевірки, податковим органом не встановлено факту відсутності у позивача первинних документів, що підтверджують здійснення ним господарських операцій щодо придбання спірних послуг. В ході розгляду справи безспірно встановлено, що понесені витрати позивача по наданню послуг сільськогосподарської продукції пов'язані з організацією господарської діяльності товариства. Дані витрати мають документальне підтвердження документами, які перевіряючі досліджували під час перевірки та не встановили факту протиправності або не дійсності таких документів, а тому, суд вважає, що ТОВ «Ялтушків» правомірно, з дотриманням вимог п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», віднесло до валових витрат понесені витрати у відповідному податковому періоді - 2010 році.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0000102200 від 01.03.2013 року, суд зазначає наступне.

В акті перевірки від 13.02.2013 року перевіряючі посилаються на неправомірне використання позивачем в період з 01.03.2011 року по 31.12.2012 року спеціального режиму оподаткування, внаслідок чого, платником занижено податкові зобов'язання відображені у рядку 1Б Декларацій «операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20%, крім імпорту товарів» в загальній сумі 437196,00 грн. У зв'язку з чим, суму податкового зобов'язання кожного звітного періоду визнано як заниження даного зобов'язання без врахування суми податкового кредиту.

Правила формування податкового кредиту визначаються пунктом 7.4 статті 7 Закону, при цьому згідно з підпунктом 7.4.1 цього пункту податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих(сплачених)платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, одним з визначальних факторів для формування податкового кредиту при придбанні товарів, послуг, основних фондів (в тому числі і в обмін на корпоративні права) є їх подальше використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Податкова накладна є водночас звітним податковим і розрахунковим документом, який, при умові його належного оформлення, є підставою для включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні товару.

Окрім того, згідно з правовою позицією Верховного Суду України у справах, пов'язаних із отриманням права на податковий кредит та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, судам для встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість необхідно з'ясувати наступні факти та їх документальне підтвердження:

1. Встановлення факту здійснення господарської операції.

2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. Включенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку (пункт 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

5. Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Оскільки судом визнано правомірність врахування понесених витрат товариством до складу валових витрат та подальше формування у звітному періоді податкового кредиту, а відтак доказів порушення позивачем вказаних норм податкового законодавства представниками податкового органу суду не надано.

Отже, викладені в Акті перевірки порушення вимог законодавства України не ґрунтуються на дійсних обставинах справи та не знайшли свого підтвердження при розгляді адміністративної справи, у зв'язку з чим відсутні підстави нараховувати суми податкових зобов'язань позивачу, а тому податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Суд, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні приходить до висновку про задоволення даного позову повністю.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряючи, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 1 статті 9 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З урахуванням викладеного, оцінивши надані позивачем докази, суд дійшов висновку, що вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Питання про розподіл судових витрат у справі вирішується судом відповідно до вимог статті 94 КАС України, частиною першою якої передбачено, що у випадку, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

У відповідності до п.п.3 п.9 розділу 5 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання. Водночас п.19. Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та /або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюється органами Казначейства з відповідного рахунку, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Керуючись статтями 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Барської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби № 0001102200 та № 0000102200 від 01 березня 2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ялтушків" (код ЄДРПОУ 20090488) судовий збір в розмірі 2294,00 грн., шляхом його безспірного списання органом Державної казначейської служби України із рахунку Барської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Дончик Віталій Володимирович