№ 32884635, 01.08.2013, District Administrative Court of Kyiv

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 серпня 2013 року справа № 826/9858/13-а

приміщення суду за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 10

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Соколової О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного

управління юстиції у м. Києві

про визнання постанови Управління у справах захисту прав споживачів у м. Києві

від 15.06.2010 року № 00000749/пром такою, що не підлягає виконанню

та зобов'язання відповідача зняти арешт з майна,

встановив:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася фізична особа - підприємець ОСОБА_1 з позовною заявою до відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві про визнання постанови Управління у справах захисту прав споживачів у м. Києві від 15.06.2010 року № 00000749/пром такою, що не підлягає виконанню та зобов'язання відповідача зняти арешт з майна.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що про наявність постанови від 15.06.2010 року № 0000749/пром, винесена Управлінням у справах захисту прав споживачів у м. Києві (який є стягувачем у виконавчому провадженні), про накладення стягнення у вигляді штрафу у розмірі 21 171,90грн. на позивача, останній дізнався лише у березні 2013 року, внаслідок отримання інформації про арешт його рухомого майна. Позивач зазначає, що стягувач на теперішній час вже ліквідований відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.06.2011 року № 775. Позивач зазначає, що постанова про накладення стягнення є виконавчим документом, але у зв'язку з вищевикладеним у позивача відсутня можливість її виконати.

У судовому засіданні представник позивача надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час, дату і місце судового розгляду повідомлявся належним чином. Заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності суду не надавав.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Керуючись ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи зазначене, суд в судовому засіданні 15.01.2013 року ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Таким чином, суд керуючись ч.6 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України вирішує справу на підставі наявних в ній доказів.

Постановою Управління у справах захисту прав споживачів у м. Києві від 15.06.2010 року № 00000749/пром про накладення стягнень передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів», за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про товар, застосовано до ФО-П ОСОБА_1 штраф у розмірі 21 171,90грн. та зобов'язано останню у 15-ти денний термін з дня отримання постанови сплатити в установленому порядку штраф у зазначеному розмірі до Державного бюджету. (а.с.4-5)

Із матеріалів справи встановлено, що на все рухоме майно позивача накладено публічне обтяження (арешт рухомого майна) на підставі постанови ВДВС Оболонського РУЮ про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № 255/16 від 03.10.2012 року (20606710), про що свідчить витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. (а.с.6)

Як вбачається із листа - відповіді Інспекції з питань захисту споживачів у м. Києві від 04.04.2013 року № 07-17-08/895, який надано позивачу на його звернення, відповідно до п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 29.06.2011 року № 775 «Про утворення територіальних органів Державної інспекції з питань захисту прав споживачів», ліквідовані територіальні органи Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики за переліком згідно з додатком 2. Крім того, до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців внесено запис про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи. (а.с.7)

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV зі змінами та доповненнями.

Відповідно до статті 1 Закону №606 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. (часть 1 статті 6 Закону №606)

Примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Згідно ст.17 Закону № 606 підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: 1) виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті; 2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 3) судові накази; 4) виконавчі написи нотаріусів; 5) посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; 6) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 7) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу; 8) рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу; 9) рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

В статті 19 Закону № 606 передбачені підстави для відкриття виконавчого провадження, а саме державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону:

1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення;

2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді;

3) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом;

4) в інших передбачених законом випадках.

Отже, постанова Управління у справах захисту прав споживачів у м. Києві від 15.06.2010 року № 00000749/пром в розумінні вищевикладених норм законодавства є виконавчим документом.

Крім того, суд бере до уваги, що на даний час постанову про відкриття виконавчого провадження не оскаржено зацікавленими особами.

Таким чином, судом не встановлено та позивачем не доведено підстав для визнання виконавчого документу, а саме постанову Управління у справах захисту прав споживачів у м. Києві від 15.06.2010 року № 00000749/пром, таким, що не підлягає виконанню.

Суд не може погодитися з позицією позивача про зобов'язання відповідача закінчити виконавче провадження у зв'язку з ліквідацією стягувача суд зазначає наступне.

Відповідно п.3 ч.1 ст.49 Закону № 606, виконавче провадження підлягає закінченню у разі ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 29.06.2011 року № 775 «Про утворення територіальних органів Державної інспекції з питань захисту прав споживачів» установлено, що територіальні органи Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики продовжують виконувати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам, які утворюються згідно з пунктом 1 цієї постанови, а саме, утвореним як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної інспекції з питань захисту прав споживачів.

Отже, із зазначеного вбачається, що новоутворені інспекції продовжують виконання повноважень ліквідованих територіальних органів Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики.

Крім того, суд зазначає, що з аналізу Положення про Державну інспекцію України з питань захисту прав споживачів, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 465/2011 вбачається, що основні функції, завдання та повноваження інспекції перекликаються з функціями, завданнями та повноваженнями ліквідованих територіальних органів Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики (Положення про територіальні органи Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 12 вересня 2007 року № 217, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 жовтня 2007 р. за N 1219/14486)

Згідно ст. 57 Закону № 606, арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Враховуючи, що суд прийшов до висновку, що зазначений виконавчий документ підлягає примусовому виконанню в органах держаної виконавчої служби та відсутні підстави для закінчення виконавчого провадження, тому і заходи вжиті державним виконавцем під час проведення виконавчих дій у вигляді накладення арешту на майно боржника є правомірними.

Суд звертаю увагу, що накладений штраф у розмірі 21 171,90грн. на позивача підлягає перерахуванню до Державного бюджету, а не на рахунок стягувача - Управління у справах захисту прав споживачів у м. Києві і ліквідація його не впливає на повне та фактичне виконання виконавчого документу.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Оскільки суд прийшов до висновків в задоволені позову відмовити сплачений судовий збір позивачем не підлягає поверненню.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111,112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

У задоволенні позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ч.1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки, встановлені ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А. Соколова