№ 32865708, 06.08.2013, Kyiv Commercial Court of Appeal

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" серпня 2013 р. Справа№ 910/10673/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Гончарова С.А.

Рєпіної Л.О.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність б/н від 04.06.2013

від відповідача: Владикін О.Н., довіреність б/н від 05.06.2013

розглянувши апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Виробничо-торговельна фірма "Укрторгсервіс" на ухвалу господарського суду міста Києва від 05.06.2013 про вжиття заходів до забезпечення позову у справі № 910/10673/13 (суддя Любченко М.О.)

за позовом ОСОБА_4

до Закритого акціонерного товариства "Виробничо-

торговельна фірма "Укрторгсервіс"

про стягнення 549 170,28 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача про стягнення збитків в сумі 549 170,28 грн.

Одночасно, 28.05.2013 через загальний відділ господарського суду від позивача надійшла заява про вжиття заходів щодо забезпечення позову.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.06.2013 заяву ОСОБА_4 про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено.

Накладено арешт на грошові кошти Закритого акціонерного товариства "Виробничо-торговельна фірма "Укрторгсервіс" (02090, м. Київ, Дніпровський район, вул. Вільнюська, буд. 33, ЄДРПОУ 01437801), що обліковуються на банківському рахунку №2600400660499, відкритому у ПАТ "Правекс-Банк" (МФО 321983), а також на інших відкритих Закритим акціонерним товариством "Виробничо-торговельна фірма "Укрторгсервіс" рахунках у банківських установах, що будуть виявлені під час проведення виконавчого провадження, у межах суми у розмірі 549 170,28 грн.

Не погодившись з винесеною ухвалою, Закрите акціонерне товариство "Виробничо-торговельна фірма "Укрторгсервіс" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.06.2013 про вжиття заходів до забезпечення позову скасувати.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвала суду першої інстанції прийнята з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню.

У своїй апеляційній скарзі відповідач стверджує, що судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі не наведено обґрунтованих припущень, з яких вбачається ухилення відповідача від виконання прийнятого у майбутньому рішення суду.

Крім того, апелянт вказує на те, що заявлені позивачем заходи забезпечення позову є необґрунтованими, неадекватними та можуть призвести до повної зупинки господарської діяльності відповідача.

Ухвалою від 25.07.2013 апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 06.08.2013.

Представник відповідача 06.08.2013 через відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду подав додаткові документи по справі, а представник позивача надав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача, просив залишити її без задоволення, ухвалу господарського суду міста Києва від 05.06.2013 у справі № 910/10673/13 - без змін.

В судовому засіданні 06.08.2013 представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав, просив суд апеляційну скаргу ЗАТ "ВТФ "Укрторгсервіс" задовольнити, а ухвалу господарського суду міста Києва від 05.06.2013 у справі № 910/10673/13 скасувати.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, заперечував, просив суд апеляційну скаргу ЗАТ "ВТФ "Укрторгсервіс" залишити без задоволення, ухвалу господарського суду міста Києва від 05.06.2013 - без змін.

Дослідивши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач - ОСОБА_4 є акціонером Закритого акціонерного товариства "Виробничо-торговельна фірма "Укрторгсервіс".

01.01.2010 між Закритим акціонерним товариством "Виробничо-торговельна фірма "Укрторгсервіс" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Адоніс проект" (орендар) було укладено договір оренди № 1-ар з наступними змінами та доповненнями.

За змістом п. 1.1 укладеного сторонами договору оренди орендодавець передає в оренду орендарю складські приміщення, офісні приміщення, виробничий цех загальною площею 120 кв. м., нежитлове приміщення загальною площею 210 кв. м, навіси, відкриті асфальтовані площадки, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Вільнюська, 33, а також за додатковою домовленістю сторін надає додаткові послуги, пов'язані з орендою зазначених приміщень, а орендар приймає у тимчасове платне користування об'єкт оренди та проводить оплату за використання орендованого майна на умовах даного договору.

Як вказує позивач, за період з 2010 року по вересень 2012 року на виконання умов договору № 1-ар від 01.01.2010 позивачем від Товариства з обмеженою відповідальністю "Адоніс проект" отримано 2 522 802,66 грн. в якості орендних платежів.

При цьому, за твердженням позивача, вказаним орендарем майно передано в суборенду, внаслідок чого за аналогічний період отримано грошові кошти в сумі 5 451 710,85 грн.

Зазначені обставини, на думку позивача, призводять до недоотримання позивачем доходу у вигляді дивідендів від коштів, які вкладені акціонером у придбання акцій відповідача.

Крім того, за твердженням позивача, Закрите акціонерне товариство "Виробничо-торговельна фірма "Укрторгсервіс" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Адоніс проект" є пов'язаними між собою особами, оскільки керівник останнього - ОСОБА_5, є чоловіком члена ревізійної комісії відповідача - ОСОБА_6, з огляду на що в силу норм п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про акціонерні товариства", зазначені особи є афілійованими.

В обґрунтування вказаної заяви про забезпечення позову позивач посилається на те, згідно даних фінансової звітності відповідача за останні два роки грошові кошти на рахунках відповідача на кінець кожного звітного року не перевищують 2 000,00 грн., а відтак у разі невжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на рахунки відповідача в межах суми позову, виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог по цій справі може бути утруднено, а позивач буде вимушений вчиняти додаткові дії для поновлення своїх порушених прав.

Згідно із ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї власної ініціативи вжити, передбачених статтею 67 цього Кодексу, заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Статтею 67 ГПК України визначені заходи забезпечення позову, якими безпосередньо є: накладання арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороно відповідачеві вчиняти певні дії; забороно іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупинення продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" № 16 від 26.12.2011 при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно із п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" № 16 від 26.12.2011, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Враховуючи вищенаведене, вірним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, що оскільки заявлена позивачем до стягнення з відповідача сума є значною, обґрунтованим є припущення, що майно (кошти) відповідача може зникнути або зменшитись на момент виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Таким чином, вірним є висновок місцевого господарського суду, що невжиття заходів до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти в межах суми позовних вимог може дійсно утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення позову.

Також слід зазначити, що вибраний позивачем захід до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти відповідача не суперечить зазначеним вище вимогам законодавства, є адекватним вимогам, на забезпечення яких він вживається. Такий захід забезпечення позову не перешкоджає господарській діяльності відповідача, а спрямований саме на збереження грошових коштів останнього до вирішення спору по суті та забезпечує збалансованість інтересів сторін.

Відповідно до п. 7.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" № 16 від 26.12.2011 у позовному провадженні піддані арешту кошти слід обмежувати розміром суми позову та можливих судових витрат. Накладення господарським судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачене, але господарський суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат. Відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, надаються суду заявником.

За таких обставин, враховуючи пов'язаність заходів до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти з його предметом, ймовірність утруднення або унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову при невжитті відповідних заходів, то вірним та обґрунтованим є висновок місцевого господарського суду, що заява позивача про вжиття заходів до забезпечення позову у вигляді накладання арешту на грошові кошти Закритого акціонерного товариства "Виробничо-торговельна фірма "Укрторгсервіс", що обліковуються на банківському рахунку №2600400660499, відкритому у ПАТ "Правекс-Банк" (МФО 321983), а також на інших відкритих Закритим акціонерним товариством "Виробничо-торговельна фірма "Укрторгсервіс" рахунках у банківських установах, що будуть виявлені під час проведення виконавчого провадження, у межах суми у розмірі 549170,28 грн., підлягає задоволенню.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає ухвалу суду по даній справі обґрунтованою та такою, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для її скасування чи зміни не вбачається, апеляційна скарга відповідача є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Виробничо-торговельна фірма "Укрторгсервіс" залишити без задоволення, ухвалу господарського суду міста Києва від 05.06.2013 по справі № 910/10673/13 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/10673/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Тарасенко К.В.

Судді Гончаров С.А.

Рєпіна Л.О.