№ 32813, 19.06.2006, Commercial Court of Ternopil Oblast

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2006 р.

Справа № 14/202-2585

15 год. 20 хв.

м. Тернопіль

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Руденка О.В.

при секретарі судового засідання Стефанович Р.М.

Розглянув справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Тернопільвтормет", вул. Національного відродження, 14, с.Велика Березовиця, Тернопільський район, Тернопільська область, 47724

до Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції, вул. Білецька, 1, м.Тернопіль, 46000

про визнання нечинними актів ненормативного характеру.

За участю представників сторін:

позивача: Сурматюк С.С., довіреність;

відповідача: Іванців Ю.С., довіреність.

Суть справи:

Відкрите акціонерне товариство "Тернопільвтормет" звернулось в господарський суд Тернопільської області з позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними актів ненормативного характеру.

Зважаючи на приписи пунктів 6, 7 Прикінцевих та перехідних положень КАС України, розгляд справи з 27.02.2006 року судом здійснюється за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Позов, підтриманий в судовому засіданні повноважним представником, товариство обґрунтовує тим, що спірні акти ненормативного характеру є незаконними, прийняті податковим органом з порушенням законодавства з питань оподаткування, а відтак підлягають визнанню нечинними в судовому порядку. Дане твердження мотивоване посиланнями на приписи Законів України “Про податок на додану вартість”, „Про оподаткування прибутку підприємств”, „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та інших нормативно-правових актів, які регулюють даний предмет спору.

У відзиві на позов, та згідно з поясненнями повноважних представників, відповідач позовні вимоги відхилив повністю, посилаючись на їхню безпідставність, зазначивши при цьому, що оскаржувані правові акти індивідуальної дії , винесені податковою інспекцією в межах повноважень та у відповідності до чинного законодавства.

Учасникам судового процесу роз'яснено належні їм права та обов'язки, передбачені ст.ст. 19, 51, 130 КАС України.

За ініціативою суду здійснювалась технічна фіксація судового процесу при отриманні, в порядку статті 82 КАС України, пояснень від експерта з приводу даних висновку судової експертизи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи позивача, заперечення відповідача, оцінивши представлені докази в їх сукупності господарський суд встановив :

Працівниками ДПІ у м. Тернополі проведено перевірку ВАТ "Тернопільвтормет", за результатами якої складено Акт №354/23-422/ 00190762 від 11.05.2004р. "Про результати планової комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ВАТ "Тернопільвтормет" (код 00190762) за період з 01.01.2003р. по 31.12.2003р.".

З огляду на встановлені перевіряючими факти порушень податкового законодавства України, ДПІ у м. Тернополі (правонаступником якої є відповідач у справі) прийняті податкові повідомлення-рішення №3134/0001082304/0/19438, №3136/0001072304/0/19440, №3132/0001092304/0/19436 від 13.05.2004р.

Відповідно до названих актів ненормативного характеру, позивачу визначено податкові зобов'язання по податку на прибуток в сумі 167 730, 00 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 83 865, 00 грн., по податку на додану вартість в сумі 3 691, 00 грн., застосовано штрафну санкцію в сумі 7 483, 50 грн., а також у зв'язку з самостійним відчуженням активів, що перебувають у податковій заставі без згоди контролюючого органу, застосовано штраф у розмірі 174 639, 23 грн.

В ході застосування процедури адміністративного узгодження сум податкових зобов'язань по названих вище актах ненормативного характеру , ДПІ у м. Тернополі прийнято повторні податкові повідомлення-рішення №3136/0001072304/1/25744, №3134/0001082304/1/25742, №3132/0001092304/1/25743 від 14.06.2004р. та №3132/0001092304/2/3661, №3134/0001082304/2/3662, №3136/0001072304/2/3663 від 25.08.2004р., якими первинні податкові зобов'язання позивача залишені без змін та визначено нові граничні терміни їх сплати.

За результатами розгляду ДПА України скарги ВАТ "Тернопільвтормет" на перелічені вище податкові повідомлення-рішення, Тернопільська ОДПІ 02 вересня 2004 року прийняла повторні податкові повідомлення-рішення №3136/0001072304/3/6290, №3134/0001082304/3/6292, №3132/0001092304/3/6291, згідно з якими первинні податкові зобов'язання залишені без змін, визначено нові граничні терміни їх сплати, а також додатково застосовано до товариства 50 301 грн. штрафних санкцій по податку на прибуток.

Наведені вище правові акти індивідуальної дії оспорені відкритим акціонерним товариством у судовому порядку.

Оцінивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін та експертів у засіданні, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

При вирішенні спору по суті судом застосовуються положення законодавчих актів України, в редакціях що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин.

1. За результатами перевірки правильності визначення відкритим акціонерним товариством валового доходу по податку на прибуток за 2003 рік , посадовими особами контролюючого органу констатовано порушення платником податків п.п.7.4.1 п.7.4 статті Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( далі - Закон про прибуток) , яке полягало у реалізації пов'язаним особам товарно - матеріальних цінностей за цінами, що менші ніж звичайні. В свою чергу, наведене порушення слугувало підставою і для висновків про порушення позивачем вимог Закону України "Про податок на додану вартість" ( далі - Закон про ПДВ) , внаслідок чого платником податків занижені суми податкового зобов'язання за жовтень (206,56 грн.) та грудень ( 190,64 грн.) 2003 року.

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 статті 7 Закону про прибуток визначено, що з метою оподаткування доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу. Згідно з пунктом 4.2 статті 4 Закону про ПДВ при передачі товару продавцем пов'язаній з ним особі, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни. Звичайні ціни ( п. 1.12 ст.1 Закону про ПДВ) розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" . Згідно до вказаної норми Закону про прибуток, звичайною ціною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг). Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств” визначає і механізми визначення звичайної ціни. Зокрема , п. п. 1.20.2 п.1.20 статті 1 чітко передбачено, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується, поряд з іншим, інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну.

Факт того, що ПП „Метал” є пов'язаною особою, в розумінні п.1.26 ст. 1 Закону про прибуток, засвідчується матеріалами справи, та сторонами не заперечується.

За наслідками дослідження реєстрів реалізації по ВАТ „Тернопільвтормет" за жовтень та грудень 2003 року експертами визначено звичайну ціну реалізації металобрухту сталевого №3, яка у жовтні 2003 року склала 586.58 грн., у грудні 2003 року - 662.27 грн. ( додаток №1 до висновку судової експертизи.). В той же час, відпуск на ПП „Метал" здійснено по ціні 545 грн. у жовтні 2003 року та по ціні 630 грн. у грудні 2003 року ( т.3 а.с.30-52 ).

З наведених вище підстав суд вважає обґрунтованими висновки контролюючого органу з приводу заниження позивачем у справі валових доходів по податку на прибуток за 4-й квартал 2003 року в сумі 1986 грн. та податкового зобов'язання по податку на додану вартість за наслідками господарських операцій з пов'язаною особою ( ПП „Метал”) у жовтні (206,56 грн.) та грудні ( 190,64 грн.) 2003 року.

2. За результатами дослідження правильності формування суб'єктом господарювання валових витрат по податку на прибуток у четвертому кварталі 2003 року та податкових зобов'язань по податку на додану вартість за жовтень - грудень 2003 року, державною податковою інспекцією з'ясовано невідповідність дій платника податків вимогам п.4.1 ст.4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" внаслідок чого йому збільшено валові доходи за 4-й квартал 2003 року на 3.3 тис. грн. Крім того, посилаючись на приписи п.п.7.3.2 п.7.3 статті 7 Закону про ПДВ посадовими особами ДПІ зроблені висновки про не включення відкритим акціонерним товариством до податкового зобов'язання по ПДВ у жовтні 2003 року 370 грн., листопаді 2003 року 102 грн., та грудні цього ж року 179 грн.

Наведені донарахування, пов'язані із зменшенням позивачем маси металобрухту згідно з актів прийомки, % засміченості нешкідливими домішками в межах допустимих норм без дотримання правил приймання згідно Національних стандартів України ( ДСТУ-2002).

З приводу даного правопорушення суд погоджується із висновками судової експертизи, якою за результатами дослідження залізно - дорожніх накладних , актів приймання-передачі, фактур встановлено , що по ВАТ „Тернопільвтормет" занижено валовий дохід по фактурі від 28.11.2003 року до залізно - дорожньої квитанції №35550087 на суму 894 грн. за рахунок того, що підприємством не враховано % засміченості нешкідливими домішками у межах допустимих норм відповідно до п.7.5 Національних стандартів України ( ДСТУ-2002) , що документально підтверджується. З наведених підстав документально підтверджуються і заниження позивачем податкових зобов'язань по податку на додану вартість за грудень 2003 року в сумі 178.8 грн. Даний висновок поряд із наявними у справі документами експертом зроблено і за результатами оцінки документів позивача рахунку 3611 за 4-й квартал 2003 року та підшивки книги продажу. При цьому перелічені вище документи засвідчують, що заниження валових доходів у сумі 3,3 –0, 9 = 2.4 тис. грн. по фактурах до залізно-дорожніх накладних №№30355068, 35063979, 35063980, 35550082 за жовтень - листопад 2003 року документально не підтверджується, як не мало місця і заниження податкових зобов'язань по податку на додану вартість за жовтень 2003 року ( 370 грн.) та листопад 2003 р. ( 102 грн.). Крім того, суд, застосовуючи положення частини 5 статті 82 КАС України, констатує що учасниками спору не подано жодного доказу чи документу на спростування висновку експертів з даного приводу, з огляду на що суд погоджується із висновком судової експертизи по даному питанні в повному обсязі.

3. Обревізувавши документи, згідно з якими платником податків формувались суми валових витрат у 2003 році, перевіряючими встановлені факти порушення відкритим акціонерним товариством п.51 Правил користування місцевим телефонним зв'язком, затверджених постановою КМУ від 22.04.1997 року №385 та п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" внаслідок чого платником податків завищено валові витрати у І кварталі 2003 року в сумі 0,7 тис. грн., у II кварталі 2003 року - 0.5 тис. грн. , у III кварталі 2003 року - 0.1 тис. грн. Як слідує із висновків викладених в акті перевірки та підтверджується матеріалами справи, позивачем у справі на протязі 2003 року орендувались приміщення у ВАТ „Жидачівський райагропромпостач” та ТЗОВ „Ходорів- Агронафта”, якими орендарю виставлялись рахунки, а останнім відшкодовувались витрати по послугах зв'язку, з послідуючим віднесенням даних витрат до складу валових.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) на протязі звітного періоду, у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції та охороною праці, з урахуванням обмежень, встановлених п. 5.3 - 5.8 цієї ж статті. Оскільки орендодавець передав нерухоме майно для здійснення господарської діяльності орендаря - позивача, разом з правом на користування телефонами, а останній сплатив відповідні кошти за послуги телефонного зв'язку, то вказана сума правомірно віднесена позивачем до складу валових витрат, оскільки є сумою витрат позивача, сплаченою у зв'язку з підготовкою, організацією, введенням виробництва, продажем продукції.

Правила користування місцевим телефонним зв'язком, затверджені постановою КМУ від 22.04.1997 року №385 , визначають як слідує із їхнього тексту права та обов'язки підприємств зв'язку всіх форм власності і споживачів, регулюють взаємовідносини між ними, а відтак порушення при передачі телефону Орендодавцями, згідно до п.75 Правил є підставою для притягнення їх до відповідальності, а не орендаря ( позивача у справі) , шляхом виключення понесених ним витрат зі складу валових.

З огляду на наведене в сукупності суд вважає обґрунтованим висновок судової експертизи з даного питання, а відтак безпідставним твердження контролюючого органу про завищення відкритим акціонерним товариством валових витрат у І кварталі 2003 року в сумі 0,7 тис. грн., у II кварталі 2003 року - 0.5 тис. грн. , у III кварталі 2003 року - 0.1 тис. грн.

4. При проведенні перевірки правильності нарахування та сплати податку на додану вартість позивачем за період з 01.02.2003 року по 31.12.2003 року , посадовими особами ДПІ встановлено , що в порушення п.п.7.2.1, п.п.7.2.3 п.7.2 та п.п.7.4.5 п.7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” підприємством до складу податкового кредиту включено суми ПДВ по податкових накладних, які оформлені неналежним чином.

Відповідно до п. 7.2 пп. 7.2.1 ст. 7 Закону про ПДВ, Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 р. № 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за № 233/2037 ( далі –Порядок) платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача ; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку. Всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця ( п.18 Порядку).

Досліджені судом копії спірних податкових накладних в повному обсязі , реєстр яких наведений на сторінці 13 акту перевірки, свідчать про те, що останні належним чином не оформлені ( відсутні відомості про місце розташування юридичної особи, її назву та податковий номер платників податку (продавця та покупця), опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість, тощо). Крім того, наявні у справі відомості, які надані повноважними органами вказують на те, що контрагент позивача –ПМП „Олімп” ( податкова накладна від 28.02.2003 року) в ЄДРПОУ не значиться, за дозволом на виготовлення печатки дане підприємство в дозвільну систему не зверталось, на податковому обліку не перебуває.

Згідно до пп. 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону про ПДВ у разі порушення продавцем порядку виписування податкової накладної покупець, у даному разі позивач у справі, мав право звернутися до кінця поточного податкового періоду з відповідною заявою до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують придбання товарів (робіт, послуг). Своєчасно подана заява є підставою для включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачену у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

З подібними заявами, як слідує із матеріалів справи, позивач до податкового органу не звертався, прийнявши натомість податкові накладні на облік та включивши суми , відображені у них, до податкового кредиту.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. За таких обставин, враховуючи що на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, були не підтвердженими належним чином оформленими звітними документами ( податковими накладними), платник податку повинен нести відповідальність , установлену законодавством, а тому суд прийшов до висновку, що відповідачем підставно, відповідно до вимог п. 7 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" визначено відкритому акціонерному товариству податкові зобов'язання з ПДВ по наведеному епізоду.

З огляду на викладене, суд критично оцінює висновки судових експертів з даного приводу і вважає їх такими, що не ґрунтуються на наявних у справі доказах та приписах законодавства , що регламентує спірні правовідносини.

В той же час суд враховує встановлені експертом дані, які контролюючим органом у судовому засіданні не спростовані, про те, що у акті перевірки у суму зменшення податкового кредиту за лютий 2003 року двічі включена податкова накладна № 17 від 18.02.2003 року виписана позивачу ВАТ „Агропромтехніка” на суму 657.96 грн., у тому числі ПДВ - 109.66 грн., з огляду на що на вказану суму донараховані податкові зобов'язання та застосовані штрафні (фінансові) санкції підлягають зменшенню, а відтак оспорювані правові акти індивідуальної дії визнанню нечинними в частині.

5. Перевіркою дотримання позивачем вимог статті 8 Закону № 2181 посадовими особами державної податкової інспекції встановлено, що на протязі 2001 –2004 років майно та майнові права платника податків перебували у податковій заставі ( періоди існування податкової застави наведені на сторінках 17-18 акту, копії податкових вимог, доказів їх надіслання позивачу, акту від 27.06.2002 р., витягів із Державного реєстру застав рухомого майна, акти звірки з бюджетом по платежах ВАТ „Тернопільвтормет” в матеріалах справи ).

Зважаючи на те що позивачем здійснені окремі фінансово-господарські операції з активами ( відпуск товарів не за грошові кошти) податковим органом зроблені висновки про порушення акціонерним товариством пункту 8.6.1 статті 8 Закону № 2181, а відтак останнє має нести відповідальність у розмірах визначених статтею 17 згаданого вище Закону.

Статтею 8 Закону №2181 передбачено, що з метою захисту інтересів бюджетних споживачів активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу. В силу підпункту 8.6.1 наведеної вище статті платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом. До таких, поряд із іншими віднесені операції з купівлі чи продажу, інших видів відчуження нерухомого та рухомого майна, за винятком майна, майнових та немайнових прав, що використовується у підприємницькій діяльності платника податків (інших видах діяльності, які за умовами оподаткування прирівнюються до підприємницької), а саме готової продукції, товарів і товарних запасів, робіт та послуг за кошти за цінами, що не є меншими за звичайні. У разі, коли платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, відчужив їх без попередньої згоди податкового органу (якщо отримання такої згоди є обов'язковим згідно з цим Законом), платник податків додатково сплачує штраф у розмірі суми такого відчуження, визначеного за звичайними цінами ( п.п. 17.1.8 п.17.1 ст.17 Закону України №2181).

При вирішенні спору по суті з даного питання , суд погоджується із висновком експерта про те, що в період з 20.11.2001 року по 19.12.2001 року під час дії податкової застави позивачем здійснено відчуження без згоди податкового органу товарно - матеріальних цінностей не за грошові кошти в сумі 27827,36 грн.

Подібні висновки як експерта так і податкового органу підтверджуються матеріалами зустрічної перевірки ПП „Метал” з питань взаємовідносин з ВАТ „Тернопільвтормет” від 07.05.2004 року №1338/23-04/253484839 (оригінал акта в матеріалах справи) та актами звірки розрахунків із контрагентами за спірні періоди, що підписані головним бухгалтером позивача, та засвідчують проведення розрахунків між позивачем та його контрагентами не грошовими коштами, а шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Крім того, суд враховує і приймає до уваги висновки експертів про те, що документально не підтверджується сума 9449,94 грн., оскільки як пояснив експерт у судовому засіданні, і не спростував жодним доказом представник податкового органу, відчуження товарно - матеріальних цінностей не за грошові кошти на вказану вище суму здійснено платником податків на протязі проміжку часу, коли у нього був відсутній податковий борг перед бюджетом, а відтак і не існувало податкової застави, що в свою чергу, вказує на відсутність обставин, наявність яких є обов'язковими, для притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності з підстав передбачених п.п. 17.1.8 п.17.1 ст.17 Закону України №2181.

Щодо решти спірних сум штрафних санкцій застосованих згідно з оспорюваними актами ненормативного характеру контролюючим органом до платника податків, через відчуження ним активів, що перебувають у податковій заставі, без попередньої згоди ДПІ суд зазначає наступне.

В силу статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В той же час, незважаючи на неодноразові вимоги суду позивачем не надано для дослідження в засіданні жодного доказу, в підтвердження його доводів про проведення розрахунків його контрагентами за поставлені у спірний період ТМЦ грошовими коштами. Жодних доказів цьому не навів у судовому засіданні і головний бухгалтер позивача.

Зважаючи що відкритим акціонерним товариством не спростовані відомості актів звірки розрахунків із контрагентами за спірний період, що підписані, як з'ясовано в судовому засіданні головним бухгалтером позивача, та долучені податковим органом до матеріалів справи після проведення судової експертизи, дані яких вказують на проведення учасниками договірних відносин саме зарахування зустрічних однорідних вимог ( бухгалтерські проводки Дт - 631 Кт З61, із виведеним поточним сальдо, наказ Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 р. № 291, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999 р. за № 893/4186), як не спростовані жодними первинними документами висновки викладені в п. 2.3 та 2.11 акту перевірки в цілому, суд, не вбачає підстав для задоволення решти позовних вимог з даного предмету спору.

6. За результатами перевірки правильності формування валових витрат позивачем у 2003 році, посадовими особами контролюючого органу встановлено завищення платником податків валових витрат у сумі 552665 грн. ( за II квартал 2003 року - 161511 грн., за III квартал 2003 року -233019 грн., за ІV квартал 2003 року - 158135 грн.) внаслідок віднесення до їх складу страхових платежів , що перевищують вартість об'єкта страхування - відвантаженого металобрухту.

Висновки як акту перевірки так і заперечень на позов ґрунтуються на нормах статті 9 Закону України „Про страхування”, якою передбачено , що якщо майно застраховане у кількох страховиків і загальна страхова сума перевищує дійсну вартість майна, то страхове відшкодування, що виплачується усіма страховиками, не може перевищувати дійсної вартості майна.

При цьому відповідачем не враховано, що наведена норма Закону до спірних правовідносин застосуванню не підлягає, оскільки, як свідчать наявні у справі докази та первинні документи, позивачем майно одночасно у кількох страховиків не страхувалось.

Так, 02.01.2003 року між УАСТДВ „РСТ" м. Київ та ВАТ „Тернопільвтормет" укладено Генеральний договір про поточне страхування КТ.5-2003, пунктом 1.3 якого сторони обумовили що на кожен конкретний об'єкт чи ризик, що підлягає страхуванню сторони оформляють договір страхування.

02.01.03 року між УАСТДВ „РСТ м. Київ та ВАТ „Тернопільвтормет" укладено договір страхування №RLW20017; розмір страхової суми за даним договором страхування 8 000000 грн. Розмір страхових внесків складає 320000 грн. Строк дії договору з 02.01.2003 року по 01.07.2003 року.

01.07.03 року цими ж сторонами укладено договір страхування №RLW20122 ; розмір страхової суми за даним договором страхування 9 000000 грн.; страхові внески - 360000 грн.; строк дії договору : з 01.07.2003 року по 30.09.2003 року.

01.10.03 року між позивачем та його контрагентом укладено договір страхування №ALW10102b; розмір страхової суми - 9 000000 грн., страхові внески - 360000 грн. ; строк дії договору з 01.10.2003 року по 31.12.2003 року (т 1 а.с.63-65 ).

Докази того, що майно позивачем страхувалось у кількох страховиків матеріали справи не містять, як не встановлено цього і посадовими особами контролюючого органу в процесі проведеної перевірки.

Крім того, суд враховує, що страховим законодавством не заборонено страхування майна на будь-яку страхову суму, норми Закону України „Про страхування” встановлюють певні обмеження виключно стосовно розміру суми страхового відшкодування.

З питань оподаткування операцій зі страхування суд керуючись, приписами Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", зазначає наступне.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Першим абзацом підпункту 5.4.6 пункту 5.4 статті 5 Закону про прибуток передбачено зокрема, що поряд з іншими, будь - які витрати із страхування транспортування продукції платника податку підлягають віднесенню до складу валових витрат страхувальника. Зазначені витрати відносяться до валових витрат подвійного призначення, тобто таких, які в рахунок зменшення податкової бази приймаються лише тоді, коли вони пов'язані безпосередньо з господарською діяльністю підприємства, що, в даному разі, і мало місце.

Доводи контролюючого органу у його письмових запереченнях про те, що включення до валових витрат підприємства страхових платежів зі страхування майна кількома страховими організаціями на страхову суму, що перевищує вартість цього об'єкта, призведе до подвійного включення до валових витрат платника витрат, здійснюваних як компенсація вартості страхової послуги, що надається для одного об'єкта майнового страхування, що суперечить вищезазначеному п. 5.1 ст. 5 Закону N 334/94-ВР (334/94-ВР), судом оцінюються критично, оскільки відомостей про те що один і той самий об'єкт майнового страхування був застрахований одночасно кількома страховиками, матеріали справи не містять.

За таких обставин, висновки державної податкової інспекції про завищення платником податків валових витрат по податку на прибуток за II квартал 2003 року в сумі 161511 грн., III квартал 2003 року в розмірі 233019 грн. та ІV квартал 2003 року на суму 158135 грн. суд вважає необґрунтованими, що в свою чергу обумовлює визнання нечинними оспорюваних актів ненормативного характеру в цій частині.

7. Щодо розміру застосованих штрафних санкцій контролюючим органом згідно з оспорюваними податковими повідомленнями –рішеннями, суд зазначає наступне.

Застосування до позивача згідно з податковими повідомленнями - рішеннями від 13.05.2004 року №3136/0001072304/0/19440 , від 13.05.2004 року №3136/0001072304/0/19440 від 14.06.2004 року №3136/0001072304/1/25744, від 14.06.2004 року №3136/0001072304/2/3663 штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 50 відсотків від суми недоплати, відповідно до підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181-III, суд вважає безпідставним, оскільки наведеною вище законодавчою нормою передбачено, що тільки у разі коли платника податків (посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, такий платник податків додатково до штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладення, сплачує штраф у розмірі 50 відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули. Зважаючи що жодного із наведених вище випадків у процесі розгляду справи судом не встановлено, а відповідачем не наведено, то і вказаний штраф застосований державною податковою інспекцією за відсутності визначених на те Законом підстав.

За результатами розгляду ДПА України скарги ВАТ "Тернопільвтормет" на податкові повідомлення-рішення, Тернопільська ОДПІ 02 вересня 2004 року прийняла повторне податкове повідомлення-рішення №3136/0001072304/3/6290, згідно з яким первинні податкові зобов'язання залишені без змін, визначено нові граничні терміни їх сплати, а також додатково застосовано до товариства 50 301 грн. штрафних санкцій по податку на прибуток.

При цьому відповідачем залишені поза увагою вимоги пункту 6.6 статті 6 Закону №2181, яким визначено, що у разі коли нарахована сума податкового зобов'язання (пені та штрафних санкцій) або податкового боргу збільшується внаслідок їх адміністративного оскарження, раніше надіслане податкове повідомлення або податкові вимоги не відкликаються, а на суму такого збільшення надсилається окреме податкове повідомлення, що контролюючим органом не дотримано, а відтак являється підставою для скасування податкового повідомлення рішення № 3136/0001072304/3/6290 в частині визначення сум первинних податкових зобов'язань.

При визначенні розміру штрафних санкцій, які підлягають застосуванню до платника податків згідно з податковими повідомленнями - рішеннями від 13.05.2004 року №3134/0001082304/0/19438, від 14.06.2004 року №3134/0001082304/1/25742, 25.08.2004 року №3134/0001082304/2/3662, від 02.11.2004 року №3134/0001082304/3/6242 суд застосовує положення підпункту 17.1.3 п.17.1 статті 17 Закону, яким зобов'язано платника податків сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми, незалежно від кількості податкових періодів, що минули, і констатує що норми даної статті при притягненні позивача до відповідальності згідно з наведеними вище податковими повідомленнями - рішеннями контролюючим органом не дотримано.

У відповідності до ст. 94, 95, 97, 98 КАС України судові витрати по справі підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України пропорційно до задоволених вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 7, 86, 89, 94 - 98, 156, 162, 163 КАС України, господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати нечинними податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Тернополі та Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції від 13.05.2004 року № 3132/0001092304/0/19436, від 14.06.2004 року № 3132/0001092304/1/25743, від 25.08.2004 року № 3132/0001092304/2/3661, від 02.11.2004 року № 3132/0001092304/3/16294 кожне в частині зобов'язання ВАТ „Тернопільвтормет” сплатити штраф в сумі 9449,94 грн.

3. Визнати нечинними податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Тернополі та Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції від 13.05.2004 року №3136/0001072304/0/19440 , від 13.05.2004 року №3136/0001072304/0/19440 від 14.06.2004 року №3136/0001072304/1/25744, від 14.06.2004 року №3136/0001072304/2/3663 кожне в частині визначення ВАТ „Тернопільвтормет” податкового зобов'язання всього на суму 251025 грн., в тому числі основного платежу 167160 грн., штрафних (фінансових) санкцій в сумі 83865 грн.

4. Визнати нечинними податкове повідомлення - рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції від 02.11.2004 року №3136/0001072304/3/6290 в частині визначення ВАТ „Тернопільвтормет” податкового зобов'язання всього на суму 301782 грн., в тому числі основного платежу 167730 грн., штрафних (фінансових) санкцій в сумі 134052 грн.

5. Визнати нечинними податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Тернополі та Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції від 13.05.2004 року №3134/0001082304/0/19438, від 14.06.2004 року №3134/0001082304/1/25742, 25.08.2004 року №3134/0001082304/2/3662, від 02.11.2004 року №3134/0001082304/3/6242 кожне в частині визначення ВАТ „Тернопільвтормет” податкового зобов'язання всього на суму 6511,99 грн., в тому числі основного платежу 582,99 грн., штрафних (фінансових) санкцій в сумі 5929 грн.

6. В решті позову відмовити.

7. Стягнути з Державного бюджету України на користь відкритого акціонерного товариства "Тернопільвтормет" ( Тернопільська область, Тернопільський район, смт.В.Березовиця, вул.Національного Відродження, 14, код - 00190762) пропорційно до задоволених вимог: 01 (одну) грн.12 коп. державного мита, 377 (триста сімдесят сім) грн. 52 коп. витрат за проведення судової експертизи.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі 05.07.2006 року до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом 20 днів після подання заяви подати апеляційну скаргу.

Суддя О.В. Руденко