Decision № 32793900, 04.08.2013, Commercial Court of Dnipropetrovsk Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30.07.13 р. Справа № 904/2618/13

За позовом Державного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд України", м. Київ

до Відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Племзавод "Любомирівка", с. Соколівка Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, Відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбудпостач", с. Соколівка Верхньодніпровського району Дніпропетровської області

про стягнення 358 751, 72 грн., з яких: 343 007, 13 грн. заборгованості за Договором про перевід боргу, 15 744, 59 грн. пені.

Суддя Боділовська М.М.

Представники:

Від Позивача: Іовіца П.П., довіреність № 3 від 04.01.2012 р.

Від Відповідача-1: Шевченко Т.В., довіреність б/н від 04.03.2013 р.

Від Відповідача-2: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство "Державний резервний насіннєвий фонд України" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Племзавод "Любомирівка" про стягнення 358 751, 72 грн., з яких: 343 007, 13 грн. заборгованості за Договором про перевід боргу, 15 744, 59 грн. пені. Ухвалою господарського суду від 18.06.2013 р. до участі у справі залучено в якості Відповідача-2 Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансбудпостач".

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 08.04.2013 р. порушено провадження у справі № 904/2618/13, розгляд справи призначено на 20.05.2013 р.

В судових засіданнях 20.05.2013 р., 18.06.2013 р., 16.07.2013 р. розгляд справи відкладався у зв'язку з необхідністю витребування додаткових документів до матеріалів справи, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 20.05.2013 р. за клопотанням Відповідача строк вирішення спору було продовжено на 15 календарних днів, відповідно до ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, в зв'язку із необхідністю надання додаткових документів до справи.

В судових засіданнях 20.05.2013 р., 16.07.2013 р. Відповідач-1 надавав клопотання про призначення судових почеркознавчої та технічної експертиз та про витребування доказів. Суд не знайшов підстав для задоволення вказаних клопотань у зв'язку з тим, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору і винесення рішення.

Позивач в судовому засіданні 30.07.2013 р. підтримав позовні вимоги та підтвердив часткову сплату заборгованості Відповідачем-1.

Відповідач-1 позовні вимоги не визнає, але відзив на позов не надав.

Відповідач-2 представника в судове засідання не направив, в матеріалах справи відсутні докази отримання ним ухвали суду від 16.07.2013 р., ухвала суду від 18.06.2013 р. отримана Відповідачем-2 29.06.2013 р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Племзавод "Любомирівка" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансбудпостач" відзиви на позов до суду не надали, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 30.07.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши письмові докази в сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

03.03.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансбудпостач" (Первісний боржник), Товариством з обмеженою відповідальністю "Племзавод "Любомирівка" (Новий боржник) та Державним підприємством "Державний резервний насіннєвий фонд України" (Кредитор) було укладено Договір про перевід боргу № 030312-1, відповідно до п. 1 якого Первісний боржник передає Новому боржнику борг у розмірі 393 908, 01 грн., а Новий боржник приймає на себе зобов'язання Первісного боржника і стає боржником перед Кредитором.

Відповідно до п. 3. Договору, Відповідач-1 зобов'язується (замість Первісного боржника) погасити заборгованість в розмірі 393 908, 01 грн. згідно графіка: березень 2012 року - 4 000, 00 грн., квітень 2012 року - 4 000, 00 грн., травень 2012 року - 4 000, 00 грн., червень 2012 року - 4 000, 00 грн., липень 2012 року - 4 000, 00 грн., серпень 2012 року - 4 000, 00 грн., вересень 2012 року - 123 302, 67 грн., жовтень 2012 року - 123 302, 67 грн., листопад 2012 року - 123 302, 67 грн.

Станом на 22.03.2013 р. Відповідач-1 частково виконав свої зобов'язання за Договором про перевід боргу та сплатив 50 900, 88 грн., заборгованість перед Позивачем складає 343 007, 13 грн., що і є причиною спору.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Згідно ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Позивач просить стягнути з Відповідача-1 343 007, 13 грн. заборгованості за Договором про перевід боргу.

Відповідач-1 в судове засідання 16.07.2013 р. надав копії платіжних доручень від 04.07.2013 р. та від 10.07.2013 р. на суму 60 000, 00 грн. на підтвердження виконання зобов'язань за Договором, крім того в судове засідання 30.07.2013 р. сторони надали двосторонній Акт звірки розрахунків, відповідно до якого, станом на 24.07.2013 р. заборгованість Відповідача-1 перед Позивачем складає 283 007, 13 грн.

За викладеного, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з Відповідача-1 на користь Позивача заборгованості за Договором про перевід боргу в сумі 283 007, 13 грн.

Згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до абзацу першого п. 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

В абзаці четвертому п. 4.4. Постанови зазначено, що припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

З матеріалів справи вбачається, що Позивач звернувся з позовом до господарського суду Дніпропетровської області 28.03.2013 р. (згідно поштового штемпеля).

Таким чином, провадження у справі щодо частини позовних вимог про стягнення 60 000, 00 грн. заборгованості за Договором про перевід боргу, яка була сплачена Відповідачем 04.07.2013 р. та 10.07.2013 р., тобто після звернення до суду з позовом, підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України, виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Як встановлено ст. ст. 548-549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.

Строк виконання зобов'язання Товариством з обмеженою відповідальністю "Племзавод "Любомирівка" по Договору про перевід боргу настав 01.12.2012 р.

Умовами п. 9. Договору № 030312-1 від 03.03.2012 р. встановлено, що за несвоєчасне проведення розрахунків Новий боржник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня від несплаченої суми за кожний день прострочки.

Позивач нарахував та просить стягнути з Відповідача-1 пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за період з 01.12.2012 р. по 22.03.2013 р. в сумі 15 744, 59 грн.

Оскільки прострочення виконання зобов'язання має місце , з урахуванням приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, вимога про стягнення пені в розмірі 15 744, 59 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.

У відповідності до ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 298 751, 72 грн., з яких: 283 007, 13 грн. заборгованості за Договором про перевід боргу, 15 744, 59 грн. пені, в частині позовних вимог щодо стягнення заборгованості за Договором про перевід боргу у розмірі 60 000, 00 грн. провадження у справі підлягає припиненню у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1, 5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат (п. 2.1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір").

Отже, за подання позовної заяви з ціною позову 358 751, 72 грн. підлягає сплаті судовий збір у розмірі 7 175, 03 грн. При зверненні з позовом до суду Державне підприємство "Державний резервний насіннєвий фонд України" сплатило судовий збір у розмірі 7 175, 04 грн. згідно платіжного доручення № 503 від 26.03.2013 р.

Таким чином, при зверненні з позовом до суду Позивач надмірно сплатив судовий збір у розмірі 0, 01 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Оскільки Позивач надмірно сплатив судовий збір у розмірі 0, 01 грн., вказана сума підлягає поверненню з державного бюджету України.

Відповідно до п. 5.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення може зазначатися у тому числі в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті (при цьому в його мотивувальній частині наводяться підстави повернення сум судового збору згідно із Законом).

Сплачений судовий збір у іншій частині, а саме в сумі 7 175, 03 грн., підлягає розподілу між сторонами в загальному порядку.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, понесені Позивачем судові витрати у справі в розмірі 7 175, 03 грн. підлягають стягненню з Відповідача-1 на користь Позивача.

Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 69, 75, 77, 80, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, ст. 7 Закону України "Про судовий збір", господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Племзавод "Любомирівка" (51663, Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, с. Соколівка, вул. Гвоздовського, 1; код ЄДРПОУ 36464789) на користь Державного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд України" (юридична адреса: 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1; фактична адреса: 03038, м. Київ, вул. Ямська, 32; код ЄДРПОУ 30518866, код платника ПДВ 305188626552, № свідоцтва 37658173; р/р 26000301035992 в ПАТ "Банк Форум", МФО 322948):

- 283 007, 13 грн. (двісті вісімдесят три тисячі сім грн. 13 коп.) заборгованості за Договором про перевід боргу;

- 15 744, 59 грн. (п'ятнадцять тисяч сімсот сорок чотири грн. 59 коп.) пені;

- 7 175, 03 грн. (сім тисяч сто сімдесят п'ять грн. 03 коп.) судового збору.

Видати наказ.

В решті позовних вимог - провадження у справі припинити.

Повернути Державному підприємству "Державний резервний насіннєвий фонд України" (юридична адреса: 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1; фактична адреса: 03038, м. Київ, вул. Ямська, 32; код ЄДРПОУ 30518866, код платника ПДВ 305188626552, № свідоцтва 37658173; р/р 26000301035992 в ПАТ "Банк Форум", МФО 322948)з державного бюджету України надмірно сплачений судовий збір у розмірі 0, 01 грн. (нуль грн. 01 коп.), перерахований згідно платіжного доручення № 503 від 26.03.2013 р., яке знаходиться в матеріалах справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення підписано

02.08.2013 року

Суддя М.М. Боділовська