Court ruling № 32779944, 01.08.2013, Commercial Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Commercial Court of Ukraine)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

01 серпня 2013 року Справа № 909/138/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Овечкіна В.Е., Чернова Є.В., Цвігун В.Л.,розглянувши матеріали касаційної скарги заступника прокурора Львівської областіна постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 04.06.2013у справі№909/138/13-гза позовомДолинського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Міжрічанської сільської радидоДолинського спеціалізованого агролісгоспу обласного підприємства "Івано-Франківськоблагроліс"про відшкодування збитків встановив:

Подана касаційна скарга не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України з наступних підстав.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.111 ГПК України касаційна скарга повинна містити вимоги особи, що подала скаргу із зазначенням суті порушення або неправильного застосування судом норм матеріального чи процесуального права.

Як роз'яснено в п.62 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 №11 "Про деякі питання практики застосування розділу XII1 Господарського процесуального кодексу України", за приписом пункту 4 частини першої статті 1113 ГПК у касаційній скарзі має бути зазначена суть порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права. Недодержання цієї вимоги тягне за собою повернення скарги на підставі пункту 6 частини першої статті 111 названого Кодексу. Отже, якщо в касаційній скарзі не зазначено, порушення або неправильного застосування яких конкретно норм матеріального і/або процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій у прийнятті оскаржуваних судових рішень, в чому саме полягає таке порушення або неправильне застосування і яким чином воно вплинуло на прийняття цих рішень, то касаційна скарга до розгляду не приймається і підлягає поверненню судом.

Таким чином, в касаційній скарзі має бути чітко викладено зміст порушення з обґрунтуванням порушених норм законодавчими актами та вказуватися конкретні їх пункти та статті з урахуванням встановлених судами фактичних обставин справи.

Відповідно до положень ч.2 ст.1115 та ч.ч.1,2 ст.1117 ГПК України касаційна інстанція на підставі вже встановлених судом фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у судовому рішенні чи відхилені судом, вирішувати питання про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази чи додатково перевіряти докази.

Тому касаційна скарга повинна містити дані, які б свідчили, що судом при розгляді спору не застосований закон, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин, або застосований закон, який не підлягає застосуванню, або судами неправильно витлумачена норма закону.

Проте, всупереч вимог п.4 ч.1 ст. 111 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга містить лише загальні посилання на норми матеріального та процесуального права без зазначення того, в чому саме полягає їх порушення або неправильне застосування судами. Зокрема, в поданій касаційній скарзі не зазначено, в чому саме полягає порушення норм ст.ст.1166,1172 ЦК України та ст.105 Лісового кодексу України, які безпосередньо застосовані судами при вирішенні даного спору, і яким чином воно вплинуло на прийняття судових рішень.

Натомість зміст касаційної скарги заявника зводиться передусім до викладення обставин справи та аналізу наявних у справі доказів, пропонується надати перевагу певним доказам (вирок суду від 28.12.2012 в кримінальній справі, акт перевірки від 18.04.2012), тобто, скарга стосується заперечень щодо оцінки судом доказів по справі.

Отже, у скарзі не зазначено суті порушення або неправильного застосування апеляційним судом норм матеріального чи процесуального права, що згідно з п.6 ч.1 ст.1113 ГПК є достатньою підставою для повернення касаційної скарги.

Зважаючи на викладене, скарга підлягає поверненню для належного дооформлення. Разом з тим, згідно з ч.3 ст.1113 ГПК України заявник, усунувши допущені процесуальні недоліки, не позбавлений права повторно подати касаційну скаргу, що буде вагомою підставою для прийняття її до касаційного провадження.

Враховуючи наведене та керуючись п.6 ч.1 ст.1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу заступника прокурора Львівської області на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.06.2013 у справі №909/138/13-г повернути скаржнику, а згадану справу - до господарського суду Івано-Франківської області.

Судді: В.Овечкін

Є.Чернов

В.Цвігун