№ 32729322, 23.07.2013, Odesa District Administrative Court

Справа № 1570/6330/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2013 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Соколенко О.М.,

при секретарі - Громовій К.Д.

за участю: представника позивача - Віноградової С.А. (за довіреністю);

представника відповідача - Південної митниці - Приймак І.В. (за довіреністю);

представника прокуратури - Вербовщук С.Г. (за посвідченням);

відповідач - ГУДКС України в Одеській області - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом приватного підприємства "Вестра" до Південної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, за участю органу Прокуратури, про визнання бездіяльності протиправною та стягнення надмірно сплачених коштів, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов приватного підприємства "Вестра" до Південної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності Південної митниці щодо повернення надмірно сплачених до бюджету мита та податку на додану вартість та зобов'язання Головного управління Державної казначейської служби в Одеській області здійснити повернення на користь приватного підприємства "Вестра" надмірно сплачених до бюджету мита та податку на додану вартість.

27.06.2013 року через канцелярію суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, і в остаточній редакції своїх позовних вимог позивач просив суд: визнати протиправною бездіяльність Південної митниці щодо повернення надмірно сплачених до бюджету приватним підприємством «Вестра» мита у сумі 2956811,20 гривень та податку на додану вартість у сумі 7002095,06 гривень, які було зараховано до бюджету, у загальній сумі 9958906,25 гривень та стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Вестра» (ідентифікаційний код 32028708) надмірно сплачених до бюджету приватним підприємством «Вестра» мита у сумі 2956811,20 гривень та податку на додану вартість у сумі 7002095,06 гривень, які було зараховано до бюджету, у загальній сумі 9958906,25 гривень (т.3 а.с.32-33).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 16.02.2012 року між ПП «Вестра» як покупцем та компанією «RANDLUX SALES INС.» як продавцем, укладено контракт № ВЕАА/12, згідно якого продавець зобов'язується поставляти, а покупець приймати й оплачувати товар відповідно до специфікації поставки або інвойсів. Позивач зазначає, що згідно інвойсів, скріплених печатками продавця, приватному підприємству «Вестра» на виконання умов вищезазначених контрактів поставлені товари загальною фактурною вартістю 43360648,81 грн., що відображено у митних деклараціях, однак мито та ПДВ були сплачені з митної вартості, зазначеної у графі 45 митних декларацій (за шостим резервним методом), і ціна товару з урахуванням коригування відповідно до цих декларацій склала 75417196,17 грн., у зв'язку з чим декларантом була здійснена переплата мита та ПДВ. Позивач зважає на те, що визначення митної вартості товару за резервним методом є неправомірним, оскільки позивачем були надані митниці всі документи, які підтверджують правильність визначення митної вартості за першим методом, а саме: договори, інвойси, митні декларації. При цьому, позивач зазначив, що Південна митниця як орган, на який покладено обов'язок визначати правильність обчислення митної вартості, не проконтролювала те, що платежі до бюджету були сплачені з митної вартості, визначеної за шостим (резервним) методом, яка документально та нормативно не підтверджується. Оскільки позивачем внесено до бюджету кошти з розрахунку митної вартості товарів, визначеної всупереч положенням чинного законодавства, в той час як належною митною вартістю таких товарів була вартість, визначена за першим методом (ціною договору), позивачем сплачено до бюджету кошти в розмірі більшому, ніж встановлено законодавством. Таким чином, позивач вважає, що у зв'язку зі збільшенням ціни (вартості) товару, державі через Південну митницю та Головне управління Державного казначейства України в Одеській області надмірно сплачені мито у сумі 2956811,20 грн. та ПДВ у сумі 7002095,06 грн., у загальній сумі 9958906,25 грн. Посилаючись на затверджений наказом ДМС України №618 від 20.07.2007 року (на виконання ст. 43 Податкового кодексу України) Порядок повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, позивач зазначив, що останнім передбачається подання заяви довільної форми до загального відділу митного органу для повернення з державного бюджету України митних та інших платежів. На виконання зазначеного Порядку позивачем неодноразово направлялись до Південної митниці заяви про повернення надмірно сплачених коштів, однак Південною митницею не прийнято рішення про повернення позивачу надмірно сплачених до бюджету коштів, що свідчить, на думку позивача, про протиправність бездіяльності Південної митниці.

Відповідач - Південна митниця надала до суду письмові заперечення на адміністративний позов (т.2 а.с.236-239), в яких просила суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що з боку митного органу бездіяльність не мала місця, оскільки, як зазначає представник відповідача, заява ПП "Вестра" про повернення надмірно сплачених коштів від 19.10.2012 року № 19-10/2 надійшла на адресу Південної митниці 22.10.2012 року, при цьому з адміністративним позовом ПП "Вестра" звернулось вже 19.10.2012 року. Таким чином, відповідач зважає на те, що позивач звернувся до суду з оскарженням бездіяльності Південної митниці ще до фактичного отримання заяви митним органом та до закінчення встановленого законодавством стоку для розгляду відповідних заяв. Також, відповідач вказав на те, що заява про повернення надмірно сплаченого мита та ПДВ від 17.08.2012 року № 17-08/1, яка наявна в матеріалах справи, на адресу Південної митниці не надходила.

Крім того, відповідач посилається на відсутність підстав для здійснення повернення на користь ПП "Вестра" надмірно сплачених до бюджету ПП "Вестра" коштів у загальній сумі 9958906,25 грн., оскільки декларанти ПП "Вестра", на підставі ст.51,52 МК України, самостійно визначили митну вартість під час переміщення товарів через митний кордон України, яка зазначена у поданій ними декларації митної вартості. Водночас, як зазначено у запереченнях на адміністративний позов, в усіх ВМД, що містяться в матеріалах справи, у гр.44 відсутні відомості стосовно рішення про визначення митної вартості товарів. Окрім того, відповідач зазначив, що при оформленні вантажу, який поставлявся на адресу ПП "Вестра" були здійсненні всі дії, передбачені митним законодавством, в ході проведення перевірки документів, поданих декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару та відомостей, які необхідні для здійснення митного контролю згідно ст. 53 МК України на етапі контролю митної вартості було з'ясовано, що рівень митної вартості на аналогічні та подібні товари відповідає заявленому декларантом ПП "Вестра". Таким чином, відповідач зазначив, що у зв'язку з тим, що митна вартість була визначена декларантом ПП "Вестра" самостійно, і Південна митниця погодилась з таким методом, нарахування мита та ПДВ на підставі цих відомостей про митну вартість товару є правомірним та обґрунтованим, а тому підстави для повернення митних платежів відсутні.

Відповідач - Головне управління державної казначейської служби України в Одеській області надав до суду письмові заперечення на адміністративний позов (т.2 а.с.216-218), в яких зазначив, що повернення зайво сплачених коштів здійснюється відповідним органом Державного казначейства України на підставі висновків митних органів, шляхом перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у висновку про повернення та протягом п'яти днів від дати отримання висновку про повернення. Оскільки головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області не отримувало від Південної митниці висновок про повернення з Державного бюджету України коштів - надмірно сплаченого мита і ПДВ у загальній сумі 9958906,25 грн. на користь ПП "Вестра", правовові підстави на здійснення операцій щодо повернення спірної грошової суми у ГУДКС України в Одеській області відсутні.

Ухвалою, занесеною до журналу судового засідання 13.12.2012 р., на підставі листа від 16.11.2012р. за №11246вх12 (т.2 а.с.212) допущено до участі у справі прокуратуру міста Одеси для представництва інтересів держави.

Представник позивача у судовому засіданні 23.07.2013 року заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі, посилаючись на обґрунтування, викладені у позовній заяві, з урахуванням уточнень до позову, надані пояснення та на надані докази, а також, зважаючи на висновок судово-економічної експертизи.

Представник відповідача - Південної митниці в судовому засіданні 23.07.2013 року заявлений адміністративний позов не визнав та просив суд відмовити у його задоволенні, посилаючись на обставини, викладені в запереченнях на адміністративний позов, на надані докази та пояснення.

Представник органу Прокуратури в судовому засіданні 23.07.2013 року проти задоволення адміністративного позову заперечував, підтримавши правову позицію відповідачів та зазначивши, що підстави для визнання протиправною бездіяльності Південної митниці щодо повернення надмірно сплачених до бюджету ПП «Вестра» коштів,- відсутні.

Представник відповідача - ГУДКС України в Одеській області в судове засідання не прибув, був сповіщений належним чином про день, час та місце слухання справи, а тому відповідно до положень ч.4 ст.128 КАС України справа слухалась за його відсутності, за наявними в справі запереченнями представника цього відповідача та письмовими доказами.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представників відповідача Південної митниці, представника прокуратури, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення проти позову, перевіривши їх доказами, суд встановив наступне.

Приватне підприємство „Вестра" як юридична особа зареєстровано виконавчим комітетом Одеської міської ради 29.05.2002 року, номер запису до ЄДР 15561200000012233 ( т.5 а.с.4-5).

Згідно довідки Головного управління статистики в Одеській області АА №576373, одним із видів діяльності позивача за КВЕД є: 46.90 - неспеціалізована оптова торгівля (т.5 а.с.6 -7).

Судом встановлено, що 16.02.2012 року між ПП "Вестра" (покупець) та компанією "RANDLUX SALES INС." Panama, (продавець) укладено контракт № ВЕАА/12 із додатковими угодами до нього від 20.02.2012 року, 27.03.2012 року, 06.04.2012 року (т.2 а.с.182-185), відповідно до п.1.1. якого продавець зобов'язується поставляти, а покупець приймати та сплачувати товар згідно специфікації поставки та інвойсів. Згідно пунктів 3.1. та 3.2. цього Контракту, оплата за товар здійснюється як у вигляді передоплати так і можливе відстрочення платежу, оплата здійснюється в доларах США або євро, згідно виставлених інвойсів. Згідно п.4 Контракту Продавець здійснює поставку Товару на умовах, які оговорюються на кожну партію в інвойсах, при тлумаченні термінів зазначеного Контракту має чинність документ інкотермс 2000 року і Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу Товару 1980 року. Ціна товару визначається для кожної партії та зазначається в інвойсах на окрему поставку, умови поставки - CIF Одеса, CIF Іллічівськ (у редакції INCOTERMS-2000) (т.4 а.с.244-247, т.5 а.с. 1-3).

У специфікаціїї до цього Контракту визначений перелік товарів, які поставлялись згідно контракту від 16.02.2012 року (т.4 а.с.248-250).

На виконання умов зазначеного контракту з компанією "RANDLUX SALES INС." було поставлено ПП "Вестра" товар загальною фактурною вартістю 43360648,81 грн., згідно інвойсів: № 156/D від 04.05.2012 року, № 3177 від 29.04.2012 року, № 12/04/0300/1 від 04.05.2012 року, № 12/04/0282/1 від 04.05.2012 року, № 12/04/0281/1 від 04.05.2012 року, № XDM120424 від 12.04.2012 року, № VES21 GL від 28.04.2012 року, №139 від 25.01.2012 року, №139-1 від 03.06.2012 року, № 006445 від 02.06.2012 року, № R-3582 від 23.04.2012 року, № 12Q030 від 23.04.2012 року, № R-3120 від 28.04.2012 року, № KR-62/1/12 від 07.05.2012 року, № KR-64/12 від 02.05.2012 року, № KR-63/12 від 25.05.2012 року, № 2199 від 17.05.2012 року, № 12/04/0331 від 29.04.2012 року, № 10-05-316 від 10.05.2012 року, № 3169 від 01.04.2012 року, № 3178 від 07.05.2012 року, № 3156 від 07.05.2012 року, № VES15 від 10.04.2012 року, № VA-085 від 22.05.2012 року, № XYT-2304 від 23.04.2012 року, № PIT-2404 від 24.04.2012 року, № ВЕ/2409 від 01.05.2012 року, № VTR/ODS-3750 від 24.05.2012 року, № VTR/ODS-3752/1 від 07.06.2012 року, № 12/03/0318 від 28.03.2012 року, № 12/04/0330 від 29.04.2012 року, № VA-086 від 22.05.2012 року, № MCL-2503 від 25.03.2012 року, № XGZL120418/1 від 20.04.2012 року, № В2012/023 від 04.06.2012 року, № R-3837 від 08.04.2012 року, № R-1380 від 07.05.2012 року, № 3170 від 23.04.2012 року, № 155/D від 03.05.2012 року, № VTR/ODS-3771/1 від 08.06.2012 року, № 1124 від 05.06.2012 року, № KR-65/1/12 від 01.05.2012 року, № 212HL167/1 від 28.04.2012, № 3179 від 01.05.2012 року, № 3184 від 29.04.2012 року, № 3183 від 23.03.2012 року, № 3182 від 16.04.2012 року, № VES22 CL від 16.04.2012, VTR/ODS-3780 від 24.05.2012 року, № 12/05/0060 від 06.05.2012 року, № NZ#95-96 від 01.05.2012 року, № 006480 від 08.06.2012 року, № 3181 від 07.05.2012 року, № B2012/024-1 від 11.06.2012 року, № 12/05/0061 року від 06.05.2012 року, № 1219810 від 25.05.2012 року, YNS1204222 від 20.04.2012 року, № 060676 від 01.06.2012 року, № ННX120330/1 від 31.03.2012 року, № 3185 від 03.05.2012 року, № 12Q036 від 05.05.2012 року, № 20120423E від 23.04.2012 року, № KR-74/1/12 від 16.05.2012 року, № 212A103/1 від 29.04.2012 року, № KR-69/1/12 від 17.05.2012 року, № XZ-12027/1 від 28.04.2012 року, № 160/D від 18.05.2012 року, №VA-089 від 25.05.2012 року, № VES16 від 15.05.2012 року, № ZMF20120118-2 від 20.03.2012 року, № 3189 від 09.05.2012 року, № KR-66/12 від 13.05.2012 року, № KR-79/12 від 14.05.2012 року, № KR-81/12 від 14.05.2012 року, № KR-80/12 від 21.04.2012 року, № VTR/ODS-3792 від 24.05.2012 року, № 3191 від 29.04.2012 року, № 3190 від 06.05.2012 року, № 161/D від 16.05.2012 року, № 165/D від 03.05.2012 року, № KR-82/12 від 13.05.2012 року, № SY1240403.18.25/1 від 13.05.2012 року, VES19 CL від 29.03.2012 року, № BE/2415 від 07.05.2012 року, № 3163 від 20.02.2012 року, № 3162 від 20.02.2012 року, № KAV042 від 11.04.2012 року, № ZMF20120226/1 від 11.05.2012 року, № KR-75/12 від 18.05.2012 року, які скріплені печатками продавця (т.3- т.4).

Судом встановлено, що позивачем до Південної митниці подані вантажні митні декларації, відповідно до яких задекларовані товари, поставлені ПП "Вестра" згідно вищевказаних інвойсів, а саме, вантажні митні декларації: від 02.06.2012 року № 500060001/2012/000200, від 02.06.12 року № 500040001/2012/000199, від 02.06.2012 року № 500040001/2012/000179, від 02.06.2012 року № 500060006/2012/000212, від 02.06.2012 №500060006/2012/000213, від 02.06.2012 року №500060006/2012/000211, від 02.06.2012 року №500060001/2012/000206, від 02.06.2012 року № 500040001/2012/000184, від 03.06.2012 року №500060001/2012/000214, від 05.06.2012 року № 500060001/2012/000220, від 05.06.2012 року №500060001/2012/000235, від 06.06.2012 року № 500060001/2012/000458, від 06.06.2012 року №500040001/2012/000455, від 06.06.2012 року №500040001/2012/000464, від 06.06.2012 року №500040001/2012/000399, від 06.06.2012 року № 500040001/2012/000398, від 06.06.2012 року №500040001/2012/000372, від 06.06.2012 року № 500060006/2012/000454, від 06.06.2012 року №500040001/2012/000444, від 06.06.2012 року № 500040001/2012/000446, від 06.06.2012 року №500040001/2012/000364, від 06.06.2012 року № 500040001/2012/000365, від 06.06.2012 року №500040001/2012/000451, від 06.06.2012 року № 500040001/2012/000403, від 07.06.2012 року №500040001/2012/000526, від 07.06.2012 року № 500040001/2012/000592, від 07.06.2012 року №500060001/2012/000680, від 07.06.2012 року № 500060001/2012/000559, від 07.06.2012 року №500060001/2012/000565, від 07.06.2012 року № 500060001/2012/000584, від 07.06.2012 року №500060001/2012/000684, від 07.06.2012 року № 500040001/2012/000571, від 08.06.2012 року №500040001/2012/000883, від 08.06.2012 року № 500040001/2012/000723, від 08.06.2012 року № 500060001/2012/000858, від 08.06.2012 року №500040001/2012/000787, від 08.06.2012 року № 500040001/2012/000777, від 08.06.2012 року №500040001/2012/000813, від 08.06.2012 року № 500060001/2012/000778, від 08.06.2012 року №500060001/2012/000724, від 08.06.2012 року №500060001/2012/000698, від 08.06.2012 року № 500040001/2012/000749, від 08.06.2012 року № 500040001/2012/000900, від 08.06.2012 року №500040001/2012/000815, від 08.06.2012 року № 500040001/2012/000957, від 08.06.2012 року №500040001/2012/000959, від 08.06.2012 року №500040001/2012/000960, від 08 06.2012 року № 500040001/2012/000675, від 09.06.2012 року № 500060001/2012/000864, від 09.06.2012 року №500060001/2012/000888, від 09.06.2012 року № 500060001/2012/000897, від 09.06.2012 року №500060001/2012/000867, від 11.06.2012 року №500040001/2012/001056, від 11.06.2012 року №500060001/2012/001030, від 11.06.2012 року № 500060001/2012/001029, від 11.06.2012 року №500050000/2012/013977, від 11.06.2012 року №500040001/2012/001034, від 11.06.2012 року № 500040001/2012/001031, від 11.06.2012 року №500040001/2012/001029, від 12.06.2012 року № 500040001/2012/001172, від 12.06.2012 року №500060001/2012/001164, від 12.06.2012 року № 500060001/2012/001048, від 12.06.2012 року №500040001/2012/001133, від 12.06.2012 року № 500040001/2012/001186, від 12.06.2012 року №500040001/2012/001135, від 12.06.2012 року № 500040001/2012/001192, від 12.06.2012 року №500060001/2012/001103, від 12.06.2012 року № 500040001/2012/001139, від 12.06.12 року №500040001/2012/001173, від 13.06.2012 року № 500040001/2012/001266, від 13.06.2012 року №500040001/2012/001273, від 13.06.2012 року №500040001/2012/001319, від 13.06.2012 року №500040001/2012/001362, від 13.06.2012 року № 500040001/2012/001361, від 13.06.2012 року №500040001/2012/001304, від 14.06.2012 року № 500060001/2012/001350, від 14.06.2012 року №500040001/2012/001444, від 14.06.2012 року №500040001/2012/001448, від 14.06.2012 року №500060001/2012/001398, від 14.06.2012 року № 500060001/2012/001496, від 14.06.2012 року №500040001/2012/001456, від 14.06.2012 року № 500040001/2012/001539, від 14.06.2012 року № 500040001/2012/001486, від 14.06.2012 року №500060001/2012/001463, від 15.06.2012 року №500040001/2012/001825, від 15.06.2012 року № 500040001/2012/001826, від 15.06.2012 року №500040001/2012/001781, від 15.06.2012 року № 500040001/2012/001778, від 15.06.2012 року № 500040001/2012/001802 (т.3 - т.4).

Фактурна вартість товарів згідно інвойсів (ціна договору), зазначена в деклараціях, у графі « 22» та загальна фактурна вартість товарів згідно всіх декларацій склала 43360648,81 грн.

Як зазначено позивачем, Південною митницею було усно відмовлено у прийнятті митних декларацій, митному оформленні та пропуску товарів через митний кордон України, у зв'язку із нібито заниженням митної вартості товару, що імпортується.

У зв'язку з цим, ПП "Вестра" у графі 45 вантажних митних декларацій здійснило коригування митної вартості товару, що імпортується, за шостим (резервним) методом та зазначило митну вартість, вказану Південною митницею, в результаті чого загальна вартість товару склала 75417196,17 грн., що вбачається із вже досліджених судом декларацій.

В результаті збільшення митної вартості товару, збільшилась загальна сума сплаченого декларантом мита, яке склало 2956811,20 грн. та податку на додану вартість, сума якого склала 7002095,06 грн.

Зазначені ВМД були прийняті Південною митницею до оформлення без зауважень та здійснено митне оформлення товару.

ПП "Вестра" сплачено до державного бюджету мито у сумі 2956811,20 грн. та ПДВ у сумі 7002095,06 грн., про що свідчать наявні відмітки Південної митниці на вантажних митних деклараціях.

17.08.2012 року ПП "Вестра" звернулось до Південної митниці із заявою № 17-08/1 про повернення надмірно сплаченого мита та ПДВ (т.2 а.с.194-195). Вказану заяву позивачем було надіслано до Південної митниці, що підтверджується квитанцією Укрпошти № 358 (т.2 а.с.196), проте, як встановлено судом, на вказану заяву позивач відповіді не отримав.

19.10.2012 року ПП "Вестра" знову звернулось із заявою № 19-10/2 до Південної митниці про повернення надмірно сплачених коштів (т.2 а.с.197-199).

У відповідь на вказану заяву позивач отримав від Південної митниці лист від 25.10.2012 року № 8/42-02/21663, у якому остання зазначила, що декларантом ПП "Вестра" було самостійно заявлено до митного оформлення товари за митною вартістю, визначеною декларантом, з використанням другорядного методу визначення митної вартості (резервного). За результатами контролю за правильністю визначення митної вартості Південною митницею прийнято рішення про можливість застосування митної вартості, заявленої декларантом, та здійснено митне оформлення за наданими ВМД (т.3 а.с.45-46).

Вирішуючи питання щодо правомірності заявлених позовних вимог ПП "Вестра", суд виходить з наступного.

Правовідносини, які виникли між сторонами регулюються Митним кодексом України від 13.03.2012 року, який набрав чинності з 01.06.2012 року (надалі - МК України від 13.03.2012), а також прийнятими на виконання положень Митного кодексу України іншими нормативно-правовими актами, які стосуються митного оформлення товарів, які переміщуються через митний кордон України, а також визначення митної вартості товарів, сплати митних платежів.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Митного Кодексу України від 13.03.2012 року, при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно норми законів України та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, чинні на день прийняття митної декларації митним органом України.

Згідно з п.23, 24 ст.4 МК України від 13.03.2012 року митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своєї компетенції з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку; митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів.

Статтею 318 МК України від 13.03.2012 року визначено, що митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України. Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України та передбачає виконання цими органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до положень ст.54 МК України від 13.03.2012 року контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: - здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

- невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

- неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

- невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

- надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частиною 2 ст. 52 МК України визначено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, серед іншого: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Перелік документів, які декларант має надати митному органу для підтвердження митної вартості товару визначений у ст. 53 МК України, а саме згідно ч.2 цієї статті документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначений в даній нормі закону.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що митний орган має право вимагати від декларанта додаткові документи при наявності визначених законом підстав, чітко зазначених в ч.3 ст.53 МК України.

Судом встановлено, що декларантом були подані до митниці необхідні для митного оформлення товару документи, що підтверджують вартість товару за першим методом (за ціною договору): зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунки-фактури (інвойси), ВМД, в яких зазначена фактурна (договірна) вартість товару (графи 22,42 ВМД).

Судом також встановлено, що митні платежі позивачем були сплачені з митної вартості товарів. При цьому суд зазначає, що вищенаведені обставини не заперечуються сторонами, підтверджуються матеріалами справи, а отже є встановленими.

Водночас, суд зазначає, що Південна митниця, як суб'єкт владних повноважень, не позбавлена обов'язку у випадку самостійного визначення декларантом митної вартості за другорядним (резервним) методом визначення митної вартості перевіряти правильність його застосування, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 49 МК України від 13.03.2012 року, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 50 МК України від 13.03.2012 року визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для: нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Частиною 1 ст. 52 МК України встановлено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є метод - за ціною договору (вартість операції).

Відповідно до ст. 58 МК України від 13.03.2012 року, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); не впливають значною мірою на вартість товару; щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця. Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця.

Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Відповідно до частин 3-8 ст. 57 МК України від 13.03.2012 року, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, резервний метод може бути використано для визначення митної вартості товару тільки в разі неможливості використання попередніх методів визначення вартості.

Відповідно до ст. 64 МК України від 13.03.2012 року у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Згідно зі ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ) від 30.10.1947 року, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

В свою чергу, Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі встановлено, що первинний метод митного оцінювання визначений у Статті 1 (тобто, за ціною угоди з товарами, які ввозяться), і імпортні товари повинні оцінюватися відповідно до положень цієї Статті, коли умови, передбачені в ній, виконано.

Метою прийняття Угоди про застосування статті VII ГАТТ, в тому числі, є: вироблення правил для їх застосування положень статті VII ГАТТ з тим, щоб надати більшої однорідності та певності при їх застосуванні.

Отже, потреби в справедливій, однорідній та нейтральній системі оцінювання товарів для митних цілей, яка запобігає використанню довільних або надуманих митних вартостей, передбачає, що основою для оцінювання товарів для митних цілей більшою мірою має бути контрактна вартість товарів, які оцінюються.

Митна вартість імпортних товарів є контрактною вартістю, тобто ціною, фактично сплаченою або що підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт до країни імпорту, скоригованою відповідно до положень Статті 8 за умови, що: (a) немає жодних обмежень стосовно розпорядження або використання товарів покупцем; (b) продаж або ціна не підпадають під якусь умову або міркування, відповідно до якого вартість не може бути визначена відносно товарів, що оцінюються; (c) жодна частина виручки за будь-який подальший перепродаж, розпорядження або використання товарів покупцем не перейде прямо або опосередковано продавцеві, якщо тільки не може бути зроблене відповідне коригування відповідно до положень Статті 8; (d) покупець і продавець не пов'язані між собою або якщо покупець і продавець пов'язані, то контрактна вартість прийнятна для митних цілей згідно з положеннями параграфа 2 Статті 1.

Якщо згадані мови не виконуються, митна вартість не може бути визначена відповідно до ціни угоди з товарами, які ввозяться, послідовно застосовуються інші методи митної оцінки.

В разі відсутності зауважень, митний орган повинен прийняти ціну угоди в якості бази для визначення митної вартості. При цьому наявність інших цін в базі митного органу значення не має.

При цьому, відповідно до ст.64 МК України від 13.03.2012 року митна вартість, визначена за резервним (шостим) методом, не визначається на підставі довільної чи фіктивної вартості, що відповідає приписам ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі від 30.10.1947 р.

Як вбачається із змісту вантажних митних декларацій, на підставі яких митним органом було здійснено розмитнення товару, у них зазначені як фактурна (договірна) вартість товару (графа 22,42), так і митна вартість товару на підставі резервного методу визначення митної вартості (графа 12,45). При цьому, як встановлено в судовому засіданні та не заперечувалось сторонами, у ПП "Вестра" наявні усі необхідні документи, що підтверджують фактурну вартість товару, у тому числі зовнішньоекономічний договір (контракт) та рахунки - фактури (інвойси), що були надані відповідачу - митному органу під час митного оформлення товару, і які у своїй сукупності документально підтверджують вартість товару за першим методом (за ціною договору), та крім того, ці документи відповідають приписам ст. VII Генеральної угоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Верховний Суд України в своїх рішеннях при вирішенні питань у подібних спірних правовідносинах неодноразово визначав, що згідно норм МК України та підзаконних актів митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Так, Верховним Судом України (постанови від 20.04.2010 року №10/58, від 21.01.2011 року по справі №21-56а10, від 14.11.2011 року по справі №21-213а11, від 21.03.2012 року по справі за позовом ТОВ "ОНВІ" до Житомирської митниці) встановлено, що згідно норм МК України та підзаконних актів митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

Аналогічну правову позицію висловив Вищий Адміністративний суд України у постанові від 19.01.2012 року, справа № к-4577/09 (справа за позовом СПД до Волинської митниці). На думку Вищого Адміністративного суду відсутність вимоги митного органу про надання додаткових документів на підтвердження заявленої декларантом митної вартості товару з наступним винесенням картки відмови у митному оформленні товару, унеможливлює реалізацію права декларанта на доведення митному органу правильності визначення ним митної вартості товарів, зокрема, за першим методом. Митним органом при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару повинен бути дотриманий порядок такого здійснення в частині як забезпечення реалізації права декларанта на доведення правильності заявленої ним митної вартості, так і проведення консультацій з декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості за іншим, відмінним від першого, методом визначення митної товару.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що враховуючи завдання адміністративного судочинства, яке, зокрема, полягає у поновленні судом порушених суб'єктивних прав юридичних осіб, оформлення митницею товару згідно з поданою позивачем вантажною митною декларацією є дією суб'єкта владних повноважень, що породжує для позивача певні правові наслідки, а відповідно і може бути оскаржено до суду. При цьому, право позивача на оскарження не залежить від того чи сам він помилково зазначив код товарної номенклатури, чи в результаті вказівки митного органу, оскільки останній має діяти лише в спосіб та в межах закону. Такого висновку дійшов Верховний суд України при прийнятті постанови від 01.12.2009 року по справі за позовом ТОВ "Пластфарма" до Львівської митниці та Головного управління Державного казначейства у Львівській області про визнання нечинним митного оформлення товарів та зобов'язання вчинити дії, яка з урахуванням положень ст. 244-2 КАС України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

Крім того, в рішенні від 02.08.2012 року Вищий адміністративний суд України зазначив, що право позивача на оскарження не залежить від того чи сам він помилково зазначив митну вартість товару, чи в результаті вказівки митного органу, оскільки останній має діяти лише в спосіб, на підстав та в межах закону.

В рішенні від 12.03.2013 року по справі №К/9991/88303/11 Вищий адміністративний суд України зазначив, що митні органи дійсно мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості.

Разом з цим, в своєму рішенні від 26.03.2013 року за адміністративним позовом "Варра Трейд" до Південної митниці (№К\800/10052/13, №К\800/11330/13, №К/800/13680/13) Вищий адміністративний суд України зазначив, що відповідно до положень МК України для застосування наступних за основним методів визначення митної вартості товарів має бути обґрунтована неможливість застосування першого методу. Безпідставним є застосування третього та шостого методів визначення митної вартості товарів за відсутності доказів та обґрунтування неможливості застосування першого, а потім кожного наступного. Аналогічна правова позиція зазначена в рішенні Вищого Адміністративний суд України від 15.01.2013 року (справа за позовом ТОВ "ГАЛІОН БЕСТ" до Південної митниці), від 02.08.2012 року (справа №К-40568/10 за позовом ТОВ "Толиман ЛТД" до Південної митниці).

Також, своєму рішенні від 27.03.2013 року за позовом ТОВ "АЙТІ-СЕРВІС" до Південної митниці (К/9991/80833/123) Вищий адміністративний суд України зазначив, що за наявності вантажно-митних декларації, в яких у графі 42 зазначена ціна товару за ціною договору, тобто за першим методом, а в графі 45 зазначено коригування ціни товару за шостим методом. Ціна товару за шостим методом (графа 45) значно вище ціни товару за першим методом (графа 42). Платежі до бюджету були сплачені з ціни товару за шостим методом (графа 45 декларацій), внаслідок чого виникла надмірна сплата позивачем до бюджету.

Отже, не враховано те, що у позивача були всі наявні документи, які підтверджують правильність обчислення ціни товару за першим методом, а саме: договори, інвойси, митні декларації (графи 42, 44), які наявні в матеріалах справи.

Таким чином, при наданні митниці документів, в яких визначена митна вартість товару за основним методом (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються) обов'язок доказування щодо неможливості застосування цього методу та послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів покладається на суб'єкта владних повноважень.

Згідно ухвали від 19 грудня 2012 року судом призначалась судово-економічна експертиза (т.2 а.с.252-256).

Відповідно до висновку судово-економічної експертизи № 681 за матеріалами справи №1570/6330/2012, складеного 30 травня 2013 року, нарахування митних платежів, нарахованих Південною митницею при оформленні вантажних митних декларацій на поставку товару компанією "RANDLUX SALES INС." Panama на адресу ПП "Вестра" у відповідності з вимогами Контракту у розмірі 23185930,98 грн., в тому числі мито у розмірі 6752557,00 грн., ПДВ у розмірі 16433373,98 грн. (6752557,00 + 16433373,98 = 23185930,98), документально не обґрунтовані даними про вартість товару, що поставлявся, відображеного в наданих на дослідження інвойсах та специфікаціях та нормативно не обґрунтовані даними про митну вартість товару, відображену у графі 12 та 47 вантажних митних декларацій. ПП "Вестра" зайво сплачені до Державного бюджету України митні платежі, нараховані Південною митницею при оформленні вантажних митних декларацій на поставку товару Компанією "RANDLUX SALES INС." Panama на адресу ПП "Вестра" у відповідності з умовами контракту у розмірі 9958906,26 грн., у тому числі, мито у розмірі 2956811,20 грн., ПДВ по митній вартості у розмірі 7002095,06 грн. (т.3 а.с.23-30).

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

При цьому, суд не бере до уваги надані з боку відповідача - Південної митниці рецензії на висновки експертних економічних досліджень № 82 від 06.07.2012 року та № 86 від 13.07.2012 року, виконі ОСОБА_5 (т.3 а.с. 48-51), оскільки вказані рецензії надані не на висновок судово-економічної експертизи, яка проводилась в межах розгляду адміністративної справи, та стосуються не позивача, а зовсім інших підприємств.

Відповідно до ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Південна митниця, заперечуючи проти позову, не надала жодного доказу та не обґрунтувала правомірності митного оформлення товару позивача за його митною вартістю визначеною не за першим, а за резервним методом визначення митної вартості товару, не довела здійснення митницею заходів щодо можливості застосування послідовного вибору методів визначення митної вартості, та не пояснила, яким чином перевірялось числове значення складових митної вартості товарів, зазначеної у графі 45 ВМД.

Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МК України, однак письмове рішення про відмову у митному оформленні товару за вказаними вантаженими митними деклараціями не приймалося.

Відповідно до ст. 8 МК України від 13.03.2012 року, державна митна справа здійснюється на основі принципів, серед яких, крім інших, є додержання прав та охоронюваних законом інтересів осіб; заохочення доброчесності; гласності та прозорості.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що митна вартість товару зазначена позивачем у ВМД позивача за резервним методом визначення митної вартості не відповідає вимогам законодавства щодо процедури визначення митної вартості товару, у зв'язку з чим позивач надмірно сплатив до бюджету мито та ПДВ, а Південна митниця не вчиняла дій, визначених Митним кодексом України, на виконання прав і обов'язків митних органів щодо контролю за правильністю визначення митної вартості товару та процедури визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну.

Судом встановлено, що позивач звертався до Південної митниці з заявою про повернення надмірно сплачених мита та ПДВ, посилаючись на митне оформлення товару не за договірною вартістю товару, а за резервним методом визначення митної вартості товару, проте будь-яких дій з боку Південної митниці щодо повернення надмірно сплачених мита та ПДВ не здійснено.

Відповідно до ст.ст. 4.18, 4.22 Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур від 18.05.1973 року, яка набрала чинності для України 15.09.2011 року, ст. 301 Митного кодексу України від 13.03.2012 року у разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів митний орган не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов'язаний повідомити платника податків про суму надміру сплачених платежів. Якщо надмірна сплата сум митних платежів сталася внаслідок помилки з боку посадових осіб митного органу, повернення надміру сплачених сум та митних платежів здійснюється у пріоритетному порядку.

Згідно п. 8 Прикінцевих та перехідних положень Митного кодексу України від 13.03.2012 року № 4495-VI повернення помилково або надміру сплачених до дня набрання чинності цим Кодексом сум митних платежів здійснюється у порядку, встановленому цим Кодексом та Податковим кодексом України.

Частиною 1 ст. 301 Митного кодексу України визначено, що повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

Відповідно до вимог ст. 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються органом державної податкової служби на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми. Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові Державного казначейства України. На підставі отриманого висновку орган Державного казначейства України протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому Державним казначейством України. Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі Державному казначейству України для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Процедуру повернення платникам податків коштів, надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, визначено Порядком повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженим наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 року № 618 (далі Порядок № 618).

Відповідно до п. 1 Розділу ІІІ зазначеного Порядку для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми. Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Пунктом 4 Розділу ІІІ Порядку № 618 передбачено, що для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), форма якого наведена в додатку 1 до Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженого наказом Державної митної служби України та Державного казначейства України від 20.07.2007 N 611/147, керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу. Порядок і форма складання документа, у якому відображатимуться результати перевірки, визначаються наказом Державної митної служби України.

Згідно п. 6 Розділу ІІІ Порядку № 618 керівник (заступник керівника) митного органу на підставі результатів перевірки (у разі її проведення) підписує Висновок про повернення, Реєстр висновків про повернення та супровідний лист, адресований органу Державного казначейства України (далі - пакет документів на повернення коштів). Пакет документів на повернення коштів передається до Загального відділу для реєстрації та відправки до органу Державного казначейства України.

Відповідно до п.7 Розділу ІІІ Порядку № 618 висновок про повернення платникам податків помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів повинен бути прийнятий митним органом не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення 20-денного строку з дня подання платниками податків заяви.

Згідно вимог Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженого наказом Державної митної служби України, Державного Казначейства України від 20.07.2007 року № 611/147 (далі Порядок №611/147), загальний строк прийняття митним органом рішення про повернення платникам податків помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів не повинен перевищувати одного місяця. Митний орган на підставі заяви платника готує висновок про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), форма якого наведена в додатку 1 до цього Порядку, та не пізніше п'яти робочих днів від дня прийняття керівником (заступником керівника) митного органу рішення про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, направляє його для виконання відповідному органу Державного казначейства України разом із супровідним листом, в якому вказується кількість висновків, загальна сума, яка підлягає поверненню, а також наводиться перелік висновків із зазначенням такої інформації: номера та дати висновку, найменування юридичної або ім'я фізичної особи - платника, ідентифікаційного коду за ЄДРПОУ платника - юридичної особи або ідентифікаційного номера за ДРФО платника - фізичної особи (за наявності), суми, яка підлягає поверненню за кожним з висновків.

Відповідно до п.11 Розділу ІІІ Порядку № 618 за відсутності підстав для повернення коштів у встановленому порядку готується та надсилається заявнику письмова обґрунтована відповідь.

Отже, бездіяльність Південної митниці щодо повернення позивачу надмірно сплаченого мита та податку на додану вартість відповідно до поданої ним заяви у зв'язку з митним оформленням товару позивача не за першим, а за шостим (резервним) методом визначення митної вартості товару, є протиправною.

Крім того, суд критично ставиться до заперечення проти задоволення позову ГУДКС України в Одеській області, яке обгрунтоване тим, що надмірно сплачене ввізне мито та податок на додану вартість ним може бути сплачено лише при наявності відповідного висновку митного органу, якій вони не отримували.

В п.1 Порядку № 611/147 визначено, що його дія не поширюється на виконання судових рішень про повернення помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів.

Порядок виконання судових рішень, у тому числі щодо повернення помилково та/або надмірно сплачених до бюджетів податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів, визначений Законом України „Про виконавче провадження", а також Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою КМУ від 03.08.2011року №845, у якому зазначений механізм повернення органами Державного казначейства помилково та/або надмірно сплачених до бюджетів податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів за рішенням суду.

Пунктом 3 Порядку № 845 передбачено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства з попереднім інформуванням Мінфіну та у порядку черговості надходження виконавчих документів.

Відповідно до п. 16 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою КМУ від 03.08.2011 року № 845 органи казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевого бюджетів для повернення надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів.

Відповідно до п. 19 Порядку № 845 безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач - Південна миниця, яка заперечувала проти адміністративного позову, таких доказів не надала та не довела суду, що діяла підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивач довів ті обставини, на які посилався в обґрунтування своїх вимог, а тому позовні вимоги приватного підприємства "Вестра" до Південної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, за участю органу Прокуратури, про визнання бездіяльності Південної митниці щодо повернення надмірно сплачених до бюджету приватним підприємством «Вестра» мита у сумі 2956811,20 гривень та податку на додану вартість у сумі 7002095,06 гривень, які було зараховано до бюджету, у загальній сумі 9958906,25 гривень та стягнення з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Вестра» надмірно сплачених до бюджету приватним підприємством «Вестра» мита у сумі 2956811,20 гривень та податку на додану вартість у сумі 7002095,06 гривень, які було зараховано до бюджету, у загальній сумі 9958906,25 гривень - підлягають задоволенню.

Судові витрати суд вважає за необхідне розподілити відповідно до вимог ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст.2, 7, 8, 9, 14, 70, 71, 72, 79, 86, 94, 128, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов приватного підприємства "Вестра" до Південної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, за участю органу Прокуратури, про визнання бездіяльності протиправною та стягнення надмірно сплачених коштів - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Південної митниці щодо повернення надмірно сплачених до бюджету Приватним підприємством «Вестра» (ідентифікаційний код 32028708) мита у сумі 2956811,20 гривень та податку на додану вартість у сумі 7002095,06 гривень, які було зараховано до бюджету, у загальній сумі 9958906,25 гривень.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Вестра» (ідентифікаційний код 32028708) надмірно сплачених до бюджету Приватним підприємством «Вестра» мита у сумі 2956811,20 гривень та податку на додану вартість у сумі 7002095,06 гривень, які було зараховано до бюджету, у загальній сумі 9958906,25 гривень.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Вестра» ( ідентифікаційний код 32028708) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2178,19 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 23.07.2013 року

Суддя О.М.Соколенко

23 липня 2013 року

Визнати протиправною бездіяльність Південної митниці щодо повернення надмірно сплачених до бюджету Приватним підприємством «Вестра» (ідентифікаційний код 32028708) мита у сумі 2956811,20 гривень та податку на додану вартість у сумі 7002095,06 гривень, які було зараховано до бюджету, у загальній сумі 9958906,25 гривень.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Вестра» (ідентифікаційний код 32028708) надмірно сплачених до бюджету Приватним підприємством «Вестра» мита у сумі 2956811,20 гривень та податку на додану вартість у сумі 7002095,06 гривень, які було зараховано до бюджету, у загальній сумі 9958906,25 гривень.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Вестра» ( ідентифікаційний код 32028708) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2178,19 грн.

23 липня 2013 року.

.