Court ruling № 3267710, 19.02.2009, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

К-10129/07

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ             УКРАЇНИ

“19” лютого2009року                                                                                            м. Київ

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів:  Бившевої Л.І., Карася О.В., Федорова М.О., Шипуліної Т.М.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Ювас-Транс“

на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 28 березня 2007р.

у справі № 2-10/17536-2006А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Ювас-Транс“(надалі – ТОВ „Ювас-Транс“)

до Державної податкової інспекції у місті Керчі Автономної Республіки Крим (надалі – ДПІ у м.Керчі)

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У жовтні 2006 року позивач звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Керчі №0001281701/0 від 25.09.2006р., відповідно до якого донарахований податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у сумі 1862,00грн. та застосовані фінансові санкції у сумі 931,00грн..

Позовні вимоги мотивовано тим, що розмір податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів на день проведення перевірки був повністю сплачений.

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 30 листопада 2006р. позов було задоволено.

Постанова господарського суду мотивована тим, що позивачем не порушено норм чинного законодавства, а зміна ставок впродовж податкового періоду не тягне за собою обов'язковість їх застосування, оскільки зазначені ставки визначаються на початок року поданням відповідного розрахунку. Закон України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами“ звільняє платників податків від подання податкової декларації, якщо його податкові зобов'язання були відображені у річній податковій декларації на поточний рік.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 28 березня 2007 року постанову суду першої інстанції було скасовано та прийнято у справі нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції, на підставі наявних у справі матеріалів дійшов висновку, що оскільки Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік“ змінені ставки податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів і зазначений Закон вступив в силу з 31.03.2005р., тому він підлягає застосуванню, а ставки перерахуванню.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції ТОВ „Ювас-Транс“ звернулось із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 28 березня 2007р., як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та залишити в силі постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 30 листопада 2006р..

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав:

Судами попередніх інстанцій було встановлено наступне.

Контролюючим органом проведено перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005р. по 30.06.2006р., про що складено акт №434/23-9/31929178 від 12.09.2006р..

Висновками даного акту перевірки, зокрема, встановлено порушення позивачем с.3 ч.1 ст.6 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» в частині заниження податкоих зобов’язань з цього податку у 2005р. на 1862,00грн.

За наслідками проведеної перевірки прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0001281701/0 від 25.09.2006р., яким позивачу донарахований податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у сумі 2793,00грн. у т.ч. 1862,00грн. – основного платежу та застосовані фінансові санкції у сумі 931,00грн..

21.02.2005р. позивач подав до податкового органу розрахунок сплати податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, яким визначив суму податкового зобов'язання зі сплати зазначеного податку у сумі 6688,00грн. за рік. Відповідно до наданого розрахунку податок повинен був сплачуватись по 1672,50 грн. за кожний квартал з терміном сплати 15.04.2005р., 15.07.2005р., 15.10.2005р., 15.01.2006р. відповідно. Зазначений розрахунок був зроблений на підставі ставок податку, які були чинними на момент подання розрахунку.

31.03.2005р. вступив у силу Закон України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік“ та деяких інших законодавчих актів України“, яким були внесені зміни до Закону України „Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів“ в частині встановлення ставок податку, тобто з 31.03.2005р. були збільшені ставки податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів. Отже, мали бути здійснені перерахунки у відповідності з новими ставками податку.

Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік“ та деяких інших законодавчих актів України“, введеним в дію з 31.03.2005р. встановлені нові, більш високі ставки податку з власників транспортних засобів. Відповідно до цього Закону позивач, починаючи з ІІ кварталу 2005 року зобов’язаний був сплачувати цей податок за ставками, встановленими названим Законом. Але позивач сплачував податок з власників транспортних засобів за ставками, які діяли раніше і які були нижчими. Це дало підставу відповідачу донарахувати податок на підставі статті 3 Закону України „Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів“ та застосувати фінансові санкції, які відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами“ застосовуються у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує податкове зобов'язання платника податків.

Та обставина, що підставою донарахування податку контролюючим органом підпункт „б“ підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами“ називає заниження суми податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, не перешкоджає донарахуванню податку та застосуванню фінансових санкцій, оскільки зміна ставок податку з власників транспортних засобів означала зміну розміру податкових зобов'язань позивача, що передбачало подання позивачем нової декларації (розрахунку) податку з власників транспортних засобів.

Судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками суду апеляційної інстанції, що відсутність спеціального зазначення в законодавстві на обов’язку платників податку з власників транспортних засобів подавати уточнюючий розрахунок податку при зміні його ставок впродовж поточного року не може звільняти платників податку від обов'язку сплачувати його за ставками, встановленими новим законом. Звідси випливає право контролюючого органу донарахувати податок на підставі статті 3 Закону України „Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів“ і застосувати фінансові санкції на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами“.

Отже, судом апеляційноїінстанції, виконановсі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішеносправу у відповідності з нормами матеріального права, постановленообгрунтованерішення, в якомуповно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судупро встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Ювас-Транс“ – залишити без задоволення.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 28 березня 2007 року– залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня  відкриття таких обставин.

Головуючий                                                     (підпис)

Судді                                                                (підписи)

З оригіналом згідно:

          Секретар                                                                                                          Прудка О.В.