№ 32670095, 30.07.2013, Chernihiv District Administrative Court

Справа № 825/2700/13-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2013 року м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Соломко І.І.,

за участю секретаря Розмовенко А.О.,

представника позивача Кутукова С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідністю «Габріель» до Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові, начальника Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові - Демченка М.М. про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

15.07.2013 року позивач, Товариство з обмеженою відповідністю «Габріель» (далі - позивач) звернувся до суду із позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові, начальника Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові - Демченка М.М., в якому просив суд визнати протиправним та скасувати рішення від 03.07.2013 року № 961 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуване рішення прийняте на підставі норми закону, яка виключена (втратила чинність) на підставі іншого закону, а тому є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача та відповідач в судове засідання не з'явилися, про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, надіслали заперечення, в яких просили справу розглянути без участі представника та відмовити в задоволенні позову. Також зазначили, що позивач є платником страхових внесків, а тому повинен своєчасно сплачувати до пенсійного органу нараховані внески. За несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхових внесків відповідно до пункту 2 частини дев'ятої статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до ТОВ «Габріель» застосовані штрафні санкції та нарахована пеня на загальну суму 4506,23 грн. за період з 20.06.2012 року по 30.04.2013 року. Тому вважає, що оскаржуване рішення прийняте на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Дослідивши надані сторонами суду документи та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ТОВ «Габріель» зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Чернігівської міської ради 10.05.2005 року (а.с.6), та перебуває на обліку в УПФУ в м. Чернігові як платник страхових внесків.

03.07.2013 року начальником УПФУ в м. Чернігові на підставі пункту 2 частини дев'ятої статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» винесено рішення № 961 про застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків за період з 20.06.2012 року по 30.04.2013 року на суму 4506,23 грн., з них: штрафні санкції -1088,47 грн., пеня - 3417,76 грн. (а.с.26).

Позивач не погодившись з даним рішенням, оскаржив його до суду.

Відносини, що виникали між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регулювалися Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058 (далі - Закон № 1058). Виключно цим Законом визначалися платники страхових внесків, порядок їх нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Пунктом 6 частини другої статті 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачений прямий обов'язок страхувальника нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

За період до 01 січня 2011 року відносини, що виникали між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулювалися Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Виключно цим Законом визначалися платники страхових внесків, порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.

Відповідальність за своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків була встановлена статтею 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у вигляді фінансових санкцій відповідного розміру.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 2 частини дев'ятої статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, до страхувальників застосовуються фінансові санкції.

Так, рішенням УПФУ в м. Чернігові № 961 від 03.07.2013 року у відношенні позивача були застосовані штрафні санкції та пеня за період з 20.06.2012 року по 30.04.2013 року у сумі 4506,23 грн., з них: штрафні санкції - 1088,47 грн., пеня - 3417,76 грн.

Відповідно до пункту 6 статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду

Відповідно до частини п'ятнадцятої статті 106 вказаного Закону строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

У зв'язку з набранням чинності з 01.01.2011 року Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» втратила чинність стаття 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (у тому числі в частині визначення обов'язку страхувальника нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески), а також частини 1-9 статті 106 цього Закону.

При цьому, відповідно до положень пункту 7 розділу VІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464, що набрав чинності 01 січня 2011 року, стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Отже, за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій.

Однак, органи Пенсійного фонду після 01 січня 2011 року наділені повноваженнями щодо стягнення заборгованості зі сплати відповідних штрафних санкцій нарахованих та/або не сплачених у період до 01 січня 2011 року, в тому числі штрафних санкцій, строк сплати яких на 01 січня 2011 року не настав, за умови винесення посадовою особою органу Пенсійного фонду рішення про застосування штрафних санкцій до 01 січня 2011 року.

Застосування після 01 січня 2011 року штрафних санкцій, передбачених приписами частин 1-9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які втратили чинність 01 січня 2011 року, є порушенням принципу, закріпленого частиною 2 статті 58 Конституції України, відповідно до якого закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Судом встановлено, що оскаржуване рішення прийнято Управлінням Пенсійного фонду України в м. Чернігові 03.07.2013 року, тобто після набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яким було скасовано відповідальність страхувальника за вчинення відповідних дій (бездіяльності).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем протиправно прийнято оскаржуване рішення, якими до позивача застосовано штрафні санкції та пеня за період з 20.06.2012 року по 30.04.2013 року, на підставі пункту 2 частини дев'ятої статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки вказана норма втратила чинність з 01 січня 2011 року згідно з Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» і не діяла на дату прийняття відповідачем оскаржуваних рішень.

Аналогічна позиція відображена в постанові Верховного Суду України від 20.11.2012 року.

Згідно статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Крім того, в оскаржуваному рішенні № 961 від 03.07.2013 року є розбіжності в сумі нарахування та сплати штрафних санкцій, а саме нарахована сума в розмірі 4506,23 грн., а підлягає стягненню 4506,25 грн.

За таких обставин, суд зазначає, що відповідачем не обґрунтовано застосування до позивача оскаржуваним рішенням № 961 від 03.07.2013 штрафних санкцій та пені у розмірі 4506,25 грн.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено правомірності оскаржуваного рішення від 03.07.2013 року про застосування штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату страхових внесків за період з 20.06.2012 року по 30.04.2013 року.

Отже, суд приходить до висновку, що вказане рішення не ґрунтуються на вимогах законодавства України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

При цьому суд відхиляє доводи відповідача, що згідно картки особового рахунку у ТОВ «Габріель» є заборгованість по розділу 1-32% з травня 2011 року, по розділу 2 - з листопада 2008 року, а тому вказане рішення є правомірним, оскільки органи Пенсійного фонду після 01.01.2011 року наділені повноваженнями щодо стягнення заборгованості зі сплати відповідних штрафних санкцій нарахованих та/або не сплачених у період до 01.01.2011 року, в тому числі штрафних санкцій, строк сплати яких на 01 січня 2011 року не настав, за умови винесення посадовою особою органу Пенсійного фонду рішення про застосування штрафних санкцій до 01.01.2011 року.

Відповідачами не надано суду доказів, які б спростували вказану позицію.

На підставі викладеного, суд оцінюючи правомірність оскаржуваного рішення, керуючись критеріями частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, приходить до висновку про наявність порушень з боку відповідача прав позивача у сфері публічно-правових відносин.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 9, 71, 94, 158 - 163, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідністю «Габріель», - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові від 03.07.2013 року № 961 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків.

Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31216206784002 в ГУДКС України в Чернігівській області, МФО 853592, код 38254398) на користь Товариства з обмеженою відповідністю «Габріель» (код 33336139) судові витрати в розмірі 34,41 грн.

Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.І. Соломко