Court ruling № 32581176, 08.07.2013, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" липня 2013 р. м. Київ К-30193/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції в Кіровоградській області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13.07.2009

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2010

у справі № 2-а-1865/08/1170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Дербі»

до Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції в Кіровоградській області

про визнання нечинним рішення про застосування фінансових санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13.07.2009, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2010, позов задоволено. Визнано нечинним рішення Маловисківської МДПІ Кіровоградської області від 04.08.2008 № 0000542310/0 про застосування до ТОВ «Торговий Дім Дербі» фінансових санкцій в сумі 6800 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати в сумі 3,40 грн.

Маловисківська МДПІ подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення. Посилається на порушення судами норм матеріального права, не дослідження доказів у справі (повідомлення про вручення позивачеві поштового відправлення - рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій та без оцінки зафіксованого в ході перевірки порушення позивача.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за наслідками виїзної планової документальної перевірки з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 по 31.03.2008 складено акт від 21.08.2008 № 93/23-23097657, яким зафіксовано порушення позивачем низки вимог законів з питань оподаткування, а також ч. 10 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 № 481/95-BP, що полягало у здійсненні роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності відповідних ліцензій.

На підставі вказаного вище акту перевірки податковим органом прийнято оспорюване рішення від 04.08.2008 № 0000542310/0 про застосування до позивача на підставі абз. 5 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 № 481/95-BP фінансових санкцій у вигляді штрафу в сумі 6800,00 грн.

Визнаючи нечинним оспорюване рішення відповідача, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що акт перевірки № 93/23-23097657 складено 21.08.2008, однак рішення про застосування штрафних санкцій датовано 04.08.2008, тобто днем початку вказаної перевірки без отримання висновків останньої. При цьому суди відхилили доводи податкового органу про допущення описки щодо дати рішення, вказавши на відсутність доказів виправлення такої описки.

Суд касаційної інстанції не може визнати законними та обґрунтованими оскаржувані судові рішення, оскільки останні ухвалені без повного та всебічного з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Допущені податковим органом певні описки щодо дати рішення самі собою не можуть бути підставою для висновку про протиправність застосування фінансових санкцій до суб'єкта господарювання, оскільки у разі встановлення обставини щодо вчинення суб'єктом господарювання порушення вимог законодавства при здійсненні господарської діяльності останній має бути притягнутий до встановленої законодавством відповідальності.

Податковий орган, заперечуючи проти позову та обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, наголошував на тому, що оспорюване рішення фактично прийнято 04.09.2008, при його складанні було допущено описку в даті прийняття: замість 04.09.2008 зазначено 04.08.2008, про що свідчить низка прийнятих на підставі акту перевірки 21.08.2008 № 93/23-23097657 податкових повідомлень-рішень з датою 04.09.2008, а також поштове повідомлення про вручення позивачеві оспорювангого рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій з датою відправлення 04.09.2008.

Проте суди не дослідили таких доводів податкового органу, залишили поза увагою, що в оспорюваному рішенні вказана підстава для його прийняття - акт перевірки від 21.08.2008 за № 93/23-23097657.

Зі змісту п. 4.5. розділу 4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 № 327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 за № 925/11205, випливає, що акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок в день його підписання реєструється в єдиному журналі реєстрації актів, який ведеться структурним підрозділом, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції органу державної податкової служби. При цьому в акті на першому аркуші у верхньому лівому кутку зазначаються дата реєстрації акта перевірки та номер акта перевірки, який складається із порядкового номера журналу реєстрації перевірок, коду структурного підрозділу, відповідального за проведення перевірки, коду за ЄДРПОУ суб'єкта господарювання.

Таким чином, посилання в оспорюваному рішенні на акт перевірки від 21.08.2008 з його номером, який можливо було вказати тільки після підписання такого акту та його реєстрації в єдиному журналі реєстрації актів, виключає висновок судів попередніх інстанцій про складання оспорюваного рішення до закінчення перевірки без отримання її висновків.

Враховуючи наведене, при вирішенні даної справи судам необхідно було надати правову оцінку зафіксованому актом перевірки порушенню позивачем вимог ч. 10 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 № 481/95-BP та правомірності застосування податковим органом до позивача штрафних (фінансових) санкцій на підставі абз. 5 ч. 2 ст. 17 цього Закону.

Порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи судам слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції в Кіровоградській області задовольнити частково.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13.07.2009 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2010 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Кіровоградського окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданої через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

О.М. Нечитайло