Court ruling № 32564055, 24.07.2013, Chernihiv District Administrative Court

Справа № 825/2668/13-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

23 липня 2013 р. м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Соломко І.І.,

за участю секретаря Розмовенко А.О.,

представника позивача Кияна К.В.,

представника відповідача Захарченко І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Чернігівського національного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області про скасування акта та припису, -

В С Т А Н О В И В:

позивач, Чернігівський національний педагогічний університет імені Т.Г. Шевченка звернувся до суду з адміністративним позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області, в якому просить скасувати акт перевірки № 0223 від 25.04.2013 року та припис № 5 від 08.05.2013 року.

Судом встановлено, що оскаржувані позивачем акт перевірки № 0223 від 25.04.2013 року та припис № 5 від 08.05.2013 року не є остаточними та не є актами індивідуальної дії, що породжують певні правові наслідки і не набувають статусу рішення в розумінні пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судом на обговорення поставлено питання про закриття провадження у справі.

Представник позивача заперечував проти закриття провадження у справі.

Представник відповідача не заперечувала проти закриття провадження у справі.

Відповідно до пункту першого частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово.

Правовий акт індивідуальної дії - виданий суб'єктом владних повноважень документ, прийнятий з метою реалізації положень нормативно - правового акта щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообов'язкових правил поведінки та стосуються прав і обов'язків чітко визначеного суб'єкта , якому він адресований. Усі рішення суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначений законом.

Суд зазначає, що рішенням суб'єкта владних повноважень, в розумінні положень Кодексу адміністративного судочинства України, необхідно розуміти як нормативно-правові акти, так і акти індивідуальної дії.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, акт перевірки № 0223 від 25.04.2013 року фіксує лише певні факти, а приписом № 5 від 08.05.2013 року позивача було зобов'язано привести у відповідність до вимог законодавства нарахування та здійснити перерахунок за житлово-комунальні послуги.

Враховуючи положення законодавства, під актом державного чи іншого органу слід розуміти юридичну форму рішень цих органів-офіційний документ, який породжує певні юридичні наслідки, спрямовані на регулювання тих чи інших відносин.

Акт перевірки та припис лише фіксують обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених порушень законодавства та їх усунення, тому не є остаточними документами, зобов'язуючими до вчинення будь-яких дій, а відтак не мають правових наслідків для позивача. Права та обов'язки для суб'єкта, перевірку якого проведено, породжує саме рішення, прийняте на підставі складених за результатами перевірки акта та припису (постанова про накладення штрафних або фінансових санкцій).

Отже, акт перевірки та припис не породжують певних правових наслідків.

Якщо виходити з положень правознавства, то такі приписи та акти не можна визнавати як документи, які містять норми права загальної або індивідуальної дії. Вони не можуть створювати правових наслідків.

Оскільки акт перевірки № 0223 від 25.04.2013 року та припис № 5 від 08.05.2013 року не є остаточними та не є актами індивідуальної дії, що породжують певні правові наслідки і не набувають статусу рішення в розумінні пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, внаслідок чого не можуть бути оскаржені в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини першої 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, суд приходить до висновку, що справу за позовом Чернігівського національного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області про скасування акта перевірки та припису, необхідно закрити.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011року № 3674, сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі, зокрема, закриття провадження у справі.

Керуючись статтями 122, 136, 157-160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

Провадження у справі, - закрити.

Повернути з Державного бюджету (р/р 31211206700003 в ГУДКС України в Чернігівській області, МФО 853592, код 38054398) на користь Чернігівського національного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка (р/р 35225001000127 в ГУДКС України в Чернігівській області, МФО 853592, код 02125674) судові витрати в розмірі 34,41 грн.

Ухвала набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядок і строк, передбачений статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

СуддяІ.І. Соломко