№ 3255122, 12.08.2008, Commercial Court of Kyiv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16

тел. 230-31-77

ПОСТАНОВА

Іменем України

"12" серпня 2008 р. Справа № А6/417-08

15.05 год.

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді Маляренко А.В.

при секретарі Коломієць М.В.

розглянувши адміністративну справу №А6/417-08

за позовом Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Київ

до Державного комунального підприємства «Хотів», с. Хотів

про стягнення 6 388,51грн.

Представники:

позивача Масленнікова Г.А. (довіреність №03-127/776 від 21.07.2008р.)

відповідача не з’явився

обставини спору:

До господарського суду Київської області надійшов адміністративний позов Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі-позивач) до Державного комунального підприємства «Хотів»(далі-відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 6 388,51 грн.

Відповідно до пп. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, який набрав чинності з 01.09.2005 р., спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності відносять до компетенції адміністративних судів і розглядаються за правилами КАС України.

Згідно п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому підсудність таких справ визначається Господарським процесуальним кодексом України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 01.05.2008 р. провадження у справі було відкрито та призначено до розгляду на 12.08.2008 р. на 15.05 год.

Позовні вимоги ґрунтуються на порушенні відповідачем Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Представник позивача позовні вимоги в судовому засіданні підтримав, просить стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу працевлаштування інвалідів в сумі 6 271 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в сумі 117,51 грн., всього 6 388,51грн., та покласти на відповідача судові витрати. Позивач обґрунтовує позов тим, що відповідач, в порушення вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»(далі –Закон № 875-ХІІ) у 2007 році не виконав норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів, а саме, за одне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, відповідач до 15.04.2008р. року повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 6 271 грн. Крім цього, позивач зазначає, що у ч. 3 ст. 20 Закону встановлено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені, а оскільки відповідач порушив терміни сплати адміністративно-господарських санкцій на 393 днів, то він повинен сплатити пеню у розмірі 117,51грн.

Представник відповідача без поважних причин в судове засідання не з’явився, письмовий відзив на позов та інші витребувані документи ухвалою суду від 01.07.2008р. не подав, хоча про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, що підтверджується реєстрами відправки вихідної рекомендованої кореспонденції суду від 11.07.2008р. №1155.

Таким чином, відповідач не реалізував своє процесуальне право на участь в судовому засіданні господарського суду.

Відповідно до вимог ст. 128 КАС України, неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутністю відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -

встановив:

Згідно з частиною 9 ст. 20 Закону № 875-ХІІ спори, що виникають із правовідносин за статтями 19, 20 Закону № 875-ХІІ, вирішуються Фондом соціального захисту інвалідів або в судовому порядку.

Відповідно до пункту 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002 № 1434, Фонд є урядовим органом державного управління, який діє у складі Міністерства праці та соціальної політики і підпорядковується йому. Згідно пункту 3 цього Положення основним завданням Фонду є, зокрема, контроль за виконанням роботодавцями нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, встановленого Законом № 875-ХІІ. Підпунктом 3 пункту 4 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, визначено, що Фонд відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за своєчасним перерахуванням сум штрафних санкцій, що надходять від підприємств, установ і організацій за недодержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Згідно з пунктом 9 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів для реалізації покладених на Фонд завдань за погодженням з Мінпраці утворюються територіальні відділення Фонду в межах граничної чисельності його працівників.

Відповідно до частини 10 ст. 20 Закону № 875-ХІІ Фонд соціального захисту інвалідів, його відділення мають право захищати свої права та законні інтереси, у тому числі в суді.

Позивач в позовній заяві посилається на порушення відповідачем приписів частини 1 ст. 19 Закону № 875-ХІІ щодо недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

У частині першій ст. 19 Закону № 875-ХІІ визначено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до ч. 8 ст. 19 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Відповідачем на виконання вимог Закону № 875-ХІІ було подано позивачу Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2007 рік (форма № 10-ПІ), що не заперечується представником позивача.

Згідно Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2007 рік (форма № 10-ПІ) на підприємстві відповідача норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів становить 1 особа. Згідно цього ж звіту у 2007 році на підприємстві не було працевлаштованих інвалідів.

Відповідно до ч. 3 ст. 19 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 Закону.

Згідно з частиною 1 ст. 18 Закону № 875-ХІІ забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Відповідно до частини 3 ст.181 Закону № 875-ХІІ державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи для інвалідів відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікацій та знань, з урахуванням його побажань.

У частині 3 ст. 18 Закону № 875-ХІІ визначено обов’язки підприємства, що використовує найману працю:

1) виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів;

2) надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для працевлаштування інвалідів;

3) звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Відповідно до Наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 19 грудня 2005 року N 420 “Про затвердження форм звітності та інструкцій щодо їх заповнення” формою звітності про наявність вакантних місць на підприємстві є форма N 3-ПН “Звіт про наявність вакансій”, яка подається підприємствами щомісячно до державної служби зайнятості.

Як вбачається з листа Вишгородського районного центру зайнятості від 03.07.2008р. № 372/05 відповідач не подавав Звіти за формою 3-ПН про наявність вільних вакансій для інвалідів до Вишгородського районного центру зайнятості в 2006-2007 році.

Відповідачем не надано до суду жодного доказу на підтвердження здійснення останнім будь-яких заходів щодо створення робочих місць для інвалідів у межах визначеного Законом № 875-ХІІ. Також відповідачем не доведено належного виконання свого обов‘язку щодо інформування державної служби зайнятості, місцевих органів соціального захисту населення та відділення фонду соціального захисту інвалідів про створення робочих місць для інвалідів, а також інформування останніх про вільні робочі місця та вакантні посади на які може використовуватися праця інвалідів.

Таким чином судом встановлено, що відповідач не виконав нормативу працевлаштування інвалідів відповідно до частини 1 ст. 19 Закону № 875-ХІІ та обов’язків передбачених частині 3 ст. 18 Закону № 875-ХІІ.

Згідно з ч. 1 ст. 238 ГК України застосування адміністративно-господарських санкцій до суб’єктів господарювання здійснюється за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 217 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції є видом господарсько-правової відповідальності, який застосовується уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною 2 наведеної статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Отже необхідною умовою відповідальності є вина відповідача у не працевлаштуванні інвалідів, яка може виражатись в невжитті всіх необхідних і можливих заходів для забезпечення працевлаштування інваліда.

Відповідно до частини 1 ст. 20 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Як вбачається з матеріалів справи, середньооблікова чисельність штатних працівників в 2007 році становить 28 осіб, середньорічний розмір заробітної плати на підприємстві відповідача у 2007р. складає 6 271грн. Отже розмір адміністративно-господарських санкцій за одного непрацевлаштованого інваліда в сумі 6 271 грн. є обґрунтованим та законним.

Відповідно до частини 4 ст. 20 Закону № 875-ХІІ адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями. У тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами самостійно в строк до 15 квітня року наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу працевлаштування інвалідів.

Згідно з частиною 2 ст. 20 Закону № 875-ХІІ порушення термінів сплати адміністративно –господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки НБУ, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

На підставі ст. 94 КАС України, врахувавши, що позивач у справі звільнений від сплати державного мита відповідно до пункту 15 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів “Про державне мито” і судових витрат не здійснював, у зв’язку із задоволенням позову судові витрати, які відповідно до підпункту 3 пункту 3 Прикінцевих та Перехідних положень КАС України, складаються із судового збору в сумі 64,51 грн., суд покладає на відповідача.

Беручи до уваги викладене вище, керуючись ст.ст. 18, 181, 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», ст.ст. 217, 218, 238 Господарського кодексу України, ст.ст. 71, 157-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного комунального підприємства «Хотів»( 08171, Київська область, Києво –Святошинський район, с. Хотів, вул. Паширова,1, р/р 26007165471001 в КРУ КБ «Приватбанк», м. Вишневе, МФО 321842, код ЄДРПОУ 25297366) на користь Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 72, ідентифікаційний код 19023989, р/р 31214230700243 в ГУДК по Київській області, код бюджетної класифікації 50070000 (платежі до Фонду соціального захисту інвалідів), символ звітності –230, МФО 821018) борг в сумі 6 388,51 (шість тисяч триста вісімдесят вісім) грн. 51 коп.

Постанова суду може бути оскаржена до Київського адміністративного суду через господарський суд Київської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду протягом десяти днів з дня складення у повному обсязі та наступної подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана без подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду, якщо скарга подається протягом десяти днів з дня складення постанови у повному обсязі.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у 20-ти денний строк після подання заяви, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги у встановлений строк постанова суду набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду скарги і залишення її без задоволення, а постанови суду - без змін.

Суддя Маляренко А.В.

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –15.08.2008р.