№ 32496607, 17.07.2013, Lviv Administrative Court of Appeal

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2013 року Справа № 68856/11

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Багрія В.М.,

суддів Мікули О.І., Старунського Д.М.,

з участю секретаря судового засідання Щерби С.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Українська транспортна група» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 6.07.2011 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Українська транспортна група» до Львівської митниці про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

У січні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «Українська транспортна група» звернулося до суду з позовом до Львівської митниці про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

Позивач просив визнати нечинними податкові повідомлення-рішення відповідача № 113, № 114, № 115, № 116, № 117, № 118 - всі від 22.12.2010 року. Посилався на їх невідповідність вимогам чинного законодавства.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 6.07.2011 року позивачу в задоволенні позову відмовлено.

Постанову суду першої інстанції оскаржило товариство з обмеженою відповідальністю «Українська транспортна група», яке в апеляційній скарзі просить її скасувати та прийняти нову постанову про повне задоволення позову.

Апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що застосування штрафів при самостійному донарахуванні платником податків суми податкових зобов'язань та сплати 5% штрафних санкцій за порушення строків його сплати законодавством не передбачено. Позивач до початку податкової перевірки самостійно сплатив як суму основного зобов'язання, так і суму штрафних санкцій. З аналогічних підстав відповідач неправомірно застосував до нього пеню. З врахуванням того, що граничний строк сплати ввізного мита в разі відчуження іноземної інвестиції раніше 3-х років встановлений не законом № 2181-ІІІ, а постановою КМ України № 937 від 7.08.1996 року, норми пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ щодо застосування штрафних санкцій застосовані судом неправомірно. Відсутність обов'язкової передумови сплати мита як елемента диспозиції норми виключає можливість застосування пп. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ. Крім того, суд першої інстанції порушив норми процесуального права, розглянувши справу у відсутності представника позивача.

Вислухавши суддю-доповідача, представника апелянта, яка апеляційну скаргу підтримала, представника Львівської митниці, який просить апеляційну скаргу відхилити, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню підлягає з таких підстав.

Застосовуючи штрафні санкції до позивача за порушення граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання зі сплати ввізного мита та податку на додану вартість, податковий орган та суд вважали, що позивач порушив вимоги п. 5.3 ст. 5, ст.. 18 Закону України «Про режим іноземного інвестування», пп. 4.3 ст. 4 та ст. 6 чинного на час спірних правовідносин Закону України «Про податок на додану вартість», а при застосуванні штрафних санкцій керувався вимогами пп. 17.1.9, п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (Закону № 2181-ІІІ).

З такою позицією суду першої інстанції та відповідача колегія суддів погодитися не може.

В справі встановлено, що Львівською митницею проведено виїзну позапланову перевірку стану дотримання ТзОВ «Українська транспортна група» законодавства України з питань митної справи за період з 1.10.2007 року по 1.10.2010 року.

Як видно з акту цієї перевірки № 051/10/209000000/30484307 від 12.11.2010 року, ТзОВ «Українська транспортна група» порушила вимоги ст. 18 Закону України «Про режим іноземного інвестування» та п. 15 Порядку видачі, обліку і погашення векселів, виданих під час ввезення в Україну майна як внеску іноземного інвестора до статутного фонду підприємства з іноземними інвестиціями, а також за договорами (контрактами) про спільну інвестиційну діяльність, та сплати ввізного мита у разі відчуження цього майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 серпня 1996 р. N 937.

Митний орган до таких висновків прийшов, врахувавши, що позивач відчужив раніше 3-х річного строку при несплаченому ввізному миті майно, ввезене на територію України як внесок у статутний фонд підприємства, зокрема, відчужив 8.10.2009 року легковий автомобіль марки Lexus LS 460L, ввезений 17.05.2007 року, та відчужив 2.10.2009 року збірну сталеву будівельну конструкцію, ввезену на територію України 29.07.2009 року.

На підставі акта перевірки № 051/10/209000000/30484307 від 12.11.2010 року митний орган прийняв оскаржувані податкові повідомлення-рішення форми «Ш» від 22.12.2010 року, зокрема,

№ 113, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем ввізне мито на суму 493885,54 грн., в т.ч. 493885,54 грн. за штрафними санкціями,

№ 114, , яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем ввізне мито на суму 246962,77 грн., в т.ч. 246962,77 грн. за штрафними санкціями,

№ 115, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем ввізне мито на суму 204225,05 грн., в т.ч. 204225,05 грн. за штрафними санкціями,

№ 116, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем ввізне мито на суму 102127,50 грн., в т.ч. 102127,50 грн. за штрафними санкціями,

№ 117, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 139628,10 грн., в т.ч. 139628,10 грн., за штрафними санкціями,

№ 118, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 69814,05 грн., в т.ч. 69814,05 грн., за штрафними санкціями (50%).

З матеріалів справи видно, що ТзОВ «Українська транспортна група» ввезло на територію України як внесок у статутний фонд підприємства таке майно:

за вантажно-митною декларацією № 209000001/7/005064 від 17.05.2007 року легковий автомобіль марки Lexus LS 460L митною вартістю на день оформлення 51000,00 дол. США , що становило по курсу валют 257550,00 грн.;

за вантажно-митною декларацією № 209000004/2008/009604 від 29.07.2009 року збірну сталеву будівельну конструкцію митною вартістю на день оформлення 424144,16 євро, що по курсу національних валют становило 3234767,28 грн.

Ввізне мито за ввезення автомобіля марки Lexus LS 460L в сумі 64387,50 грн. та за ввезення збірної сталевої будівельної конструкції в сумі 161738,36 грн. позивач сплатив шляхом застосування простого векселя № АА 0615538 від 16.05.2007 року та № АА 1057015 від 29.07.2008 року на підставі ст. 18 Закону України «Про режим іноземного інвестування».

Підприємство відчужило майно, отримане як іноземні інвестиції, раніше передбаченого законом 3-річного строку, а саме автомобіль Lexus LS 460L відчужило 8.10.2009 року, а збірну сталеву будівельну конструкцію - 2.10.2009 року.

Після відчуження зазначеного майна позивач сплатив передбачені законом платежі на рахунок Львівської митниці, зокрема, за відчужений автомобіль платіжними дорученнями від 16.09.2010 року № 10781 на суму 74420,00 грн., №10782 на суму 14884,00 грн., а також від 27.09.2010 року № 11060 на суму 8713,04 грн.

За відчужену будівельну конструкцію підприємство сплатило платежі платіжними дорученнями від 29.09.2010 року № 11109 на загальну суму 264816,82 грн. та № 11110 на суму 52963,36 грн.

Відповідно до ч.4 ст. 24 Закону № 2181-ІІІ в редакції, чинній на час спірних правовідносин, майно (крім товарів для реалізації або власного споживання), що ввозиться в Україну іноземними інвесторами на строк не менше трьох років з метою інвестування на підставі зареєстрованих договорів (контрактів), звільняється від обкладення митом в порядку, передбаченому частинами другою і третьою статті 18 цього Закону. При відчуженні такого майна раніше трьох років з часу зарахування його на баланс мито сплачується у порядку, передбаченому частиною п'ятою статті 18 цього Закону.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про режим іноземного інвестування», в редакції, чинній на час спірних правовідносин, майно, що ввозиться в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду підприємств з іноземними інвестиціями (крім товарів для реалізації або власного споживання), звільняється від обкладення митом.

При цьому митні органи здійснюють пропуск такого майна на територію України на підставі виданого підприємством простого векселя на суму мита з відстроченням платежу не більш як на 30 календарних днів з дня оформлення ввізної вантажної митної декларації.

Вексель погашається і ввізне мито не справляється, якщо у період, на який дається відстрочення платежу, зазначене майно зараховане на баланс підприємства і податковою інспекцією за місцезнаходженням підприємства зроблена відмітка про це на примірнику векселя.

Порядок видачі, обліку і погашення векселів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Якщо протягом трьох років з часу зарахування іноземної інвестиції на баланс підприємства з іноземними інвестиціями майно, що було ввезене в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду зазначеного підприємства, відчужується, у тому числі у зв'язку з припиненням діяльності цього підприємства (крім вивезення іноземної інвестиції за кордон), підприємство з іноземними інвестиціями сплачує ввізне мито, яке обчислюється виходячи з митної вартості цього майна, перерахованої у валюту України за офіційним курсом валюти України, визначеним Національним банком України на день здійснення відчуження майна.

Таким чином, в законі йде мова про обов'язок сплати мита та порядок визначення суми платежу, який пов'язано з днем здійснення відчуження майна. Строк сплати мита законом не визначено.

Єдині правила видачі, обліку і погашення векселів, що видаються для оформлення безмитного ввезення на територію України майна як внеску іноземного інвестора до статутного фонду підприємства з іноземними інвестиціями, а також за договорами (контрактами) про спільну інвестиційну діяльність, та порядок сплати ввізного мита у разі відчуження цього майна визначає Порядок видачі, обліку і погашення векселів, виданих під час ввезення в Україну майна як внеску іноземного інвестора до статутного фонду підприємства з іноземними інвестиціями, а також за договорами (контрактами) про спільну інвестиційну діяльність, та сплати ввізного мита у разі відчуження цього майна, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 7 серпня 1996 р. N 937 (далі Порядок).

Відповідно до п. 15 Порядку якщо протягом трьох років з часу зарахування іноземної інвестиції на баланс підприємства з іноземними інвестиціями майно, що було ввезене в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду зазначеного підприємства, або на окремий баланс сторін, що провадять спільну інвестиційну діяльність за договорами (контрактами), відчужується, в тому числі у зв'язку з припиненням діяльності векселедавця, останній сплачує ввізне мито не пізніше дня відчуження.

Ввізне мито не сплачується за умови вивезення іноземної інвестиції за кордон, що засвідчується вивізною вантажною митною декларацією з відповідною відміткою.

Отже, Порядок визначає, що внесення платежу є вчасним у разі, коли сплату здійснено протягом дня, у який відбулося відчуження. Вимог щодо того, що сплата мита повинна передувати відчуженню закон не містить.

Відповідно до пп. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17.1.9 Закону № 2181-ІІІ у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу). Сплата зазначеного штрафу не звільняє платника податків від адміністративної або кримінальної відповідальності та/або конфіскації таких товарів (продукції) або коштів відповідно до закону.

Оскільки зазначеною нормою не передбачено обов'язковості нарахування та сплати податкових платежів до моменту продажу (відчуження) товарів (продукції), то застосування штрафу відповідно до зазначеної норми є неправомірним.

Таким чином, порушення позивачем норм ст.ст. 18, 24 Закону України «Про режим іноземного інвестування», п. 15 Порядку не тягне за собою застосування санкцій, передбачених пп. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17.1.9 Закону № 2181-ІІІ.

Аналогічною є судова практика судів вищих інстанції по вирішенню подібних спорів (Ухвала Вищого адміністративного суду України від 10.04.2012 року в справі К-22411/10).

Суд першої інстанції, з огляду на викладене, вирішив справу з порушенням норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової про задоволення позову з викладених вище підстав.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст.195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Українська транспортна група» задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 6.07.2011 року в справі № 2а-567/11/1370 скасувати, прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення форми «Ш» Львівської митниці від 22.12.2010 року, зокрема,

№ 113, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Українська транспортна група» визначено податкове зобов'язання за платежем ввізне мито на суму 493885,54 грн., в т.ч. 493885,54 грн. за штрафними санкціями,

№ 114, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Українська транспортна група» визначено податкове зобов'язання за платежем ввізне мито на суму 246962,77 грн., в т.ч. 246962,77 грн. за штрафними санкціями,

№ 115, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Українська транспортна група» визначено податкове зобов'язання за платежем ввізне мито на суму 204225,05 грн., в т.ч. 204225,05 грн. за штрафними санкціями,

№ 116, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Українська транспортна група» визначено податкове зобов'язання за платежем ввізне мито на суму 102127,50 грн., в т.ч. 102127,50 грн. за штрафними санкціями,

№ 117, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Українська транспортна група» визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 139628,10 грн., в т.ч. 139628,10 грн., за штрафними санкціями,

№ 118, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Українська транспортна група» визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 69814,05 грн., в т.ч. 69814,05 грн., за штрафними санкціями (50%).

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.М. Багрій

Судді : О.І. Мікула

Д.М. Старунський