Court ruling № 32476673, 09.07.2013, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2013 року м. Київ К-42923/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Ланченко Л.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства «Новопокровський комбінат хлібопродуктів»

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2010 року

у справі № 2-а-4680/10/2070

за позовом Державного підприємства «Новопокровський комбінат хлібопродуктів»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові

про визнання нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Новопокровський комбінат хлібопродуктів» (позивач) звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові (відповідач) про визнання нечинним рішення № 0000040842 від 08 квітня 2010 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23 липня 2010 року адміністративний позов задоволено частково. Скасовано рішення № 0000040842 від 08 квітня 2010 року в частині застосування до ДП «Новопокровський комбінат хлібопродуктів» штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 66 745,50 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ДП «Новопокровський комбінат хлібопродуктів» витрати із сплати державного мита в розмірі 1,70 грн.

Задовольняючи адміністративний позов частково, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відсутність первинних документів за місцем реалізації товарно-матеріальних цінностей за наявності документів на внутрішнє переміщення товару не суперечить вимогам Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2010 року апеляційну скаргу СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові задоволено. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23 липня 2010 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, позивач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права ставиться питання про скасування постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2010 року та залишення в силі постанови Харківського окружного адміністративного суду від 23 липня 2010 року.

В запереченні на касаційну скаргу відповідач просить залишити рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що посадовими особами Державної податкової адміністрації у Харківській області проведено перевірку складу-магазину, що належить позивачу, з питань дотримання суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами якої складено акт № 1995/20/40/23/00953042 від 12 березня 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято рішення № 0000040842 від 08 квітня 2010 року, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 66 781,45 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пунктів 8, 12, 13 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 265/95-ВР) з огляду на здійснення реалізації двох найменувань товарів без цінників, незабезпечення ведення обліку товарно-матеріальних цінностей за місцем їх реалізації та зберігання на загальну суму в розмірі 33 372,75 грн., а також невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахункових операцій сумі, яка зазначена у денному звіті реєстратора розрахункових операцій, в розмірі 0,39 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Пунктом 2.6 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, передбачено, що фізичні та юридичні особи, які беруть участь у здійсненні операцій, пов'язаних з прийомом і видачею грошових коштів, цінних паперів, товарно-матеріальних цінностей та інших об'єктів майна, забезпечуються підприємством, установою, що виконує ці операції, копіями первинних документів про таку операцію.

Відповідно до абзацу 6 розділу 5 Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів перевірок за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 12 серпня 2008 року № 534, у разі розташування торговельного об'єкта окремо від бухгалтерії суб'єкта господарювання первинні документи можуть бути пред'явлені на паперових носіях, а у разі знаходження таких документів у бухгалтерії можуть пред'являтися роздруковані документи з відповідного програмного забезпечення (електронного носія інформації).

Поряд з цим судом апеляційної інстанції встановлено, що під час проведення перевірки в господарській одиниці, що належить позивачу, були відсутні первинні документи або їх копії, які б підтверджували ведення суб'єктом господарювання обліку за місцем реалізації товарів.

А відтак, слід погодитись з висновком суду апеляційної інстанції про обґрунтованість застосування контролюючим органом до позивача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 66 745,50 грн. оскаржуваним рішенням.

Що стосується решти позовних вимог, то, як встановлено судами, факт порушення положень пунктів 8, 13 статті 3 Закону № 265/95-ВР позивачем не заперечується.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2010 року такою, що прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до її зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства «Новопокровський комбінат хлібопродуктів» відхилити, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Ланченко Л.В.