Court ruling № 32467536, 11.07.2013, Ternopil Regional Court of Appeal

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 601/1306/13-цГоловуючий у 1-й інстанції Зембра Є.Й. Провадження № 22-ц/789/933/13 Доповідач - Козак І.О.Категорія - 27 У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2013 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Козака І.О.

суддів - Демковича Ю. Й.,

при секретарі - Танцюра О.В.

з участю сторін - представників ОСОБА_1 та ПАТ КБ "ПриватБанк"

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Кременецького районного суду від 05 червня 2013 року про вжиття заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИЛА:

ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 51784 доллара 37 центів США, що еквівалентно 413755 грн. 37 копійок.

Одночасно позивач звернувся із заявою про забезпечення позову, в якій просив:

- накласти арешт на грошові кошти, рухоме і нерухоме майно, яке належить відповідачу ОСОБА_1, шляхом заборони будь-яким особам укладати угоди стосовно цього майна, проводити його реєстрацію та перереєстрацію, здійснювати його відчуження, в межах суми стягнення;

- обмежити відповідача ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання своїх зобов'язань;

- заборонити відділу у справах громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб видачу відповідачу паспорта, проїзного документа;

- вжити заходів адміністрацією Державної прикордонної служби України щодо тимчасового затримання та вилучення наявних у відповідача паспортів, проїзних документів, обмеження особи (боржника) у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов'язань, оскільки відповідач протягом тривалого часу не виконує взяті на себе зобов'язання, а тому позивач вважає, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду.

Також позивач просив направити до Дніпропетровської філії державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства Юстиції України заяви про реєстрацію обтяжень на все рухоме та нерухоме майно, що належить відповідачу.

Ухвалою Кременецького районного суду від 05 червня 2013 року заяву про забезпечення позову задоволено.

Накладено арешт на грошові кошти, рухоме і нерухоме майно, яке належить відповідачу ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 рої народження, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, жителю АДРЕСА_1 шляхом заборони будь-яким особам укладати угоди стосовно цього майна, проводити його реєстрацію та перереєстрацію, здійснювати його відчуження, в межах суми стягнення.

Обмежено ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання своїх зобов'язань.

Заборонено відділу у справах громадянства, міграції та реєстрації фізични. осіб видачу ОСОБА_1, паспорта, проїзного документа.

Адміністрації Державної прикордонної служби України вжити заходів щодо тимчасового затримання та вилучення наявних у ОСОБА_1, паспортів, проїзних документів та обмежити його у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов'язань.

Направити до Дніпропетровської філії державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства Юстиції України заяви про реєстрацію обтяжень на все рухоме та нерухоме майно, що належить ОСОБА_1.

ОСОБА_1 подав на вказану ухвалу апеляційну скаргу, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати ухвалу Кременецького районного суду Тернопільської області від 05 червня 2013 року та у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладання арешту та встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон відмовити.

Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи, зазначені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення виходячи із наступного.

Відповідно до ст.33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

В силу ст.13 Загальної декларації прав людини кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах любої держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну.

Закон України від 21 січня 1994 року «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.

У відповідності до ч.1 ст.153 ЦПК України суд за завою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову.

Згідно із ч.2 ст.153 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Відповідно до ч.3 ст.151 ЦПК України, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо не вжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Керуючись наведеними нормами процесуального законодавства та враховуючи роз'яснення Верховного Суду України, при вирішенні питання про забезпечення позову суди мають здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивачів щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до ст.33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

В силу ст.13 Загальної декларації прав людини кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах любої держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну.

Закон України від 21 січня 1994 року «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.

Згідно ст.377-1 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів

(посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу

державної виконавчої служби за поданням державного виконавця,

погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

Враховуючи викладене, чинним законодавством передбачено можливість тимчасового обмеження громадян у праві виїзду за кордон лише на стадії примусового виконання рішення суду, яке набрало законної сили, у разі умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього зобов'язань.

Таким чином, застосований судом спосіб забезпечення позову у вигляді обмеження відповідача ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання своїх зобов'язань, заборони відділу у справах громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб видачі відповідачу паспорта, проїзного документа та вжиття адміністрацією Державної прикордонної служби України заходів щодо тимчасового затримання та вилучення наявних у відповідача паспортів, проїзних документів, обмеження особи (боржника) у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов'язань, не передбачений чинним законодавством та порушує права апелянта, в зв»язку із чим апеляційну скаргу слід задовольнити частково та в даній частині ухвалу суду скасувати.

Разом із тим спосіб забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти та рухоме і нерухоме майно відповідача є обґрунтований та співмірний із позовними вимогами.

Керуючись ст.ст.218,303, 304, 307, 311, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовільнити частково.

Ухвалу Кременецького районного суду від 05 червня 2013 року в частині:

- обмеження відповідача ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання своїх зобов'язань;

- заборони відділу у справах громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб видачу відповідачу паспорта, проїзного документа;

- вжитття заходів адміністрацією Державної прикордонної служби України щодо тимчасового затримання та вилучення наявних у відповідача паспортів, проїзних документів, обмеження особи (боржника) у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов'язань, - скасувати.

В решті ухвалу суду залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Заступник голови апеляційного суду Тернопільської області І.О. Козак