Decision № 32440451, 10.07.2013, Commercial Court of Dnipropetrovsk Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.07.13р. Справа № 904/2893/13За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БНК-Україна", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої комерційної фірми "Техметалосервіс", м. Дніпропетровськ

про розірвання договору зберігання нафтопродуктів № 07/03/12 від 07.03.12р.; зобов'язання укласти додаткову угоду № 3 від 15.10.12р. та повернути товар на суму 1 606 609 грн. 55 коп.

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої комерційної фірми "Техметалосервіс", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БНК-Україна", м. Київ

про стягнення 1 209 018 грн. 18 коп.

Головуючий колегії Рудь І.А.

Судді Суховаров А.В.

Юзіков С.Г.

Представники:

від позивача (відповідача за зустрічним позовом): не з'явився;

від відповідача (позивача за зустрічним позовом): Кузяков О.В., дов. б/н від 14.05.13р.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БНК-Україна" звернулося до господарського суду з позовом, в якому просить:

- розірвати договір зберігання нафтопродуктів № 07/03/12 від 07.03.2012р., укладений між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробничою комерційною фірмою "Техметалосервіс";

- зобов'язати відповідача укласти з позивачем додаткову угоду №3 від 15.10.2012р. до Договору зберігання нафтопродуктів № 07/03/12 від 07.03.2012р., шляхом її підписання;

- зобов'язати відповідача повернути позивачу товари-нафтопродукти, які перебувають на відповідальному зберіганні у ТОВ НВКФ „Техметалосервіс", відповідно до умов договору зберігання нафтопродуктів № 07/03/12 від 07.03.2012р., на загальну суму 1 606 609грн. 55 коп., а саме:

- бензин автомобільний екологічно покращений АИ-92-10 кількості 39,830т., загальною вартістю 413 082 грн. 21 коп.;

- паливо дизельне автомобільне ЕН 590 сорт F вид 1 в кількості 53,103т., загальною вартістю 452 930 грн. 93 коп.;

- паливо дизельне автомобільне ЕН 590 сорт С вид 1 в кількості 91,971т., загальною вартістю 740 596 грн. 41 коп.

Позовні вимоги обґрунтовує порушенням відповідачем зобов'язань за спірним договором.

Відповідач позовні вимоги не визнав. У відзиві на позов зазначив, що позивачем не доведено та не підтверджено належними доказами фактичну кількість та ціну нафтопродуктів на загальну суму 1 606 609 грн. 55 коп., повернення яких він вимагає у відповідача. Вказує, що позивач в односторонньому порядку без жодних на те підстав відмовився від виконання взятих на себе зобов'язань за умовами договору зберігання, щодо постійного щомісячного заповнення резервуарів нафтопродуктами та оплати за послуги по зберіганню, що свідчить про порушення умов вказаного договору саме з боку позивача. Під час укладення договору зберігання, позивач був повністю проінформований про технічні можливості нафтобази та рівень, до якого може бути відкачано нафтопродукти по кожному резервуару окремо. На думку відповідача, позивач, зловживаючи своїми правами намагається розірвати спірний договір та отримати «мертві» залишки нафтопродуктів, що є технічно неможливим у правовідносинах зберігання нафтопродуктів у надземних резервуарах. Крім того, із посиланням на п. 11. 7 Договору, зазначає, що відповідно до умов спірного договору, відсутні підстави для його розірвання, оскільки не настали обставини, які визначені сторонами як такі, що могли б слугувати причинами для його розірвання. Просив в позові відмовити.

В порядку ст. 60 ГПК України, 05.06.13р. відповідач звернувся до господарського суду із зустрічним позовом, в якому просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „БНК-Україна" заборгованість за надані послуги по зберіганню нафтопродуктів відповідно до умов договору зберігання нафтопродуктів №07/03/12 від 07.03.12р. в редакції додаткової угоди № 3 від 10.09.12р. в сумі 1 209 018 грн. 18 коп.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовує порушенням відповідачем за зустрічним позовом умов абзацу 3 п. 6.1. Договору зберігання, доповненого Додатковою угодою №3 від 10.09.12р., відповідно до яких, при невиконанні або неналежному виконанні п.5.1 Договору, оплата за послуги зберігання, починаючи з 21 дня від моменту досягнення „мертвих" залишків, здійснюється по 2,33 грн. з ПДВ за одну тону невикористаних резервуарів (з розрахунком 75% заповнення резервуарів) за кожний день зберігання. Тоннаж визначається виходячи з об'єму невикористаного резервуара, по щільності непід'ємного технологічного залишку нафтопродуктів в резервуарі. Оскільки з серпня 2012 року ТОВ „БНК-Україна" в порушення умов Договору припинило заповнення нафтопродуктами зарезервованих за ним резервуарів до відмітки 75% загального об'єму резервуару, ТОВ НВКФ „Техметалосервіс" нарахувало та виставило до сплати поклажодавцю рахунки за послуги зберігання у період з жовтня 2012р. по квітень 2013р. на загальну суму 1 209 018 грн. 18 коп.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 06.06.13р. зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої комерційної фірми „Техметалосервіс" прийнятий до спільного розгляду з первісним.

Відповідач за зустрічним позовом зустрічні позовні вимоги не визнав, у відзиві від 13.08.12р. зазначив, що Додаткова угода № 3 від 10.09.2012р., на яку посилається ТОВ НВКФ "Техметалосервіс", не узгоджена сторонами і ТОВ „БНК-Україна" не підписувалася, тому не має ніякої юридичної сили, тож і не може покладати на відповідача за зустрічним позовом зобов'язання по її виконанню. Крім того, вказує, що позивачем за зустрічним позовом не надано доказів на підтвердження суми заборгованості. Просив у задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити.

Представник позивача (відповідача за зустрічним позовом) в судове засідання 10.07.13р. не з'явився

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача (відповідача за зустрічним позовом), оскільки про час та місце проведення судового засідання останній повідомлений належним чином.

В порядку ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника відповідача (позивача за зустрічним позовом) господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

07.03.12р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „БНК-Україна" (поклажодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничою комерційною фірмою "Техметалосервіс" (зберігач) укладений договір зберігання нафтопродуктів №07/03/12 (надалі - Договір), відповідно до умов якого зберігач зобов'язується за плату надавати поклажодавцю послуги по прийманню, зливу, відвантаженню та зберіганню нафтопродуктів (надалі-товар) протягом строку дії даного Договору (п.1.1 Договору).

Відповідно до п. 10.1 Договору, Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін й скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2012р., а в частині розрахунків між сторонами та повернення товару поклажодавцю - до повного виконання зобов'язань.

Додатковою угодою № 2 від 15.06.12р. сторони узгодили продовжити строк дії Договору до 31.12.2013р.

Згідно із п. 1.3 Договору, товар зберігається на складському комплексі (надалі - нафтобаза), розташованому за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, с. Партизанське, вул. Леніна, 25 в.

Відповідно до п. 2.1 Договору в редакції Додаткової угоди № 1 від 13.03.12р., товар, що передається на зберігання, не переходить у власність зберігача та повинен бути повернутий за першою вимогою поклажодавця протягом 5 діб з моменту отримання зберігачем вимоги про повернення.

За умовами п. 4.1 Договору в редакції Додаткової угоди № 1 від 13.03.12р., зберігач резервує та надає поклажодавцю очищені резервуари для зберігання наступних видів нафтопродуктів: бензин АИ-92, бензин АИ-95, дизельне пальне; а також передає поклажодавцю акти очищення резервуарів, що надаються для зберігання нафтопродуктів.

На виконання умов Договору поклажодавець передав, а зберігач прийняв на зберігання наступні нафтопродукти, про що сторонами складені відповідні акти, які наявні в матеріалах справи (т. 1, а.с. 29-44):

- паливо дизельне автомобільне ЕН 590 сорт F, вид 1 в кількості 687 120 т. (Акт № 1/БНК приймання-передачі на відповідальне зберігання від 21.03.2012р.);

- паливо дизельне автомобільне ЕН 590 сорт F, вид 1 в кількості 751 362 т. (Акт № 2/БНК приймання-передачі на відповідальне зберігання від 22.03.2012р);

- паливо дизельне автомобільне ЕН 590 сорт F, вид 1 в кількості 1 023 180 т. (Акт № 3/БНК приймання-передачі на відповідальне зберігання від 23.03.2012р);

- паливо дизельне автомобільне ЕН 590 сорт F, вид 1 в кількості 516 260 т. (Акт № 4/БНК приймання-передачі на відповідальне зберігання від 24.03.2012р);

- паливо дизельне автомобільне ЕН 590 сорт С, вид 1 в кількості 974 065 т. (Акт №5 приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю від 10.06.2012р. за формою № 5- НП);

- бензин автомобільний екологічно покращений АІ-92-10 в кількості 534 136 т. (Акт № 6 приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю від 19.06.2012р. за формою № 5-НП).

Згідно із п. п. 7.1., 7.2 Договору оплата послуг зберігання здійснюється поклажодавцем у відповідності із заявленим об'ємом партії до вивантаження вагонів на складі. Послуги по зберіганню прийнятного товару оформлюється актами наданих послуг. Взаєморозрахунки сторони здійснюються щомісячно на основі вищезазначених підписаних сторонами актів.

Поклажодавець оплачує послуги зберігача по зберіганню товару на підставі рахунків, виставлених зберігачем, в строки, зазначені в рахунку, але не більше 2 банківських днів з моменту отримання рахунку (п. 7.3 Договору).

Відповідно до п. 8.7 Договору, внесеному Додатковою угодою № 1 від 13.03.12р., у випадку припинення (розірвання) даного Договору з будь-яких підстав, передбачених даним Договором та/або діючим законодавством України, зберігач повинен повернути поклажодавцю нафтопродукти, що знаходяться на зберіганні на момент такого припинення (розірвання) в повному обсязі, включаючи „мертві залишки". Витрати по відвантаженню „мертвих залишків" з резервуарів покладаються на зберігача.

20.08.2012р. ТОВ „БНК-Україна" звернулося до ТОВ НВКФ „Техметалосервіс" з листом № 981 від 20.08.2012р. з вимогою видати товар в повному обсязі відповідно до умов Договору та заявок поклажодавця, який залишений відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) без задоволення.

Листами № 1060 від 31.08.2012р., № 1108 від 11.09.12р. ТОВ «БНК-Україна» повторно зверталося до ТОВ НВКФ «Техметалосервіс» з вимогою виконати зобов'язання за договором зберігання про повернення нафтопродуктів, які належить позивачу на праві власності, що також залишені відповідачем без задоволення.

Листом № 1240 від 15.10.12р. позивач повідомив відповідача про дострокове розірвання договору зберігання № 07/-03/12 від 07.03.12р. та направив на адресу відповідача для підписання відповідну додаткову угоду № 3 від 15.10.12р.

Позивач за первісним позовом посилається на порушення відповідачем за первісним позовом зобов'язань за договором зберігання нафтопродуктів № 07/03/12 від 07.03.2012р. в частині виконання зобов'язань щодо повернення на вимогу поклажодавця нафтопродуктів, переданих на відповідальне зберігання, що зумовлює право позивача за первісним позовом вимагати розірвання спірного договору, що і є причиною спору за первісним позовом.

Відповідно до зустрічних позовних вимог, ТОВ НВКФ „Техметалосервіс" просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „БНК-Україна" заборгованість за надані послуги по зберіганню нафтопродуктів відповідно до умов Договору зберігання нафтопродуктів № 07/03/12 від 07.03.2012р. в редакції додаткової угоди № 3 від 10.09.12р.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог, позивач за зустрічним позовом посилається на порушенням відповідачем за зустрічним позовом умов абзацу 3 п. 6.1. Договору зберігання, доповненого Додатковою угодою №3 від 10.09.12р. та зазначає, що, оскільки, з серпня 2012 року ТОВ „БНК-Україна" в порушення умов Договору припинило заповнення нафтопродуктами зарезервованих за ним резервуарів до відмітки 75% загального об'єму резервуару, ТОВ НВКФ „Техметалосервіс" нарахувало та виставило до сплати поклажодавцю рахунки за послуги зберігання у період з жовтня 2012р. по квітень 2013р. на загальну суму 1 209 018 грн. 18 коп.

Господарський суд, дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги за первісним позовом підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відносини, що виникли між сторонами на підставі зазначеного Договору зберігання, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст. ст. 4, 173-175, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих майново-господарських відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач)

зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

За змістом ст. 938, 949 ЦК України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Згідно зі статтею 953 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідачем за первісним позовом, в порушення умов Договору, на вимогу позивача за первісним позовом, товар зі зберігання повернутий не був.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно, ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з наданих позивачем за первісним позовом в матеріали справи акту інвентаризації нафтопродуктів, довідки про книжкові залишки в резервуарах нафтопродуктів, відомості наявності нафтопродуктів в технологічних нафтопродуктопроводах, акту вимірювання нафтопродуктів у резервуарах, станом на 01.11.12р. на відповідальному зберіганні ТОВ НВКФ „Техметалосервіс" перебувають нафтопродукти, що належать ТОВ „БНК-Україна" у загальній кількості 184,904 т., вартість яких, згідно розрахунку позивача, становить 1 606 609 грн. 55 коп. Наведе підтверджується також оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 281 за 01.11.2012 р. та вантажно-митними деклараціями.

За вищенаведених обставин, позовні вимоги за первісним позовом в частині зобов'язати відповідача повернути позивачу товари-нафтопродукти, які перебувають на відповідальному зберіганні у ТОВ НВКФ „Техметалосервіс", відповідно до умов договору зберігання нафтопродуктів № 07/03/12 від 07.03.2012р., на загальну суму 1 606 609 грн. 55 коп. обґрунтовані, підтверджені належними доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо позовних вимог в частині розірвання договору зберігання нафтопродуктів № 07/03/12 від 07.03.2012р., укладеного між ТОВ «БНК-Україна» та ТОВ НВКФ "Техметалосервіс", то вони підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Загальний порядок укладення, змін і розірвання цивільно-правових договорів врегульовано Главою 53 Цивільного кодексу України. Порядок укладення, зміни і розірвання господарських договорів встановлено Главою 20 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

За приписами ст. 937 ЦК України договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Договір зберігання, за яким зберігач зобов'язується прийняти річ на зберігання в майбутньому, має бути укладений у письмовій формі, незалежно від вартості речі, яка буде передана на зберігання.

Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

Згідно положень ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Нормами ст. 652 Цивільного кодексу України визначена можливість розірвання договору, у зв'язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору. Розірвання договору з цієї підстави на вимогу заінтересованої сторони в судовому порядку можливе за наявності одночасно чотирьох умов, зазначених у частині 2 статті 652 Цивільного кодексу України, а саме:

1) в момент укладення договору сторони керувались тим, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищезазначені норми та надані позивачем докази на підтвердження позовних вимог, суд приходить до висновку, що позивачем доведено факт істотного порушення відповідачем умов договору зберігання нафтопродуктів № 07/03/12 від 07.03.2012р.

Таким чином, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Позовні вимоги в частині зобов'язання ТОВ НВКФ „Техметалосервіс" укласти з ТОВ „БНК-Україна" додаткову угоду №3 від 15.10.2012р. до Договору зберігання нафтопродуктів № 07/03/12 від 07.03.2012р., шляхом її підписання, не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Приписами ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частинами 2, 3 ст.179 ГК України Кабінет Міністрів України, уповноважені Президентом України міністерства, інші центральні органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.

Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Отже, у даному випадку, додаткова угода №3 від 15.10.2012р. до спірного договору не заснована на державному замовленні, виконання якого є обов'язковим, не є типовим (відповідно до наведеної норми) та пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення такої додаткової угоди між сторонами відсутня.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог в цій частині.

Згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за первісним позовом покладаються обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивачем за первісним позовом при зверненні до суду із даним позовом зайво сплачені 147 грн. 99 коп. судового збору, вказана сума підлягає поверненню позивачу за первісним позовом на підставі п.1 ч. 1 ст. 7 Закону України „Про судовий збір" шляхом винесення судом відповідної ухвали.

Щодо позовних вимог за зустрічним позовом ТОВ ВНКФ „Техметалосервіс" про стягнення з ТОВ „БНК-Україна" заборгованості за послуги по зберіганню нафтопродуктів відповідно до умов договору зберігання нафтопродуктів №07/03/12 від 07.03.12р. в редакції додаткової угоди № 3 від 10.09.12р. в сумі 1 209 018 грн. 18 коп. за період з жовтня 2012р. по квітень 2013р., то суд вважає їх такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 174 Господарського процесуального кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов`язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ч.7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобов`язання, визначено статтею 189 Господарського кодексу України.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За змістом статті 180 ГК України договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо його усіх істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

У відповідності до ст.181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

За приписами ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із ч. 3 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач за зустрічним позовом як на підставу позовних вимог посилається на додаткову угоду № 3 від 10.09.12р. до Договору зберігання нафтопродуктів №07/03/12 від 07.03.12р., на підставі положень якої ТОВ НВКФ „Техметалосервіс" нараховує плату за послуги зберігання.

Однак, вказана додаткова угода, як встановлено судом, не узгоджена сторонами та не підписана ТОВ «БНК-Україна», тому не має ніякої юридичної сили та не може покладати на відповідача за зустрічним позовом зобов'язання по її виконанню.

Крім того, на підтвердження зустрічних позовних вимог, позивачем надано рахунки, на підставі яких він просить стягнути з ТОВ «БНК-Україна» заборгованість за послуги зберігання за спірним договором.

Одночасно, п. п. 7.1., 7.2 Договору передбачено, що оплата послуг зберігання здійснюється поклажодавцем у відповідності із заявленим об'ємом партії до вивантаження вагонів на складі. Послуги по зберіганню прийнятного товару оформлюється актами наданих послуг. Взаєморозрахунки сторони здійснюються щомісячно на основі вищезазначених підписаних сторонами актів.

Пунктом 7.3 Договору встановлено, що поклажодавець оплачує послуги зберігача по зберіганню товару на підставі рахунків, виставлених зберігачем, в строки, зазначені в рахунку, але не більше 2 банківських днів з моменту отримання рахунку.

Проте, ТОВ НВКФ «Техметалосервіс» на підтвердження суми позовних вимог надав до справи лише акт надання послуг з розрахунком вартості зберігання нафтопродуктів від 30.09.2012р. (т. 2, а.с. 72), виставлені відповідачу рахунки від 31.12.12р., від 21.01.13р., від 29.04.13р. (т. 2, а.с., 60-61, 69-71).

Також, позивачем за зустрічним позовом надано розрахунок суми заборгованості за зберігання нафтопродуктів та розрахунки вартості зберігання нафтопродуктів до акту № 23 від 30.09.12р.,

Дослідивши надані докази, судом встановлено, що вищезазначені документи мають суттєві розбіжності у сумах, нарахованих позивачем.

Таким чином, зустрічні позовні вимоги є не обґрунтованими, не підтвердженими належними доказами та такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за зустрічним позовом покладаються на позивача за зустрічним позовом.

Керуючись ст.ст. 4, 32-34, 36, 43, 45, 49, 82-85, 111-28, 116-117 Господарського процесуального кодексу України,-

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити частково.

Розірвати договір зберігання нафтопродуктів № 07/03/12 від 07.03.2012р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю „БНК-Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробничою комерційною фірмою "Техметалосервіс".

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробничу комерційну фірму "Техметалосервіс" (49027, м. Дніпропетровськ, вул.. Котляревського, 5/28; 49044, м. Дніпропетровськ, пр. К. Маркса, б. 39, оф. 25; код ЄДРПОУ 31136772) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю „БНК-Україна" (01033, м. Київ, вул.. Жилянська, б. 48, 50А (літера А), код ЄДРПОУ 36949031) нафтопродукти, які перебувають на відповідальному зберіганні по договору зберігання нафтопродуктів № 07/03/12 від 07.03.2012р., на загальну суму 1 606 609 грн. 55 коп. (один мільйон шістсот шість тисяч шістсот дев'ять грн.. 55 коп.), а саме:

- бензин автомобільний екологічно покращений АИ-92-10 в кількості 39,830т., загальною вартістю 413 082 грн. 21 коп. (чотириста тринадцять тисяч вісімдесят дві грн. 21 коп.);

- паливо дизельне автомобільне ЕН 590 сорт F вид 1 в кількості 53,103т. загальною вартістю 452 930 грн. 93 коп. (чотириста п'ятдесят дві тисячі дев'ятсот тридцять грн. 93 коп.);

- паливо дизельне автомобільне ЕН 590 сорт С вид 1 в кількості 91,971т. загальною вартістю 740 596 грн. 41 коп. (сімсот сорок тисяч п'ятсот дев'яносто шість грн. 41 коп.).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої комерційної фірми "Техметалосервіс" (49027, м. Дніпропетровськ, вул.. Котляревського, 5/28; 49044, м. Дніпропетровськ, пр. К. Маркса, б. 39, оф. 25; код ЄДРПОУ 31136772) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „БНК-Україна" (01033, м. Київ, вул.. Жилянська, б. 48, 50А (літера А), код ЄДРПОУ 36949031) 33 205 грн. 20 коп. (тридцять три тисячі двісті п'ять грн.. 20 коп.) витрат по сплаті судового збору.

В решті первісного позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

У задоволенні зустрічного позову відмовити.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю „БНК-Україна" (01033, м. Київ, вул.. Жилянська, б. 48, 50А (літера А), код ЄДРПОУ 36949031) з Державного бюджету України зайво сплачену суму судового збору у розмірі 147 грн. 99 коп. (сто сорок сім грн. 99 коп.), перерахованого згідно платіжного доручення № 5344 від 23.01.13р., яке знаходиться в матеріалах справи № 904/2893/13.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Головуючий І.А. Рудь

Суддя А.В. Суховаров

Суддя С.Г. Юзіков

Повне рішення складено -15.07.13р.