Decision № 323994, 21.12.2006, Commercial Court of Chernihiv Oblast

21.12.06

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

14000 , м. Чернігів тел. 7-44-62

проспект Миру, 20

Іменем України

РІШЕННЯ

”21” грудня 2006 року справа № 12\345

За позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю „Черешеньки”

16200, Чернігівська область, смт. Короп, вул. Дачна, 25

До відповідача : Фермерського господарства „Агро-Люкс”

Чернігівська область, Коропський район, с. Тарасівка

Про стягнення 20 453 грн. 97 коп.

Суддя Л.М.Лавриненко

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН

Від позивача: Цупко В.М. –представник, довіреність б/н від 15.12.2006 року

Від відповідача: Карацюба В.М. –голова господарства.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 20 000 грн. боргу, 380 грн. інфляційних витрат та 3% річних в розмірі 73 грн. 97 коп., згідно договору позики № 23 від 23.10.2006 року.

Представники сторін в судовому засіданні надали письмові клопотання про відмову від фіксації судового засідання технічними засобами, які задоволено судом.

Представник позивача в судовому засіданні виклав свої позовні вимоги та надав клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових документів, яке задоволено судом.

Представник відповідача проти позовних вимог не заперечував.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін та дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд встановив:

Згідно ст.1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

23.10.2006р. між сторонами було укладено договір позики № 23.

Відповідно до п.п. 1.1., 2.1. договору від 23.10.2006р. сторони обумовили, що позивач надає відповідачу безвідсоткову позику в розмірі 20 000 грн., а відповідач зобов»язується повернути надані кошти не пізніше 01.11.2006 року.

У відповідності до ч.1 ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речи, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч.3 ст. ст.1049 Цивільного кодексу України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Як свідчать матеріали справи позивач свої зобов»язання виконав в повному обсязі, перерахувавши відповідно до платіжного доручення № 759 від 23.10.2006 року 20 000 грн., що також підтверджується випискою банку за особовим рахунком від 23.10.2006 року.

Згідно ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Відповідач не виконав взяті на себе зобов’язання та в установлений строк - пізніше 01.11.2006 року, позику позивачу не повернув.

За таких обставин, борг в сумі 20 000 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Позивач просить стягнути з відповідача 3% відсотки річних з простроченого платежу в сумі 73 грн. 17 коп. за період з 01.11.2006 року по 15.12.2006 року та 380 грн. інфляційних витрат за листопад 2006 року.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процентів річних з простроченої суми.

Матеріалами справи підтверджується прострочка виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань, але враховуючи, що при розрахунку інфляційних втрат позивачем допущена арифметична помилка , оскільки індекс інфляції за листопад 2006р. становив 101,8 % , суд доходить висновку, що три відсотки річних за період прострочки з 01.11.2006 року по 15.12.2006 року підлягають стягненню в сумі в сумі 73 грн. 17 коп. , інфляційні витрати за листопад 2006 року - в сумі 360 грн.

Оскільки відповідач в порушення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, взяті на себе зобов’язання не виконав, вимоги позивача визнав, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення основного боргу в сумі 20 000 грн., 3% відсотки річних з простроченого платежу в сумі 73 грн. 17 коп. та 360 грн. інфляційних витрат, в решті позову відмовити.

Враховуючи, що спір виник з вини відповідача у зв’язку з несвоєчасним виконанням договірних зобов’язань та відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача державне мито в сумі 204 грн. 33 коп. та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 625, 1046, 1049, 1050 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства „Агро-Люкс” Чернігівська область, Коропський район, с. Тарасівка (р/р 26005021430 в ЗАТ „Полі комбанк”, МФО 353100, код 32785842) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю „Черешеньки” 16200, Чернігівська область, смт. Короп, вул. Дачна, 25 (р/р 26005845 в ЧОД ВАТ „Райффайзен банк „Аваль”, МФО 353348, код 14249045) 20 000 грн. боргу, 73 грн. 17 коп. 3% річних, 360 грн. інфляційних витрат, 204 грн. 33 коп. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Суддя Л.М. Лавриненко