Court ruling № 32332980, 20.06.2013, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" червня 2013 р. м. Київ К/9991/13621/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Блажівської Н.Є., Костенка М.І., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції в м. Києві по роботі з великими платниками податків

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.06.2010

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2011

у справі № 2-а-6416/10/2670 Окружного адміністративного суду м. Києва

за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції в м. Києві по роботі з великими платниками податків

про визнання протиправним та скасування рішення про застосування (фінансових) санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.06.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2011, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 12.04.2010 № 0000634110/0.

Не погоджуючись з постановленими у справі рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, СДПІ в м. Києві по роботі з великими платниками податків звернулась з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове про відмову у задоволенні позову.

Позивач заперечує проти задоволення касаційної скарги, вважаючи її безпідставною.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, став висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 29.03.2010 № 163/41-10/19480600, про порушення позивачем пункту 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (Закон № 265/95-ВР), а саме: проведення розрахункових операцій на загальну суму 26600,89 грн. у період 01.08.2009 по 15.03.2010 через реєстратор розрахункових операцій (далі - РРО), який, за висновком податкового органу, вичерпав свій строк експлуатації та не може вважатися РРО в розумінні Закону України 265/95-ВР

На підставі зазначеного акту відповідачем прийнято рішення № 0000634110/0 від 12.04.2010 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 133004,45 грн.

Відповідно до вимог статті 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані, зокрема, проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій (далі - РРО) з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій.

Згідно із статтею 2 вказаного Закону реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовано фіскальні функції і, який призначено для реєстрації розрахункових операцій про продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг).

Пунктом 2 Порядку технічного обслуговування та ремонту реєстраторів розрахункових операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2004 № 601, визначено, що строк служби - це строк , протягом якого виробник (постачальник) гарантує працездатність реєстратора, у тому числі комплектувальних виробів та його складових частин, збереження інформації у фіскальній пам'яті за умови дотримання користувачем вимог експлуатаційних документів.

Відповідно до пункту 1.5 Порядку доопрацювання електронних контрольно-касових апаратів, затвердженого рішенням державної комісії з питань впровадження електроних систем і засобів контролю та управління товарним і грошовим обігом при Кабінеті Міністрів України від 30.11.1999, якщо в експлуатаційній документації строк служби ЕККА не вказано, то він становить 7 років з моменту введення в експлуатацію, але не більше 9 років від дати випуску.

У судового процесі встановлено, що датою виготовлення РРО МІНІ-500-02.МЕ є 30.07.2002, а датою введення його в експлуатацію на ВФ ДПЗД «Укрінтеренерго» «Калузька ТЕЦ» - 28.04.2009, що підтверджується актом введення в експлуатацію РРО № 10007 від 28.04.2009.

Отже, висновки податкового органу, що РРО, який використовувався на ДПЗД «Укрінтеренерго» «Калузька ТЕЦ», вичерпав свій строк експлуатації з 01.08.2009, є хибними, з огляду на приписи пункту 1.5 Порядку доопрацювання електронних контрольно-касових апаратів.

Крім того, пунктом 2.12 Порядку реєстрації , опломбування та застосування РРО за товари (послуги), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 № 614 встановлено, що у випадку закінчення терміну служби, установленого в технічній документації на РРО, повинно здійснюватись примусове скасування реєстрації РРО.

Процедура примусового скасування РРО відповідно до пункту 2.13 зазначеного Порядку передбачає, що орган ДПС за місцем реєстрації РРО повинен попередити суб'єкта господарювання за місяць до настання терміну про необхідність скасування реєстрації РРО. Якщо суб'єкт господарювання не виконує дій, передбачених пунктом 2.11, або його немає за місцем знаходженням, то через місяць після виникнення обставин, визначених пунктом 2.12 , у Книзі реєстраторів розрахункових операцій здійснюється відповідний запис, після чого реєстрація РРО вважається скасованою.

Таким чином, якщо, на думку податкового органу строк експлуатації РРО позивача повинен був закінчитись 30.07.2009, як вказано у акті перевірки, то за місяць до цього терміну, контролюючий орган повинен був попередити позивача про необхідність скасування реєстрації РРО.

Проте, як встановлено судом та не заперечується відповідачем, попередження про скасування реєстрації РРО від податкового органу на адресу позивача не направлялось.

Враховуючи наведене, суд першої та апеляційної інстанцій дійшли до обґрунтованого висновку про недоведеність податковим органом факту порушення позивачем пункту 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та про наявність підстав для скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 12.04.2010 № 0000634110/0.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції в м. Києві по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.06.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписН.Є. Блажівська підписМ.І. Костенко