Court ruling № 32302585, 11.07.2013, Dnipropetrovsk Regional Court of Appeal (Dnipro)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження №22-ц/774/6150/13 Головуючий в I інстанції - Щербина-Почтовик І.В.

Справа № 401/11038/12

Категорія 19/27 Доповідач - Городнича В.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2013 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Городничої В.С.

суддів - Лисичної Н.М., Баранніка О.П.

при секретарі - Косенко І.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 грудня 2012 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення, -

ВСТАНОВИЛА:

ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з вищезазначеним позовом, зазначивши, що між сторонами 28 березня 2008 року було укладено кредитний договір № 2008-059, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 48 450,00 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 17 % на рік на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення 28 березня 2013 року. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ПАТ КБ «Приватбанк» і відповідач 28 березня 2008 року уклали договір застави рухомого майна. В порушення умов кредитного договору відповідач зобов'язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконує і станом на 22.08.2012 року має заборгованість в сумі 94 378,58 дол. США, що дорівнюється 754 084,85 грн.

Враховуючи вищезазначене, позивач просив суд в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в сумі 94378,58 дол. США вилучити у відповідача ОСОБА_1 та передати в заклад ПАТ КБ «Приватбанк» предмет застави - рухоме майно, що належить на праві власності у відповідача ОСОБА_1, звернути стягнення на предмет застави, що належить на праві власності у відповідача ОСОБА_1, шляхом продажу рухомого майна ПАТ КБ «Приватбанк» з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з наданням повноважень на отримання дублікату. Свідоцтво про реєстрацію т/з замість втраченого, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України по свідоцтву про реєстрацію т/з або його дублікату для його подальшої реалізації, а також наданням ПАТ КБ «Приватбанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу та зняття вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

Заочним рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 грудня 2012 року позовні вимоги ПАТ «Приватбанк» задоволено частково. У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 2008-059 від 28 березня 2008 року, укладеним між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 в сумі 94 378,58 дол. США, що складає 754 084,85 грн. Звернено стягнення: автомобіль MERSEDES, модель: BENS 311 CDI, рік випуску: 2003 року, тип ТЗ: Автобус - D, № кузова / шасі: НОМЕР_1, реєстраційний номер: НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_1 шляхом продажу ПАТ «Приватбанк» від імені ОСОБА_1 Вирішено питання щодо судових витрат. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з даним рішенням, ПАТ КБ «Приватбанк» подало апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог зі зняття автомобілю з обліку в органах ДАІ та задовольнити ці вимоги, в іншій частині рішення залишити без змін, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 28 березня 2008 року було укладено кредитний договір № 2008-059, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 48 450,00 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 17 % на рік на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення 28 березня 2013 року (а.с. 14-21).

Відповідно до кредитного договору від 28 березня 2008 року відповідач зобов'язаний сплачувати відсотки за користування кредитом у відповідності з умовами договору та Графіку погашення кредиту, відсотків та винагороди, що зазначені в Додатку № 1 до договору (а.с. 22-24).

Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, а саме видав відповідачу кредит на суму 48 450,00 дол. США.

Відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, у зв'язку з чим утворилася заборгованість за кредитним договором в сумі 94 378,58 дол. США, що дорівнює 754 084,85 грн., яка складається: заборгованість за кредитом - 43 492,27 дол. США, що дорівнює 347 503,25 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом - 34 140,05 дол. США, що дорівнює 27 2778,99 грн., пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 16 746,26 дол. США, що дорівнює 133 802,63 грн.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором сторони 28 березня 2008 року уклали договір застави № 2008-059 (а.с. 25-30), згідно з яким відповідач надав в заставу рухоме майно, а саме: автомобіль MERSEDES, модель: BENS 311 CDI, рік випуску: 2003 року, тип ТЗ: Автобус - D, № кузова/шасі: НОМЕР_1, реєстраційний номер: НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_1 Сторони за договором застави рухомого майна погодили, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється відповідно до чинного законодавства України та цього договору.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в силу ст.ст. 509, 546, 589, 590 ЦК України.

З'ясувавши в достатньому обсязі права та обов'язки сторін, обставини по справі, перевіривши доводи сторін та давши їм правову оцінку, суд постановив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

В своїй скарзі апелянт посилається на те, що судом не застосовано норми закону, які підлягали застосуванню, а саме: ст.ст. 25,26,30 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», п.п. 40,42 «Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів», затвердженого Постановою КМУ № 1388 від 07.09.1998 р. Крім того, апелянт посилається на те, що, не будучи власником предмету застави та не отримавши від відповідача відповідне доручення, але отримавши право його продажу на підставі рішення суду, він фактично не може реалізувати надане судом право, оскільки не зможе зняти предмет застави з обліку в органах ДАІ для його продажу.

Однак, зазначені доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу з огляду на наступне.

Звертаючи стягнення на предмет застави, суд першої інстанції визначив, що заставлене майно, а саме автомобіль, підлягає продажу, шляхом надання заставодержателю права на продаж предмета застави.

Отже, визначивши спосіб реалізації майна, а саме продаж, судом надані позивачу повноваження, необхідні для здійснення такого продажу, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження заставодавця.

Апелянтом не надано доказів того, що відповідач своїми діями чи бездіяльністю перешкоджає позивачу в реалізації права на продаж заставного майна.

Таким чином, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції дотримані вимоги матеріального та процесуального права, всебічно, повно й об'єктивно з'ясовані обставини справи та надана їм належна оцінка.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що наведені в апеляційній скарзі доводи не належать до тих підстав, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення щодо зміни рішення суду в оскаржуваній частині.

З урахуванням викладеного, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» - відхилити.

Заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 грудня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді: