Court ruling № 32252080, 20.05.2013, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2013 року м. Київ К-40132/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія Миколаїв»

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2010 р.

у справі №6/141/08

за позовом Закритого акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія Миколаїв»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

Закрите акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія Миколаїв» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 15.02.2008 р. №00000122/0.

Постановою Господарського суду Миколаївської області від 05.05.2008 р. позовні вимоги задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення від 15.02.2008 р. №00000122/0 та стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. судового збору.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2010 р. постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нову, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить його скасувати та залишити без змін постанову суду першої інстанції.

Відповідач надав письмові заперечення на касаційну скаргу позивача, за змістом яких просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Працівниками контролюючого органу проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2006 р. по 30.09.2007 р., про що складено акт від 08.02.2008 р. №64/22/23626966, яким встановлено порушення позивачем п.7.6 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

За результатами проведеної перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.02.2008 р. №00000122/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 282877,20 грн., з яких: 235731,00 грн. за основним платежем та 47146,20 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надавалися страхові послуги юридичним особам - страхувальникам: ТОВ Фірма «Ірбіс», ТОВ «Агроінтер», ТОВ «Ірбіс Плюс», ТОВ «Кворум-Нафта».

Вказані послуги позивачу були оплачені страхувальниками векселями власної емісії на суму 1 847 070,00 грн., які в подальшому були включені позивачем до витрат окремого податкового обліку операцій з цінними паперами за 9 місяців 2007 р.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що отримуючи за надані страхові послуги векселі, позивач здійснював зі страхувальниками бартерні операції, по яким він виступав покупцем цінних паперів і, відповідно, правомірно включав їх вартість до складу валових витрат.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про необґрунтованість та передчасність таких висновків суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон №334), валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

У розумінні п.п. 7.6.3 п.7.6 ст.7 Закону №334, витрати - це сума коштів або вартість майна, сплачена (нарахована) платником податку продавцю цінних паперів та деривативів як компенсація їх вартості. До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв'язку з таким придбанням.

З огляду на викладене, витрати - це компенсація вартості робіт, послуг (векселів).

Разом з тим, як встановлено судом апеляційної інстанції, не позивач компенсував емітентам вартість простих векселів, а навпаки, емітенти компенсували позивачу простими векселями вартість послуг із страхування.

Так, суми страхових платежів за договорами страхування (укладеними між позивачем та емітентами) були включені позивачем до оподатковуваного доходу тих періодів, в які ці договори укладалися, але фактично вказані суми не були сплачені. Відповідно, у емітентів рахувався борг перед позивачем, який вони у подальшому погасили шляхом надання позивачу простих векселів.

Отже, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що жодних витрат на придбання простих векселів позивач не здійснював і тому, оскаржуване рішення про визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій є правомірним.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду апеляційної інстанції.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія Миколаїв» залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2010 р. у справі №6/141/08 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.