№ 32245939, 03.07.2013, Dnipropetrovsk Commercial Court of Appeal

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.07.2013 року Справа № 904/1841/13-г

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Тищик І.В. (доповідач)

суддів - Верхогляд Т.А., Білецька Л.М.

при секретарі - Погорєловій Ю.А.

за участю представників

позивача Лисак Т.Г.

відповідача Штифурко Ю.І.

розглянувши матеріали апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля", м. Добропілля Донецької області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2013 року у справі № 904/1841/13-г

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля", м. Добропілля Донецької області

до товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна", м. Днепропетровськ

про стягнення 39 850,01 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2013 року позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про стягнення з останнього 39 850,01грн. штрафу за прострочення строків поставки продукції за договором №ДУ-176 від 01.08.2011р. з 30.04.2012р. по 12.05.2012р.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2013р. у справі № 904/1841/13-г (суддя Петренко Н.Е.) в задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Вмотивовуючи рішення, господарський суд дійшов висновку про те, що укладеним сторонами договором стягнення штрафних санкцій за прострочення строків поставки продукції не передбачено, внаслідок чого правові підстави для задоволення позову відсутні.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення господарського суду та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування своїх доводів скаржник посилається на те, що підставою для стягнення штрафу є п. 5.2 договору та ст. 612 ЦК України, яка не була застосована місцевим судом та відповідно до якого боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором або законом.

Відповідачем відзив на апеляційну скаргу наданий не був, представник відповідача вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, просить рішення залишити без змін.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Як убачається з матеріалів справи, 01.08.2011р. між ТОВ "Інтерпайп Україна" (Постачальник) та ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля" (Покупець) був укладений договір № ДУ-176, згідно якого відповідач зобов'язався поставити у власність позивача продукцію та устаткування виробничо-технічного призначення (далі-продукція) в асортименті, кількості, в строки, за ціною та з якісними характеристиками, узгодженими сторонами у Договорі та Специфікаціях, які є невід'ємними частинами Договору, а позивач прийняти та оплатити продукцію на умовах даного договору.

Сторони узгодили всі істотні умови договору та обумовили ціну і порядок оплати продукції. .

Специфікацією від 02.04.2012р. сторони узгодили поставку труб безшовних загального призначення у кількості 63.760 тн зі строком поставки до 30.04.2012р.

Поставку вказаних труб відповідач здійснив у повному обсязі за накладними №№ 613160, 614160 та 615160 12.05.2012р., тобто, з простроченням встановленого строку на 12 днів.

У зв'язку з порушенням відповідачем умов договору щодо строків поставки, позивач звернувся до господарського суду з вимогою про стягнення неустойки у вигляді штрафу у розмірі 5% на підставі п. 5.2 укладеного між сторонами договору.

Рішенням господарського суду в задоволенні позовних вимог було відмовлено у повному обсязі і колегія суддів поділяє даний висновок.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З зазначеною нормою кореспондуються приписи ст. 663 ЦК України, відповідно до якої продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання в порушення умов, визначених змістом зобов'язання.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, як то передбачено ст. 611 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач дійсно прострочив строки поставки продукції за договором і не заперечує даного факту, однак, правові підстави для застосування до відповідача штрафних санкцій, як підставно дійшов висновку господарський суд, відсутні.

Згідно ч. 2 ст. 235 Господарського кодексу України до суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті санкції, застосування яких передбачено договором.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що у випадку не поставки (недопоставки) продукції в строки, передбачені відповідною специфікацією, Постачальник сплачує Покупцю неустойку у вигляді штрафу у розмірі 5% від вартості не поставленої продукції та відшкодовує всі понесені Покупцем збитки, спричинені затримкою виконання зобов'язань за договором.

Сторони не дійшли спільної думки щодо можливості застосування вказаного пункту договору до спірних правовідносин. Так, позивач вважає, що не поставка продукції в строк (як то обумовлено в договорі) та прострочення строків поставки продукції є ідентичними поняттями, відтак штраф підлягає нарахуванню та стягненню.

Натомість відповідач вважає, що не поставка продукції не мала місця, продукція була поставлена з простроченням, але в повному обсязі і підстави для застосування штрафних санкцій відсутні.

З тексту пункту 5.2 договору убачається, що останній не є конкретно визначеним і допускає декілька тлумачень, тобто, умови такого пункту не можуть вважатися узгодженими сторонами, що унеможливлює його застосування.

Окрім того, колегія суддів вважає, що не поставка продукції в строк та прострочення строків поставки продукції є різними поняттями, які мають різні правові наслідки. Відповідальність постачальника за прострочення строків поставки продукції договором не обумовлена, відтак, як правомірно дійшов висновку місцевий суд, відсутні правові підстави для застосування штрафних санкцій.

З огляду на відповідність висновків, викладених в рішенні господарського суду, обставинам справи та чинному законодавству, вимоги скаржника про скасування останнього являються безпідставними і не підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2013 року у справі № 904/1841/13-г залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий І.В. Тищик

Судді: Т.А.Верхогляд

Л.М.Білецька

з оригіналом згідно

помічник судді

08.07.2013р. Т.О.Уральцева