Court ruling № 3219463, 26.02.2008, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

Іменем України

“26” лютого 2008 р.                                                                                                         Справа № 14/70-1162

                                                                                   к/с № К-30608/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача                Голубєвої Г.К.

Суддів                                                           Брайка А.І.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання:           Ликовій В.Б.

розглянувши касаційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції

на ухвалуЛьвівського апеляційного господарського суду від 16.08.2006 року

по справі№ 14/70-1162

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Доброслав-Тернопіль»

доТернопільської об’єднаної державної податкової інспекції

провизнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

            У березні 2006 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Доброслав-Тернопіль»  (далі - позивач)звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції (далі по тексту - відповідач, скаржник) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 07.03.2006 року                                    № 0000092306/013/66.

            Постановою господарського суду Тернопільської області від 10.04.2006 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 16.08.2006 року у справі             № 14/70-1162 позовні вимоги задоволено повністю.

            Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема вважає, що судами неправильно застосовано до спірних правовідносин п.п. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР (далі – Закон №168/97).

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову документальну виїзну перевірку  ТОВ «Доброслава-Тернопіль», щодо правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість за грудень 2005 року, про що складений акт перевірки № 1962/23-323/33282246 від 03.03.2006 року, на підставі якого податковим органом прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000092306/0/13/66 від 07.03.2006р. про відмову у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 50045,00 грн. заявленого позивачем до бюджетного відшкодування в декларації по ПДВ за грудень 2005р.

Правовою підставою прийняття спірного податкового повідомлення-рішення визначено порушення позивачем норми п.п. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону №168/97, тобто те, що ТОВ «Доброслава-Тернопіль» зареєстрований платником ПДВ менш ніж 12 місяців.  

Як вбачається із матеріалів справи, та встановлено судами попередніх інстанцій, позивач зареєстрований платником податку на додану вартість, про що йому 08.06.2005р. видано свідоцтво №26754288. Податковий кредит в сумі 50 045,00 грн. виник у ТОВ «Доброслава-Тернопіль» як сума ПДВ сплачена митним органам в листопаді 2005 року за імпортовані на територію України основні засоби (термокамери, варочний котел), що було відображено в декларації з ПДВ за листопад 2005 року.

Згідно із п.п. 7.2.4 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97 право на нарахування податку та складання  податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97 податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платниками податку та придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподаткованих операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п. 7.7.11 п. 7.7 ст.7 Закону №168/97 не має права на отримання бюджетного відшкодування по податку на додану вартість особа, яка була зареєстрована як платник цього податку менше ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування, та/або мала обсяги оподаткованих операцій за останні 12 календарних місяців менш, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів; не проводила діяльності протягом останніх 12 календарних місяців.

Тобто даною нормою чітко визначено, що право на бюджетне відшкодування не мають право особи:

-  які були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування ними податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів;

-  які мали обсяги оподаткованих операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів незалежно від дати їх реєстрації платниками податку подану на додану вартість.

Відповідно до п. 8.2.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. № 334/94-ВР (з наступними змінами та доповненнями) під терміном «основні фонди» слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платниками податку протягом періоду, яки перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 грн. і поступово зменшується у зв’язку з фізичними або моральним зносом.

Тобто дана норма Закону чітко вказує на те, що основними фондами є не тільки матеріальні цінності, що вже використовуються платником податків більше 365 днів, але і ті, що придбані ним з метою використання у господарській діяльності терміном більше 365 календарних днів.

Отже, враховуючи вищевказане та зважаючи на основоположні принципи державно-правового регулювання, такі як  справедливість, законність та верховенство права - суди правомірно дійшли висновку, що особа зареєстрована як платник податку на додану вартість, у разі нарахування нею податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів має право на бюджетне відшкодування незалежно від дати їх реєстрації платниками податку на додану вартість та обсягу оподаткованих операцій.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо правомірності нарахування податкового кредиту позивачем проведеного внаслідок придбання ним основних фондів.

            Отже, з урахуванням викладеного, ухвала Львівського апеляційного господарського суду від 16.08.2006 року по справі №14/70-1162 є такою, що прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст.  210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

            Касаційну скаргу Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

            Ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 16.08.2006 року залишити без змін.

            Справу № 14/70-1162 повернути до Господарського суду Тернопільської області.

            Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий

підписГолубєва Г.К.Судді

підписБрайко А.І.

підписКарась О.В.

підписРибченко А.О.

підписФедоров М.О.

З оригіналом згідно

В. секретар                                                                             В.Б. Ликова