Court ruling № 32187521, 04.07.2013, Livoberezhnyi District Court of Mariupol City (until 25.04.2025 - Ordzhonikidzevskyi District Court of Mariupol City)

Справа № 0538/9935/2012

Провадження № 2-н/0538/1188/2012

У Х В А Л А

04 липня 2013 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Козлова Д.О.,

при секретарі - Скоробогатько Г. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» про виправлення недоліків у виконавчому документі, -

В С Т А Н О В И В :

Судовим наказом від 10 грудня 2012 року, виданим за заявою ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» Орджонікідзевським районним судом міста Маріуполя, який набрав чинності 24 грудня 2012 року, з ОСОБА_1 було стягнуто на користь заявника борг з спожиту електроенергію в сумі 8401,43 грн. та судові витрати в сумі 107,30 грн.

В своїй заяві виправлення недоліків у виконавчому документі представники ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» посилаються на те, що у вказаному судовому наказі не було вказано ідентифікаційний номер боржника, що є перешкодою для заявника у відкритті виконавчого провадження за судовим наказом. На підставі переліченого просили суд витребувати відомості про ідентифікаційний номер боржника та виправити недоліки у виконавчому документі.

На підставі ст. 95 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 96 цього Кодексу. При цьому судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.

Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 215 ЦПК України за своїм змістом судове рішення повинно містити, крім іншого, імена (найменування) сторін та інших осіб, які брали участь у справі.

За положеннями ст. 103 ЦПК України в судовому наказі зазначаються, крім іншого, ім'я (найменування) стягувача і боржника, їх місце проживання або місцезнаходження. Судовий наказ також має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно до ст. 369 ЦПК України виконавчий лист має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження». Суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим у ст. 18 Закону.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 18 вказаного Закону передбачено, що у виконавчому документі зазначаються, крім іншого, ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) для фізичних осіб - стягувача та боржника, місце проживання чи перебування для фізичних осіб, індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків).

Наказом від 26 лютого 2013 року № 30/44 Держаної судової адміністрації України та Державної податкової служби України було затверджено «Порядок надання судам загальної юрисдикції інформації про реєстраційні номери облікових карток платників податків боржників та стягувачів», який був розроблений з метою удосконалення інформаційного обміну між судами загальної юрисдикції та Державною податковою службою України для визначення загальних правил надання Державною податковою службою України інформації про реєстраційні номери облікових карток платників податків боржників та стягувачів судам загальної юрисдикції на підставі судових рішень, що набрали законної сили, для внесення цих даних до виконавчого документа, що видається відповідно до вимог процесуального законодавства.

Згідно вказаного Наказу суди загальної юрисдикції подають запити до Державної податкової служби України через Адміністратора автоматизованої системи документообігу суду, який повинен містити відомості про підставу надання (судове рішення, що набрало законної сили) та інші реквізити, визначені протоколами обміну інформацією. Відповіді на запити судів загальної юрисдикції надаються через Адміністратора автоматизованої системи документообігу.

В огляду на дію на момент розгляду заяви ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» Наказу № 30/44 суд здійснив запит до Державної податкової служби України з метою отримання відомостей про ідентифікаційний номер боржника.

На підставі цього та згідно до отриманої судом інформації з Державної податкової служби України за запитом через автоматизовану систему документообігу вбачається неможливість однозначно ідентифікувати фізичну особу за вказаним судовим наказом, з огляду на що суду не було надано реєстраційний номер облікової картки боржника.

Суд при цьому зазначає, що за положеннями норм цивільно-процесуального законодавства чинними та тими, що діяли на момент винесення згаданого судового наказу, якими визначається зміст як судового рішення так і судового наказу, як особливої форми судового рішення, суд не зобов'язаний вказувати у своєму рішенні ідентифікаційний номер платника податків - боржника.

За положеннями ст. 102 ЦПК України судом у триденний строк з моменту постановлення ухвали про відкриття наказного провадження видається судовий наказ по суті заявлених вимог, що проводиться без судового засідання і виклику стягувача та боржника для заслуховування їх пояснень.

Враховуючи норми ст. 102 ЦПК України, суд приходить до переконання, що в суду немає законних підстав для витребування відомостей про ідентифікаційний номер боржника під час видачі судового наказу за заявою про його видачу.

Така ж позиція викладена в п. 11 Постанови № 14 від 23 грудня 2011 року Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження», де зазначено, що враховуючи, що розділом II ЦПК процедура розгляду заяв у наказному провадженні полягає у видачі судового наказу, тому не може бути застосовано наступні процесуальні інститути: призначення справи до судового розгляду; забезпечення доказів; призначення експертизи; передача справи до іншого суду за підсудністю; заміна неналежної сторони; зупинення провадження; закриття провадження у справі; залишення заяви без розгляду.

При цьому в п. 11 згаданої Постанови зауважено, що за відсутності у розділі II ЦПК спеціальної норми щодо вирішення певного процесуального питання, суд має право застосувати загальні положення цього Кодексу, якщо вони не суперечать суті наказного провадження. Зокрема, суд може застосувати положення статей 219-221 ЦПК щодо усунення недоліків виданого судового наказу; положення розділу VI ЦПК щодо процесуальних питань, пов'язаних із виконанням судових рішень.

У п. 16 вказаної Постанови передбачено, що за своїм змістом судовий наказ повинен відповідати вимогам, встановленим статтею 103 ЦПК. Ураховуючи, що судовий наказ одночасно є виконавчим документом і виконавчий лист не видається, він також має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження». Зокрема, він обов'язково має містити положення про дату видачі судового наказу стягувачеві, дату набрання ним законної сили та строк пред'явлення судового наказу до виконання.

Суд встановив, що за визначеною цивільно-процесуальним законодавством процедурою при видачі судового наказу суд позбавлений можливості витребувати відомості про ІПН боржника, до того ж це буде йти в розріз із принципом змагальності цивільного процесу. Також позбавлений цієї можливості і заявник.

При цьому на підставі ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну. Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

З огляду на вказане, суд пересвідчився, що ані в суду, ані в заявника під час розгляду заяви про видачу судового наказу, на підставі особливої процедури розгляду заяв про видачу судового наказу, не має процесуальних важелів для отримання ідентифікаційного номеру платника податків - боржника, що однак може усунути державний виконавець під час виконання судового наказу.

При цьому суд зауважує, що відмова у відкритті виконавчого провадження за судовим наказом, що не містить ідентифікаційного номеру платника податків - боржника, буде порушенням права стягувача на судовий захист, оскільки таким чином унеможливлюється виконання судового рішення, що є неприпустимим.

Таким чином, враховуючи викладене вмотивування, суд вважає необхідним відмовити заявнику у виправленні недоліків у виконавчому документі, судовому наказі, бо розглядом заяви встановлено, що судовий наказ відповідає усім необхідним вимогам, що їх повинно мати рішення суду та виконавчий документ, та з витребуваних судом даних на підставі Наказу № 30/44 не було винайдено ідентифікаційний номер боржника.

З огляду на те, що судовий наказ від 10 грудня 2012 року, як виконавчий документ, не містить недоліків, які б унеможливлювали його виконання, то заява ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» про виправлення недоліків у виконавчому документі не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 102, 103, 369 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

В задоволенні заяви ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» про виправлення недоліків у виконавчому документі - відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена до Апеляційного суду Донецької області через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя протягом 5 днів з дня отримання її копії.

Суддя