№ 32150204, 19.04.2013, Mostyska District Court of Lviv Oblast

Єдигий унікальний номер 1314/1096/2012

Провадження № 2-а/448/6/13

П О С Т А Н О В А

Іменем України

19.04.2013 року Мостиський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Кічака Ю.В.,

при секретарі Власюк М.Б.,

за участю: позивачки ОСОБА_1,

представників позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представника відповідача Фіть О.О.,

представника третьої особи Гачака І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Мостиська справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці, треті особи ОСОБА_6, Державне територіально-галузеве об'єднання «Львівська залізниця» про скасування постанови №1248/20914/12 від 06 серпня 2012 року про порушення митних правил, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду із зазначеним позовом, покликаючись на те, що постановою у справі про порушення митних правил №1248/20914/12 від 06.08.2012 року заступника начальника митниці - начальника служби боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Львівської митниці ОСОБА_6, її (позивачку) та комерційного агента (прийомоздавальника) залізничної станції Скнилів Львівської залізниці, визнано винною у вчиненні порушення митних правил, відповідальність за яке, передбачене ч.3 ст.469 МК України, та накладено штраф у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян на суму 17000 грн.

Вважає дану постанову необґрунтованою та такою, що суперечить Закону.

Стверджує, що після повернення документа «Накладної із митниці, перевізником - експедитором ТзОВ «ТЕК РАС Логістик» ОСОБА_11 у товарну контору згідно «Правил перевезення і видачі вантажів», яка згідно «Технічного процесу станції Скнилів», а саме розділів:6, 7, 8 - прийняла документ від зазначеного експедитора і пересвідчившись у необхідності певних штемпельних відміток у накладній, яка вважається головним документом для залізниці, і повірки штемпелів: під митним контролем» та кругла печатка Львівської залізниці, які поставлені на перевізному документі - накладній митним органом м.Львова, проставила свій штамп «Дата видачі вантажу», який має дозвіл після розмитнення та розкредитування клієнтом - одержувачем вантажу та товарної контори по АС УЗ - клієнт, та АС УЗ товарної контори, проводити видачу вантажу.

Зазначає, що після розмитнення накладної - документа, на що вказують два головні штамп Львівської залізниці, товарна контора їй (позивачці) повідомила як комерційному агенту по контейнерах, про дозвіл видачі вантажу, оскільки вона особисто з документами не працює, на що вказує технологічний процес станції Скнилів.

Покликається на те, що по оформленні і прийманню перевізних документів працюють на станції - товарні касири. Оскільки експедитор ТзОВ «ТЕК РАС Логістик» ОСОБА_11 не повідомив її про те, що накладна, по якій на станцію Скнилів, прибули два вантажних контейнери під вивантаження ТзОВ «Львівської ізоляторної компанії», яку він повернув із митниці в товарну контору, розмитнено частково: на половину розмитнена групова відправка « 41139015 (один документ на два контейнери).

Вказує, що вона не була повідомлена про заборону видавати другий контейнер у зв'язку із його не розмитненням і тим, що контейнер НОМЕР_5 має скриватись на станції Скнилів представниками митних органів та службою контрабанди.

Зазначає, що після проставлення штампу на накладній №41139015 товарною конторою «Дата видачі вантажу», товарні касири її повідомили про дозвіл видачі вантажу, оскільки саме від експедитора ТзОВ «ТЕК РАС Логістик» ОСОБА_11 ніякої заборони про видачу даного контейнера не одержували, тому і їй (позивачці) нічого не повідомили. Сам же експедитор, сказав їй, що після того, як вивантажать один контейнер (який саме ОСОБА_11 не знав), то скільки буде займати часу дане вивантаження, можливо 18.07.2012р. по обіді, можливо 19.07.2012р. зранку заберуть другий контейнер під вивантаження. Про те, що на станцію Скнилів має приїхати митниця і служба боротьби з контрабандою для вскриття контейнера НОМЕР_5, ОСОБА_11 їй не повідомив, оскільки при приїзді цих органів на станцію, вона йому особисто зателефонувала, на що той відповів, що про дане довідався лише 18.07.2012р. та їй (позивачці) знову не повідомив про підготовку контейнера на вскриття.

Стверджує також, що вона згідно правил, видала перший контейнер в 10.25 год., а другий о 12.50 год. на автомобіль НОМЕР_1 із напівпричепом - контейнеровозом НОМЕР_3, на якому було вивезено контейнер НОМЕР_5, який із протоколу та постанови митниці враховується не розмитненим. На накладній штамп митниці свідчить протилежне.

З огляду на наведене просила суд, постановити рішення, яким скасувати постанову за №1248/20914/12 від 06 серпня 2012 року про накладення адміністративного стягнення, а справу провадженням - закрити.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, посилалась на обставини зазначені в позовній заяві та пояснила, що 16.07.2012 року на станцію «Скнилів» надійшли два контейнери, на які була складена одна накладна. Про проведення процедури митного очищення та розкредитування таких її повідомляє товарний касир. 18.07.2012 року в товарну контору надійшла вищезазначена накладна з круглим штампом, що і означало повне митне очищення даних контейнерів. На підставі даної розмитненої накладної видала вказані контейнери. Просила позов задоволити та скасувати постанову за №1248/20914/12 від 06 серпня 2012 року про накладення адміністративного стягнення, а справу провадженням - закрити.

Представники позивачки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримали вимоги своєї довірительки ОСОБА_1, посилались на обставини, зазначеній в позовній заяві та поданих письмових поясненнях Окрім цього зазначили, що відповідно до п.1 ч.1 ст.531 МК України, підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак правопорушення митних правил. Вказували, що із матеріалів справи відомо про те, що відповідачем не дана об'єктивна оцінка всім обставинам справи. Стверджують, що відповідачем не враховано вимоги п. 4.1 Порядку, відповідно до якого під час провадження у справі про порушення митних правил доказуванню підлягають: - подія правопорушення митних правил (час, місце, спосіб, та інші обставини вчинення правопорушення); - наявність у діях правопорушника вини у формі умислу або необережності, мотив учинення порушення митних правил; - обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність; наслідки правопорушення, характер і розмір заподіяної шкоди. Просили позов задоволити та скасувати спірну постанову, а справу провадженням закрити.

Представники відповідача Збитковська І.В. та Фіть О.О. в судовому засіданні проти позову заперечували, посилались на письмові заперечення та просили суд відмовити в його задоволенні. Пояснили, що при проведенні митного контролю працівниками Львівської митниці здійснено виїзд на залізничну станцію Скнилів з метою проведення огляду вказаних товарів і транспортного засобу. В ході митного огляду встановлено відсутність контейнеру НОМЕР_5 з товаром «частини електричних скляних ізоляторів» - стержень, шплінт» на залізничному вагоні №94655172. Однак на місці огляду виявлено автомобіль марки «МАЗ», д/н НОМЕР_1, з напівпричепом - контейнеровозом, д/н НОМЕР_3, на якому знаходився вказаний контейнер. Під час огляду такого встановлено відсутність в його дверях накладеного південною митницею митного забезпечення (пломби). При відкритті контейнера встановлено, що в ньому відсутній задекларований товар. За фактом вчинення неправомірних операцій з товарами, митне оформлення яких не закінчено, відносно комерційного агента залізничної станції «Скнилів» Львівської залізниці ОСОБА_1 складено протокол про порушення митних правил та винесено постанову у справі про порушення митних правил від 06.08.2012 року.

Представник третьої особи Державне територіально-галузеве об'єднання «Львівська залізниця» Гачак І.О. в судовому засіданні підтримав позовні вимоги позивачки ОСОБА_1 та пояснив, що згідно ст. 525 МК України передбачено, справа про порушення митних правил розглядається у строк, що не перевищує п'ятнадцяти днів з дня отримання посадовою особою, уповноваженою розглядати справу, матеріалів, потрібних для вирішення справи. Цей строк є остаточним і не може бути продовжений. Як слідує із матеріалів справи протокол № 1248/20914/12 про порушення ОСОБА_1 - митних правил складений 19.07.2012, постанова у справі про порушення митних правил № 1248/20914/12 прийнята відповідачем 06.08.2012, тобто понад строки, встановлені ст. 525 МК України. Приймаючи спірну постанову відповідач не зверну увагу на приписи ст. 266 МК України якою визначені обов'язки, права та відповідальність декларанта та уповноваженої ним особи, відповідно до яких, декларант зобов'язаний здійснити декларування товарів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом. Згідно з п. 4 цієї статті у разі самостійного декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення декларантом передбачену цим Кодексом відповідальність за вчинення порушення митних правил у повному обсязі несе декларант. З матеріалів справи та пояснень декларанта ОСОБА_9 вбачається, що саме на її прохання відповідачем було здійснено обведення в вагонній відомості № 41139015 контейнеру № СХВІІ І425633Р, яке не передбачене діючими правилами перевезення вантажів, ані Митним кодексом України. Відповідачем також не враховано вимоги п. 4.1 Порядку, відповідно до якого під час провадження у справі про порушення митних правил доказуванню підлягають: - подія порушення митних правил (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення правопорушення); - наявність у діях правопорушника вини у формі умислу або необережності, мотив учинення порушення митних правил; - обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність; - наслідки правопорушення, характер і розмір заподіяної шкоди; - інші обставини, що мають значення для прийняття правильного рішення у справі.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснив, що 19.07.2012 року ним було складено протокол про порушення митних правил №1248/20914/12 відносно агента залізничної станції «Скнилів» Львівської залізниці ОСОБА_1 18.07.2012 року на адресу Львівської митниці було надіслано електронну митну декларацію. На підставі зазначеної декларації ним, інспектором митного поста «Мелехів» ОСОБА_10 було здійснено огляд товарів на станції «Скнилів». При огляді було виявлено відсутність контейнера НОМЕР_5, і як згодом стало відомо такий був виданий ОСОБА_1 - директору ТзОВ «ТзОВ «ТЕК РАС Логістик» Василенку Ю.В. Зазначив, що є відповідний технологічний процес видачі вантажу, після митного оформлення. На момент митного огляду митне оформлення даного контейнера завершене не було.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснила, що вона є представником ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія» та являється особою, уповноваженою на роботу з митницею (декларантом). 12.07.2012 року нею було надіслано в порядку електронного декларування електронну вантажну митну декларацію з товарно супровідними документами на адресу Львівської митниці. В подальшому інспектором митного поста «Малехів» ОСОБА_10 було проведено огляд товару на станції «Скнилів», тобто контейнерів. На дані контейнери була одна товарна накладна. З огляду на вищенаведене, інспектор Волощенко Р.О. склав протокол відносно комерційного агента (прийомоздавальника) залізничної станції Скнилів Львівської залізниці ОСОБА_1

Заслухавши пояснення сторін та третіх осіб, дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, суд приходить до висновку, що заявлений позов підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Статтею 11 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засаді змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст.71 ч.1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Судом встановлено, що 19.07.2012 року провідним інспектором митного поста «Малехів» Львівської митниці ОСОБА_10 відносно позивачки ОСОБА_1 було складено протокол за №1248/20914/12 від 19.07.2012 року, згідно якого при проведенні митного контролю працівниками Львівської митниці здійснено виїзд на залізничну станцію «Скнилів» Львівської залізниці з метою проведення огляду вказаних товарів і транспортного засобу. В ході митного огляду встановлено відсутність контейнеру НОМЕР_5 з товаром «частини електричних скляних ізоляторів - стержень, шплінт…» на залізничному вагоні №94655172. Однак на місці огляду виявлено вантажний автомобіль «МАЗ», д/н НОМЕР_1 з напівпричепом - контейнеровозом, д/н НОМЕР_3, на якому знаходився вказаний контейнер. Під час огляду такого встановлено відсутність в його дверях накладеного Південною митницею митного забезпечення (пломби). При відкритті контейнера встановлено, що в ньому відсутній задекларований товар і останній є порожнім.

На підставі зазначеного протоколу 06.08.2012 року заступником начальника Львівської митниці - начальником СБК та ПМП ОСОБА_6 було винесено постанову в справі про порушення митних правил №1248/20914/12, згідно з якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.469 МК України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 гривень.

Відповідно до ч.3 ст.469 МК України, видача без дозволу митного органу або втрата товарів, митне оформлення яких не закінчено, або товарів, що перебувають на тимчасовому зберіганні під митним контролем на складі тимчасового зберігання, на складі організації - отримувача гуманітарної допомоги або на митному складі

Як відомо із змісту ч.1 ст.458 МК України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Слід зауважити, що за ч.3 ст. 469 МК України об'єктом правопорушення є правовідносини, що регулюють порядок митного оформлення товарів та транспортних засобів, які перемішуються через митний кордон України, встановлений МК.

Об'єктивну сторону складає правопорушення, яке полягає у вчиненні особою дії, пов'язаної або з видачею без дозволу митних органів, або з втратою товарів та транспортних засобів, які знаходяться під митним контролем. При цьому дане правопорушення повинно відбуватися у період з початку митного контролю і до його закінчення.

Згідно з положенням ст. 321 МК України митний контроль починається з моменту перетину товарами та транспортними засобами комерційного призначення митного кордону України у разі їх ввезення і перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно із заявленим митним режимом. Митний контроль закінчується у разі ввезення на митну територію України - після закінчення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, за винятком митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму.

Як зазначено вище, в протоколі про порушення митних правил та в постанові про притягнення до адміністративної відповідальності міститься посилання на те, що позивачка ОСОБА_1 не забезпечила схоронність вантажу - контейнера НОМЕР_5, який знаходився під митним контролем та здійснила видачу такого, митне оформлення якого не закінчено.

При цьому, на думку митного органу, в даному випадку немає значення - відбулась видача без дозволу або втрата, оскільки цей факт не впливає на кваліфікацію порушення митних правил та не змінює санкцію.

Між тим, щодо термінів «видача» та «втрата», то під видачею товарів розуміється їх передача третім зацікавленим та незацікавленим особам. Наприклад, за видачу товарів несе відповідальність перевізник, який доставив товари та транспортні засоби не в митний орган призначення, а отримувачу, адреса якого зазначена в товаросупровідному документі. Такі дії перевізника є його прямим волевиявленням.

Втрата - це загублення, залишення чогось в будь-якому місці без попереднього наміру або змови. Найчастіше причиною втрати є неуважність, стомленість осіб, у веденні яких знаходяться відповідні товари та транспортні засоби. У відмінність від видачі втрата не пов'язана з прямим волевиявленням особи і, по суті, є результатом, що виражений у вибутті (виході з числа наявних) товару із володіння (користування, розпорядження) особи.

Таким чином, суб'єктивна сторона щодо видачі товарів та транспортних засобів - вина у формі умислу (навмисність), щодо їх втрати - вина у формі необережності.

Суб'єктами цього правопорушення, які підлягають адміністративній відповідальності, можуть бути як посадові особи підприємств (перевізник, особа, відповідальна за зберігання товарів та транспортних засобів на складах тимчасового зберігання, в режимі «митний склад», особа, яка прийняла товар на відповідальне зберігання), так і громадяни, які зобов'язані доставити переміщувані товари та транспортні засоби (що прямують самоходом) у митницю призначення.

Як втрата, так і видача товарів і транспортних засобів, які знаходяться під митним контролем, можуть бути допущені не тільки в процесі доставки, а й в подальшому, при здійсненні зберігання. Цим обумовлюється притягнення до відповідальності за учинення таких дій також осіб, що прийняли товар на відповідальне зберігання, та осіб відповідальних за збереження товарів на складах тимчасового зберігання та в режимі митного складу.

Таким чином, втрата або видача товарів і транспортних засобів, які знаходяться під митним контролем, відрізняється складом правопорушення, вид та характер якого має бути чітко визначений в постанові про порушення митних правил.

Разом з тим, ні в протоколі про порушення митних правил від 19.07.2012 року, ні в постанові про притягнення до адміністративної відповідальності від 06.08.2012 року чітко не зазначено, в чому саме полягає суть правопорушення ОСОБА_1

При цьому відповідальність за незабезпечення схоронності вантажу, на що в протоколі про порушення митних правил та в постанові про притягнення до адміністративної відповідальності посилається митний орган, диспозицією норми ч.3 ст. 469 МК України не передбачена.

Факт «не забезпечення схоронності вантажу» підтверджується змістом п.3 ч.2 ст.191 МК України, на який посилався представник позивача в спірній постанові, у відповідності до якого перевізник зобов'язаний не розпочинати вивантаження чи перевантаження товарів без митного органу.

Окрім цього, як відомо із змісту п.4.21 «Положення про порядок здійснення контролю за доставкою вантажів у митниці призначення» затвердженого наказом ДМСУ від 08.12.1998 року №771, передбачено, що відповідальність за збереження та недоторканість вантажу перед митницею призначення несе при перевезенні залізничним транспортом - начальник залізничної станції.

Законодавством встановлено, що адміністративні стягнення за порушення митних правил не може бути застосовано інакше, як на підставі та в порядку, що встановлені цим Кодексом та іншими законами України. Дана норма кореспондується із нормами ст. 62 Конституції відповідно до ч. З якої обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно із ст. 495 МК України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Виходячи з вищевикладеного, висновки постанови не відповідають нормам діючого законодавства, не забезпечені належними та допустимими доказами, які б давали підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

У відповідності до ст.245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у повній відповідності з законом.

Відповідно до ст.531 МК України підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є, в тому числі, відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил; необ'єктивність або неповнота провадження у справі або необ'єктивність її розгляду; невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи; обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду; неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення.

Таким чином, за вказаних обставин викладені у постанові висновки не відповідають фактичним обставинам справи, тому оскаржувану постанову слід скасувати, а справу провадженням закрити у зв'язку із відсутностю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.469 МК України.

Керуючись ст.ст. 69-71, 86, 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову №1248/20914/12 від 06 серпня 2012 року про притягненняз ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.469 Митного кодексу України - скасувати, а справу провадженням закрити.

Постанова є остаточною та оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Суддя Ю.В.Кічак