№ 32070959, 27.06.2013, Odesa Commercial Court of Appeal

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" червня 2013 р.Справа № 5024/718/2011Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Разюк Г.П.,

суддів: Петрова М.С., Колоколова С.І.

(склад суду змінювався згідно розпоряджень голови Одеського апеляційного господарського суду від 04.07.2011р. № 395 та від6.08.12р. № 589).

при секретарях судового засідання: Підгурському Д.Л., Белянкіній Г.Є. та Соколовій Ю.М.

за участю представників від позивача - Жукова Т.В. за довіреністю б/н від 20.06.13р., Шагіна О.В. за довіреністю №244 від 31.07.12р. /в судових засіданнях від 04.09.12р. та 18.09.12р./;

/відповідач не використав законного права на участь у судовому засіданні, хоча про час та місце його проведення повідомлені 23.05.13р. належним чином (див. - рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 22.05.13р.)/

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м.Херсон

на рішення господарського суду Херсонської області від 14.06.2011 року

по справі № 5024/718/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська лізингова компанія", м. Київ

до скаржника

про стягнення 230 948,39 грн..

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) „Українська лізингова компанія" звернулося до господарського суду Херсонської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3.) про стягнення 230 948,39 грн., з яких: 193214,47грн. -борг за лізинговими платежами за договором фінансового лізингу №01-293/08-обл. від 09.09.2008р; 19 868,04грн. - інфляційні витрати; 5865,88грн. - 3% річних; 12000грн. - штрафу.

Позовні вимоги з посиланням ст.ст. 525, 526, 530, 554, 610, 625, 629 ЦК України, ч. 2 ст. 11 ЗУ „Про фінансовий лізинг" мотивовані тим, що відповідач в порушення умов договору фінансового лізингу №01-293/08-обл., укладеного між сторонами 09.09.2008р., зобов'язання щодо сплати лізингових платежів за отримане майно та подання квартальної звітності не виконав.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 14.06.2011р. (суддя Людоговська В.В.) позов ТОВ „Українська лізингова компанія" задоволено повністю. Судове рішення мотивовано тим, що позивач довів належними доказами факт передачі відповідачу у тимчасове володіння та користування предмету лізингу та несплату відповідачем лізингових платежів у період з 18.09.2008р. по 20.03. 2011р..

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням господарського суду, ФОП ОСОБА_3 звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішенням господарського суду Херсонської області від 14.06.2011р. та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

Скаржник стверджує, що:

- суд не врахував, що лізингодавець (позивач) 12.02.10р. відмовився від договору і той є розірваним;

- позивач не надав доказів прострочення платежів ФОП ОСОБА_3 за договором фінансового лізингу № 01-293/08-обл від 09.09.2008р..

21.07.11р. від ТОВ „Універсальна лізингова компанія" надійшла заява про відмову від позову в порядку ст.78 ГПК України з проханням припинити провадження в справі, яка не може розглядатися судом апеляційної інстанції після винесення рішення господарським судом першої інстанції по суті позовних вимог. Крім того, 4.08.11р. від позивача надійшла заява з проханням не звертати уваги на відмову від позову. Скаржник від апеляційної скарги не відмовився, тому колегією перевіряється законність і обгрунтованість рішення господарського суду Херсонської обасті від 14.06.11р. в повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши представників позивача та здійснивши експертні дослідження наявних бухгалтерських документів та розрахунків позивача, судова колегія прийшла до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.09.2008р. між ТОВ "Українська лізингова компанія" (лізингодавець) та ФОП ОСОБА_3 (лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу № 01-293/08-обл., відповідно до умов якого, лізингодавець зобов'язався передати лізингоодержувачу у тимчасове володіння та користування майно (надалі - предмет лізингу), найменування, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого наведені в Специфікації і умовах передачі предмету лізингу (додаток №2 до договору)( надалі - „Специфікація")(п.1.1), а Лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору. В додатках до договору сторонами узгоджено графік сплати лізингових платежів /додаток №1- т.1,а.с.12/, специфікацію /додаток №2 - т.1,а.с.13/, типову форму довідки про технічний стан предмету лізінгу /додаток №3-т.1,а.с.14/, загальні умови фінансового лізингу /додаток №4-т.1,а.с.15-17/.

Згідно даного договору ТОВ "Українська лізингова компанія" виконала свої зобов'язання, передавши відповідачу у фінансовий лізинг майно, зазначене у специфікації-дизельний автонавантажувач CPCD15N-RW10, що підтверджується актом приймання-передачі від 19.09.2008р. (т.1, а.с.20).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач, отримавши предмет лізингу, свої зобов'язання за договором виконував частково, у зв'язку з чим позивач 12.02.10р. звернувся з повідомленням про відмову від договору та вчинив виконавчий напис нотаріуса про повернення предмету лізингу. За позовом ФОП ОСОБА_3 означений напис чинним рішенням господарського суду Херсонської області від 16.12.10р. в справі 8/26-ПН-10 /т.1,а.с.59-66/ було визнано таким, що не підлягає виконанню, через вчинення напису до розірвання договору, яке відбулося відповідно до ст.782 ЦК України з моменту отримання повідомлення -02.03.10р..

Відповідно до ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Таким чином, договір сторін було розірвано з 2.03.10р. і лише до означеної дати відповідач зобов'язаний виконувати умови договору.

З метою перевірки обгрунтованості розрахунків позивача щодо розміру заборгованості за договором колегією було призначено судову економічну експертизу, висновком якої встановлено, що розрахунок позивача підтверджується частково. Аналізуючи висновки експерта колегія зазначає, що розрахунки здійснені за період з дати передачі лізингоодержувачу предмету лізингу до 20.03.11р., тобто без врахування розірвання договору 2.03.10р., тому використовує висновки експерта лише стосовно періоду дії договору. На аркуші 17 висновку експертизи №9040/12-45/3010/13-45 від 30.04.13р. встановлено розмір боргу з лізингових платежів станом на 1.03.10р., який становив 39351,88 грн., а також на означену дату 3% річних у сумі 613,28 грн. та інфляційні втрати у сумі 2405,21грн.. З 1.03.10р. по 20.03.11р. річні та інфляційні відсотки з 39351,88грн. відповідно становлять 1242,01грн. та 3414,45грн.. Таким чином, загальний розмір основного боргу складає 39351,88 грн., а річних та інфляційних відсотків становить 1855,29грн. та 5819,66грн. /розрахунок приєднується до матеріалів справи/.

Вимога позивача про стягнення 12000 штрафу за ненадання звіту відповідно до п. 4.2.5 Договору та п.7.2.1 загальних умов фінансового лізингу в 3-му та 4-му кварталах 2010р. задоволенню не підлягає, оскільки в наведений період договір вже не дія, позаяк його розірвано 2.03.10р..

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Відповідно до вимог ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі означених норм права та враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги з частковим скасуванням оскаржуваного рішення.

Згідно із ст.49 ГПК України витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та скаржника по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги відшкодовуються за рахунок іншої сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 49,99,101-105 ГПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1.Рішення господарського суду Херсонської області від 14.06.2011 року по справі № 5024/718/2011 скасувати частково, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

"Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська лізингова компанія" задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська лізингова компанія" 39351,88 грн. заборгованості з лізингових платежів, 1855,29грн. річних відсотків, 5819,66грн., на які збільшився борг внаслідок інфляції, 470,21грн. державного мита та 48.05грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В задоволені решти позову відмовити."

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська лізингова компанія" на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 919,65грн. судового збору, сплаченого за розгляд апеляційної скарги.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 27.06.13р.

Головуючий суддя Г.П. Разюк

Суддя С.І. Колоколов

Суддя М.С. Петров