Decision № 32070739, 21.06.2013, Commercial Court of Mykolaiv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" червня 2013 р. Справа № 915/731/13

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Бартошук В.О.,

представника позивача: не з'явився,

представника відповідача: Іщенко Н.С. - дов. №6253/01 від 26.09.2012,

розглянувши у судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 6)

до відповідача: Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго»

(54034, м.Миколаїв, вул.Миколаївська, 5-А)

про: стягнення заборгованості за договором на постачання природного газу підприємствам теплоенергетики №ТН/2012-ПГ-0-01 від 24.02.2012 у сумі 16694121,96 грн., пені у сумі 1786765,32 грн., 3% річних у сумі 543 830,79 грн. та збитків від інфляції у сумі 66843,26 грн.,-

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго» заборгованість за договором на постачання природного газу підприємствам теплоенергетики №ТН/2012-ПГ-0-01 від 24.02.2012 у сумі 16694121,96 грн., пеню в сумі 1786765,32 грн., 3% річних у сумі 543 830,79 грн. та збитки від інфляції в сумі 66843,26 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідач всупереч умовам договору та чинному законодавству не розрахувався за спожитий природний газ своєчасно, внаслідок чого утворилась заборгованість. Неналежним виконання з боку відповідача умов договору також стало підставою для нарахування пені, 3% річних та збитків від інфляції.

Відповідач у відзиві (а.с.83-86) позовні вимоги визнав частково. Проти позовних вимог в частині стягнення збитків від інфляції заперечує повністю, посилаючись на необґрунтованість їх вибіркового нарахування, не за весь період прострочення зобов'язання; в частині нарахування 3% річних заперечує проти їх нарахування у сумі 17656,34 грн. вказуючи на невірне визначення позивачем періодів існування заборгованості. В частині стягнення пені відповідачем подано заяву про зменшення її розміру на 50%.

Під час розгляду справи, представники сторін підтримали доводи, викладені у позові та запереченнях проти позову.

У судовому засіданні 14.06.2013, у відповідності до ст.77 ГПК України, судом оголошувалась перерва.

21.06.2013 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

При прийнятті рішення судом взято до уваги наступне.

24.02.2012 між Публічним акціонерним товариством «Миколаївгаз» та Обласним комунальним підприємством «Миколаївоблтеплоенерго» було укладено договір на постачання природного газу підприємствам теплоенергетики №ТН/2012-ПГ-0-01 (надалі - Договір №ТН/2012-ПГ-0-01) (а.с.7-12), згідно якого постачальник зобов'язався передати споживачу (відповідач у справі) в період з 01.02.2012 по 31.12.2012 імпортований природний газ, згідно «Переліку об'єктів на яких приймається газ» за наявності його обсягів, який використовується для виробництва та надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання, за умови ведення такими суб'єктами окремого приладового та бухгалтерського обліку тепла і гарячої води, а споживач зобов'язався прийняти природний газ та оплатити його вартість на умовах даного договору.

Відповідно до п.12.1 Договору №ТН/2012-ПГ-0-01, сторони встановили, що даний договір набирає чинності з 24.02.2012 та розповсюджує свою дію на правовідносини, що виникли між сторонами з 01.02.2012, і діє в частині постачання газу по 31.12.2012, а в частині проведення розрахунків - до повного їх здійснення.

Пунктом 2.1 Договору №ТН/2012-ПГ-0-01 сторони домовились, що продавець передає покупцеві з 01.02.2012 по 31.12.2012 газ в обсязі, визначеному у Додатку №1.

Згідно Додатку №1 до Договору №ТН/2012-ПГ-0-01 (а.с.13) постачальник повинен був передати споживачу у 2012 році газ в обсязі 110 702,0 тис. куб. м.

За умовами п.5.1 Договору №ТН/2012-ПГ-0-01 ціна за 1000 куб. м на момент укладання договору без урахування ПДВ, тарифів на транспортування природного газу магістральними та розподільними мережами, збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, становить 724,6078 грн. Тариф на транспортування природного газу магістральними газопроводами складає 42,84 грн., в т.ч. ПДВ - 7,14 грн.; тариф на транспортування розподільними газопроводами - 323,88 грн., в т.ч. ПДВ - 53,98 грн.; тариф на постачання природного газу споживачам - 55,56 грн., в т.ч. ПДВ - 9,26 грн.

Відповідно до п.п.5.3, 5.5 Договору №ТН/2012-ПГ-0-01, цільова надбавка у розмірі 2% до діючого тарифу на природний газ (без урахування тарифу на транспортування і постачання споживачам та суми ПДВ), складає 14,4922 грн., крім того ПДВ - 2,8984 грн. Таким чином, ціна на газ за домовленістю сторін складає 1309,20 грн., в т.ч. ПДВ - 218,20 грн. та є такою, що може бути змінена в залежності від походження природного газу. Загальна сума даного договору складається із сум вартості місячних поставок газу.

На виконання умов договору первісним кредитором було поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 43 787 024,06 грн., а саме: протягом лютого - серпня 2012 року, що підтверджується копіями актів приймання-передачі від 29.02.2012, 31.03.2012, 30.04.2012, 31.05.2012, 30.06.2012, 31.07.2012 та 31.08.2012 (а.с.18-24) та не заперечується відповідачем.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п.6.1 Договору №ТН/2012-ПГ-0-01, оплата за природний газ з урахування вартості транспортування територією України проводиться покупцем виключно грошовими коштами у такому порядку:

- перша оплата в розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів постачання природного газу не пізніше 10 числа місяця поставки газу;

- подальша оплата, яка проводиться плановими платежами по 33% від вартості запланованих місячних обсягів постачання природного газу до 20 та 30(31) числа місяця поставки.

Здійснення остаточного розрахунку за фактично спожиті та протранспортовані обсяги газу сторони обумовили на підставі акту приймання-передачі газу до 5 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Таким чином, оплата поставленого відповідачу у лютому 2012 року газу мала бути здійснена останнім до 05.03.2012, поставленого у березні 2012 року газу - до 05.04.2012 , поставленого у квітні 2012 року - до 05.05.2012, поставленого у травні 2012 року - до 05.06.2012, поставленого у червні 2012 - до 05.07.2012, поставленого у липні 2012 - до 05.08.2012, поставленого у серпні 2012 - до 05.09.2012.

Відповідач, всупереч умовам договору та приписам чинного законодавства розрахувався за спожитий природний газ не своєчасно.

22.10.2012 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз» укладено договір про відступлення права вимоги №14/5929/12 (надалі - Договір №14/5929/12) (а.с.30-31), за умовами якого Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз» («первісний кредитор») передає новому кредитору, а новий кредитор (позивач у справі) приймає на себе право вимоги до боржника первісного кредитора Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго» за договором на постачання природного газу №ТН/2012-ПГ-0-01 від 24.02.2012 у сумі 16 694 121,94 грн.

Крім того, за умовами п.1.2 Договору №14/5929/12, крім передачі права вимоги оплати спожитого природного газу за договором на постачання природного газу №ТН/2012-ПГ-0-01 від 24.02.2012, до нового кредитора переходять права вимоги стягнення всіх штрафних санкцій, інфляційних витрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за вказаним вище договором.

Пунктом 6.1 Договору №14/5929/12 сторони обумовили, що договір набирає чинності з 22.10.2012 і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

За умовами п.п.2.1, 2.2, 2.3 Договору №14/5929/12 первісний кредитор зобов'язаний в термін до 22.10.2012 передати новому кредитору оригінали документів, які підтверджують права вимоги до боржника, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Право вимоги вважається переданим після фактичної передачі документів, зазначених в п.2.1 договору. Передача документів оформлюється актом приймання-передачі із зазначенням переліку переданих документів. Первісний кредитор зобов'язаний протягом 5 днів з моменту підписання договору відступлення права вимоги письмово повідомити боржника про відступлення права вимоги боргу.

На підтвердження передачі необхідних документів позивачем надано суду належним чином завірену копію акту приймання-передачі документів від 22.10.2012 (а.с.32-36).

На виконання вимог п.2.3 Договору №14/5929/12 ПАТ по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз» було надіслано відповідачу повідомлення №09/3674/4 від 25.10.2012 про відступлення права вимоги (а.с.37,133), яким відповідача повідомлялось про необхідність сплати боргу новому кредитору та пропонувалось звернутись до ПАТ «НАК «Нафтогаз України» з метою отримання реквізитів для оплати боргу.

У зв'язку із заміною кредитора у зобов'язанні, Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» було надіслано відповідачу вимогу №26/2-294-12 від 17.12.2012 про сплату боргу у сумі 16 694 121,94 грн., який виник на підставі договору №ТН/2012-ПГ-0-01 від 24.02.2012 (а.с.38,142,143).

Відповідно до ст.512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання своїх прав іншій особі за правочином.

Стаття 514 ЦК України встановлює, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Згідно ст.516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Новий кредитор - ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» скористалась своїми правами наданими Договором №14/5929/12 та ст.514 ЦК України та звернулась до суду з позовом про погашення заборгованості відповідача за Договором №ТН/2012-ПГ-0-01, а також штрафних санкцій, інфляційних витрат та відсотків, пов'язаних з неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за вказаним вище договором.

Згідно розрахунку заборгованості наданого позивачем (а.с.39-41), копії довідки про сальдо за період з 01.02.2012 по 30.09.2012 та акту звірки взаєморозрахунків (а.с.27-29), станом на дату подання позову, залишок заборгованості відповідача за отриманий природний газ становив 16694121,96 грн. Відповідачем вказані відомості не заперечені та не спростовані.

Під час розгляду справи відповідачем не надано суду доказів погашення залишку заборгованості.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення заборгованості у сумі 16694121,96 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

За приписамич.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 8.1 Договору №ТН/2012-ПГ-0-01 сторони встановили, що в разі несвоєчасної оплати за спожитий газ у строки, визначені договором, споживач зобов'язаний сплатити на користь постачальника суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань, а також 3% річних.

Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 543 830,79 грн. за період з 05.03.2012 по 28.02.2013.

Відповідач проти вказаної суми заперечує з мотивів її необґрунтованості, посилаючись на хибне визначення позивачем періодів прострочення, початком яких він вважає дні, наступні за датами підписання протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, наданий позивачем, вважає його обґрунтованим, а позовні вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Пунктом 6.1 Договору №ТН/2012-ПГ-0-01 сторони обумовили, що остаточний розрахунок за фактично спожиті та протранспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 5 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Виходячи зі змісту розділу 6 Договору №ТН/2012-ПГ-0-01, оплата придбаного природного газу має здійснюватись відповідачем шляхом перерахування на рахунок позивача грошових коштів. Іншого порядку проведення розрахунку договором не встановлено.

Надані відповідачем протокольні рішення (а.с.145-161) та п.2.7 Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України №55/57/43 від 03.02.2009, передбачають, що розпорядники коштів за рахунок отриманих субвенцій здійснюють розрахунки за природний газ шляхом перерахування коштів на рахунки постачальників відкриті в органах Держказначейства.

Таким чином, дати складання протокольних рішень не можуть вважатись датами оплати придбаного за Договором №ТН/2012-ПГ-0-01 природного газу, оскільки після їх складання, з боку відповідача як отримувача субвенцій, передбачається вчинення певних дій для подальшого перерахування отриманих з бюджету коштів підприємствам - постачальникам природного газу.

Враховуючи викладене, суд погоджується з позицією позивача стосовно суми нарахування 3% річних за визначені у розрахунку періоди, та вважає, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у сумі 543830,79 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивач також просить стягнути з відповідача збитки від інфляції в сумі 66843,26 грн. за період з 16.11.2012 по 15.01.2013.

Відповідач проти стягнення збитків від інфляції заперечує, мотивуючи незаконністю їх нарахування лише за ті місяці, коли індекс інфляції мав значення більше одиниці, та вказує на необхідність їх нарахування за весь період прострочення.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Тобто, закон передбачає, що якщо кредитор вирішив скористатися своїм правом на стягнення збитків від інфляції, то вони підлягають стягненню за весь час прострочення, а не за окремі місяці за вибором кредитора.

Зазначена правова позиція висловлена Вищим господарським судом України в аналогічній справі за участю тих самих сторін (постанова ВГСУ від 30.05.2015 по справі №5016/2485/2012 (7/108) (а.с.186-189).

Слід також зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення інфляційних нарахувань є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору. Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць.

Згідно абз.2 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права», - сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Зазначена позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 05.04.2011 №23/466 та листі Верховного Суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» від 03.04.1997 №62-97р.

Згідно розрахунку позивача (а.с.39-42) збитки від інфляції нараховані позивачем за період з 16.11.2012 по 15.01.2013, однак періоди, коли індекс інфляції був менше одиниці, тобто мала місце дефляція, у розрахунку не враховані.

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу (абз.2 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 №01-06/928/2012).

Враховуючи викладену правову позицію, розрахунок інфляційних витрат слід здійснити за весь період прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, а не лише за ті два періоди, які визначені позивачем.

Заборгованість за природний газ по Договору №ТН/2012-ПГ-0-01 виникла у відповідача у березні 2012 року і станом на дату прийняття судом рішення в повному обсязі не погашена.

Таким чином, збитки від інфляції мають нараховуватись за весь період прострочення (дату прийняття судом рішення) - з березня 2012 року по травень 2013 року.

За вказаний період сукупний індекс інфляції становив 99,9%, тобто інфляційні процеси були відсутні, відповідно, позивач не зазнав матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача збитків від інфляції у сумі 66843,26 грн. задоволенню не підлягають.

За приписами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема одним із правових наслідків виділяється сплата неустойки.

Згідно з приписами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пунктом 8.1 Договору №ТН/2012-ПГ-0-01 сторони встановили, що в разі несвоєчасної оплати за спожитий газ у строки, визначені договором, споживач зобов'язаний сплатити на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми заборгованості за кожен день прострочення. При цьому пеня нараховується, починаючи з 05 числа місяця, наступного за звітним.

За умовами пункту 10.3 Договору №ТН/2012-ПГ-0-01, сторонами встановлено, що строк позовної давності за стягнення неустойки за цим договором складає 3 роки, а неустойка нараховується постачальником протягом 6 місяців, що передують моменту звернення з позовом.

На підставі п.8.1 Договору №ТН/2012-ПГ-0-01 та у відповідності до вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» №543/96-ВР від 22.11.1996 (із змінами та доповненнями), позивачем нарахована пеня в сумі 1 786 765,32 грн.

Під час розгляду справи відповідачем подано до суду клопотання про зменшення розміру стягуваної пені на 50% (а.с.83-86).

Відповідно до ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинен бути взятий до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не задало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

В обґрунтування свого клопотання відповідач посилається на наступне:

- несвоєчасне погашення заборгованості перед позивачем сталося не з вини відповідача, оскільки єдиним джерелом сплати за спожитий газ є кошти, які сплачують за теплову енергію населення, бюджетні установи та госпрозрахункові організації. Головним споживачем теплової енергії, що виробляється відповідачем є населення - 90,2%, тарифи для якого затверджуються органами державної влади та місцевого самоврядування, і які з 2001 року не відповідають фактичній собівартості теплової енергії. Заборгованість населення перед відповідачем станом на 20.05.201 становить 44784900,0 грн., бюджетних організацій - 1358900,0 грн., госпрозрахункових установ - 5132200,0 грн., що підтверджується відповідною довідкою (а.с.91). При цьому, заборгованість перед відповідачем з різниці в тарифах теплової енергії, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджені (погоджені) органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, станом на 31.10.2010 становила по м.Миколаєву 5721502,0 грн., станом на 01.10.2012 - 35161500,0 грн., лише у жовтні 2012 року - 2435214,0 грн., у листопаді - 1199048,0 грн., після коригування за період 2011-2012 років, січня та лютого 2013 року - 12974034,0 грн., що підтверджується відповідними протоколами засідань територіальної комісії з погашення заборгованості підприємств ПЕК (а.с.95-109);

- збитки відповідача за І півріччя 2012 року склали 17761000,0 грн., за 9 місяців 2012 року - 21767000,0 грн., а за І квартал 2013 року - 10417000,0 грн., що підтверджується звітами про фінансові результати підприємства (а.с.92-94);

- порушення зобов'язання з боку відповідача по даному договору не потягло збитків для позивача, а нараховані 3% річних частково компенсують можливі збитки. За умови стійкого погіршення фінансової ситуації підприємства, стягнення штрафних санкцій призведе до банкрутства підприємства;

Відповідно до ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинен бути взятий до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не задало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно п.3 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз вказаних норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, яким приймається рішення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язань, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідність розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Відповідно до приписів ст.3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність.

Оцінивши викладені у заяві відповідача обставини та дослідивши надані ним докази суд дійшов наступних висновків.

Фінансовий стан ОКП «Миколаївоблтеплоенерго», поступове збільшення розміру збитків підприємства свідчить про наявність реальної загрози банкрутства підприємства, що за умови соціальної значимості останнього може призвести до негативних наслідків для споживачів теплової енергії - населення м.Миколаєва, лікувальних закладів, шкіл, інших об'єктів соціальної сфери міста, бюджетних установ та державних закладів.

При з'ясуванні ступеню вини відповідача у виникненні заборгованості, судом взято до уваги, що при своєчасному та повному перерахуванні відповідачу оплати за спожиту теплову енергію з боку населення, бюджетних та державних установ, а також при своєчасному отриманні субвенцій на погашення різниці у тарифах на теплову енергію, відповідач мав би цілком реальну можливість розрахуватись з позивачем своєчасно та в повному обсязі. За наявності у відповідача дебіторської заборгованості, яка значно перевищує розмір його боргу та за відсутності інших джерел отримання грошових коштів для оплати природного газу, суд вважає, що вина відповідача у виникненні заборгованості не може вважатись безспірною.

Що стосується позивача, то ним не надано суду доказів понесення збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором (залучення кредитних коштів зі сплатою процентів тощо) або погіршення матеріального стану підприємства саме у зв'язку з порушенням відповідачем умов Договору №ТН/2012-ПГ-0-01.

Нарахування та стягнення з відповідача 3% річних у сумі 543830,79 грн. у значній мірі компенсує позивачу негативні наслідки пов'язані з порушенням відповідачем умов Договору №ТН/2012-ПГ-0-01. Стягнення ж з відповідача пені у повному обсязі, на думку суду, не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов'язання.

Таким чином, суд дійшов висновку, що даний випадок є винятковим і за умови існування об'єктивних підстав для зменшення розміру пені, вважає за необхідне зменшити розмір стягуваної пені на 50% - до 893382,66 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги частково.

Відповідно до приписів ст.49 ГПК України, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82, 821, п.3 ч.1 ст.83, ст.ст.84, 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Обласного комунального підприємства "Миколаївоблтеплоенерго", 54034, м.Миколаїв, вул.Миколаївська, 5-А (р/р 260029130 у МОД "Райффайзен Банк Аваль", МФО 326182, код ЄДРПОУ 31319242) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", 01001, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 6 (р/р 26002301921 в АТ "Ощадбанк", МФО 300465, код ЄДРПОУ 20077720) 16694121,96 грн. основного боргу, 893382,66 грн. пені, 543830,79 грн. - 3% річних та 65358,35 грн. судового збору.

3. В частині позовних вимог про стягнення 66843,26 грн. збитків від інфляції відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду, у відповідності зі ст.85 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом

Згідно ст.ст.91, 93 Господарського процесуального кодексу України, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Суддя М.В.Мавродієва

Рішення оформлено у відповідності до ст.84 ГПК України

та підписано суддею 26 червня 2013 року