№ 32068094, 19.06.2013, District Administrative Court of Kyiv

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 червня 2013 року № 826/6047/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Шрамко Ю.Т., суддів Кобилянського К.М., Скочок Т.О. , розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" до Державної виконавчої служби України проскасування постанови № 15144693 від 29.03.2013 р. В С Т А Н О В И В:

Комунальне підприємство „Теплопостачання міста Одеси", (надалі - позивач), звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної виконавчої служби України, (далі - відповідач), про скасування постанови №15144693 від 29.03.2013 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він не отримував постанови про поновлення виконавчого провадження та, що на час поновлення виконавчого провадження залишок заборгованості КП „Теплопостачання міста Одеси" за даним судовим наказом становив 4513408,30 грн.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки оскаржувана Постанова №15144693 від 29.03.2013 р. є законною та обґрунтованою, прийнятою на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України.

Необхідність у заслуховуванні свідка чи експерта у справі відсутня, так само, як і відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні.

У судовому засіданні 17.06.2013 року за згодою сторін судом було ухвалено продовжувати розгляд справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України 29.03.2013 року прийнято Постанову про стягнення з позивача виконавчого збору ВП №15144693 в розмірі 2801180,91 грн. (далі - Постанова від 29.03.2013 р.).

Стягнення вказаного виконавчого збору мотивовано у Постанові від 29.03.2013 р. невиконанням боржником добровільно у семиденний строк рішення Господарського суду Одеської області від 26.06.2009 згідно наказу № 15/47-09-1800, який видано 11.08.2009 р. (далі - Рішення суду).

Судом встановлено, що Рішенням Господарського суду Одеської області від 26 червня 2009 року у справі №15/47-09-1800 стягнуто з Комунального підприємства „Теплопостачання міста Одеси" на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (надалі - ДК «Газ України») основний борг за поставлений природний газ у сумі 23498400,81 грн., пеню в розмірі 1961536,59 грн., 2281806,90 грн. - суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, 244446,81 грн. - 3% річних за несвоєчасні розрахунки, 25500 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Дане рішення залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 06.08.2009 р.

11.08.2009 р. на виконання вищезазначеного рішення був виданий наказ.

08.10.2009 р. Відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України прийнята Постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №15144693 стосовно виконання вищезазначеного рішення, та запропоновано позивачу виконати його самостійно в семиденний строк.

Відповідно до п.3 Ухвали Вищого господарського суду Одеської області від 05.10.2009 р. по справі 15/47-09-1800, виконання рішення Господарського суду Одеської області від 26.06.2009р. було зупинено до закінчення перегляду справи № 15/47-09-1800 в касаційному порядку.

На підставі Ухвали Вищого господарського суду Одеської області від 05.10.2009 р. по справі 15/47-09-1800 Відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Постановою від 10.11.2009 року зупинено виконавче провадження ВП №15144693.

28.07.2010 року постановою відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служи було поновлено виконавче провадження ВП №15144693 у зв'язку з прийняттям Постанови Вищого господарського суду України від 10.12.2009 року якою Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.08.2009 року у справі №15/47-09-1800 залишено без змін.

У відповідності до положень ст.25, п.6 ст.34 Закону України „Про виконавче провадження", (станом на час існування спірних правовідносин), виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі зупинення виконання відповідного рішення або виконавчого провадження посадовою особою, якій законом надано таке право. Строки здійснення виконавчого провадження не поширюються на час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження та на період реалізації арештованого майна боржника.

Аналізуючи вищевказані обставини, норми закону, суд дійшов висновку, що не дивлячись на фактичні часові проміжки між винесенням процесуальних документів у виконавчому провадженні та відповідних судових рішень, фактичний перебіг строку на добровільне виконання розпочався з 28.07.2010 року - дня поновлення виконавчого провадження ВП №15144693.

Вказане представниками сторін не заперечувалось.

Позивач стверджував, а відповідач не заперечував, що станом на 28.07.2010 року заборгованість з виконання вказаного Рішення суду становила 4513408,30 грн., яка до спливу семи днів після поновлення виконавчого провадження не була погашена.

У відповідності до положень ч.3. ст.27, ст. 28 закону «Про виконавче провадження» у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються. У разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Аналіз вказаних статей закону дає підстави дійти висновку суду про те, що базою нарахування виконавчого збору є сума, яка підлягає стягненню. Тобто, якщо боржником в добровільному порядку частково виконано майнову вимогу до спливу строку на добровільне виконання рішення суду, то виконавчий збір повинен розраховуватися з суми не сплаченого самостійно боржником залишку. Адже часткова сплата боргу до закінчення 7-денного строку зумовлює примусове стягнення грошових коштів лише в тій частині, яка не покриває розміру стягнення з урахуванням добровільно виконаного боржником.

Таким чином, отримавши листа боржника від 08.11.12 року № 02/02-691, яким державного виконавця було повідомлено про погашення боргу за Рішенням суду в повному обсязі станом на вказану дату, держаний виконавець для правильного прийняття рішення по суті щодо наявності/відсутності підстав для стягнення виконавчого збору повинен був вчинити дії для з'ясування цих обставин, а саме: терміни і розміри погашення боргу. Проте вказаного відповідачем не було зроблено. Доказів про зворотнє суду не надано, а матеріали виконавчого провадження таких не містять.

Таким чином, підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що виконавчий збір підлягає стягненню з позивача виходячи з суми стягнення, яка становить 4513408,30 грн., оскільки остання і не була погашена боржником в строк для добровільного виконання Рішення суду. Жодних доказів та обставин того, що сума заборгованості станом на 28.07.2010 року становить іншу суму ніж зазначено вище, відповідачем суду не надано, а тому суд керується відомостями довідки від 19.04.2013 р. № 234 боржника, підписаної відповідальними особами позивача. Отже, належна сума виконавчого збору, яка підлягає стягненню з позивача становить 451340,83 гривень (4513408,30*10%). З огляду на це, оскаржуване рішення не може вважатися правомірним в цілому, а тому підлягає скасуванню в частині 2349840,08 гривень.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач в силу положень частини 2 статті 71 КАС України не повністю спростував покликання позивача і довів лише в частині відповідність оскаржуваного рішення вимогам ч.3. ст.2 КАС України.

Позивач в силу положень ч.1 ст.71 КАС України повинен довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, проте всупереч вказаній нормі не довів суду належними доказами наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги в цілому.

Оскільки позовні вимоги задоволенню підлягають частково, то судові витрати позивача відшкодовуються пропорційно задоволеним вимогам.

Приймаючи до уваги викладене у сукупності, керуючись вимогами ст.ст. 69-71, ч.3 ст.94, ст. 158-163, ст. ст. 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Скасувати Постанову Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про стягнення з боржника виконавчого збору у виконавчому провадженні №15144693 від 29.03.2013 в частині стягнення виконавчого збору в сумі 2349840,08 грн. (два мільйони триста сорок дев'ять тисяч вісімсот сорок гривень вісім копійок).

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Судові витрати в сумі 1147,00 грн. (одна тисяча сто сорок сім) грн. 00 коп. присудити на користь Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" (ідентифікаційний код 34674102) за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Головуючий суддя Ю.Т. Шрамко

Судді К.М. Кобилянський

Т.О. Скочок