Court ruling № 32055417, 11.06.2013, Kyiv Administrative Court of Appeal

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-10566/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Пісоцька О.В. Суддя-доповідач: Федорова Г. Г.

У Х В А Л А

Іменем України

11 червня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Федорової Г.Г.,

суддів Вівдиченко Т.Р., Ключковича В.Ю.,

за участю секретаря Каленюк О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПВК «Будівельник», Товариства з обмеженою відповідальністю «Снайпер Медіа» про стягнення коштів за недійсним договором,-

В С Т А Н О В И В:

ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС звернулася до суду першої інстанції із позовом, в якому просила визнати недійсним договір оренди будівельної техніки від 23 квітня 2011 року №230401, укладений між ТОВ «ПВК «Будівельник» та ТОВ «Снайпер Медіа», з підстав, передбачених частиною 3 статті 228 Цивільного кодексу України; стягнути з ТОВ «Снайпер Медіа» з будь-яких рахунків, які будуть виявлені державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь ТОВ «ПВК «Будівельник» кошти в розмірі 2304000грн., одержані за договором оренди будівельної техніки від 23 квітня 2011 року №230401, укладеним між ТОВ «ПВК «Будівельник» та ТОВ «Снайпер Медіа»; стягнути з ТОВ «ПВК «Будівельник» на користь держави кошти в розмірі 2304000грн. з будь-яких рахунків, які будуть виявлені державним виконавцем під час виконання судового рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 листопада 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

ДПІ у Оболонському районі проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «ПВК «Будівельник» з питань дотримання своєчасності на повноти нарахування і сплати податку на додану вартість при взаємовідносинах з платниками податків -ТОВ «Снайпер Медіа», ТОВ «Матадор» за період травень 2011 року, червень 2011 року, серпень 2011 року, вересень 2011 року. У ході перевірки позивачем встановлено порушення ТОВ «ПВК «Будівельник» пп. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за період травень 2011 року - вересень 2011 року в загальному розмірі 2551533грн. До такого висновку перевіряючи дійшли на підставі того, що під час здійснення перевірки неможливо було встановити реальність виконання договору від 23 квітня 2011 року №230401, а також неможливо було провести зустрічну звірку ТОВ «Снайпер Медіа» та встановлення факту підписання первинних документів від ТОВ «Снайпер Медіа» іншою особою.

Зазначені висновки зафіксовані в акті перевірки від 10 січня 2012 року №13/23-4/31466963. На підставі викладених в акті відомостей ДПІ у Оболонському районі винесено податкове повідомлення-рішення від 25 січня 2012 року №0000082304.

Суд першої інстанції, мотивував своє рішення тим, що позивачем не доведено укладення спірного правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, а тому застосування наслідків, передбачених статтею 228 Цивільного кодексу України, є неможливим та у задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що укладений між відповідачами договір є нікчемним та спрямований на ухилення від сплати податків, оскільки за результатами проведення перевірок суб'єктів господарювання було не встановлено реальність виконання вказаного договору.

Колегія суддів вважає доводи апелянта необґрунтованими та погоджується з рішенням суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже є нікчемним.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Такий правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч.1 ст.216).

Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Разом із тим, за змістом частини 1 статті 208 ГК застосування цих санкцій можливе не за сам факт укладення зазначеної угоди, а лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Санкції, встановлені частиною 1 статті 208 ГК, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів), зокрема однією зі сторін договору, що є самостійним правопорушенням. Для застосування санкцій, передбачених частиною 1 статті 208 цього Кодексу, необхідним є умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Згідно з частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Колегія суддів звертає увагу на те, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2012 року у справі №2а-1745/12/2670 за апеляційною скаргою ТОВ «ПВК «Будівельник» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 квітня 2012 року у справі за позовом ТОВ «ПВК «Будівельник» до ДПІ у Оболонському районі про скасування податкового повідомлення-рішення, яка набрала законної сили, встановлено реальність виконання договору від 23 квітня 2011 року №230401 та вчинення вказаного правочину без мети ухилення від сплати податків, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000082304 від 25.01.2012 року на підставі якого позивач просить стягнути кошти з відповідачів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем не доведено факту укладення спірного правочину між відповідачами з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності оскаржуваного рішення, а позивач довів обґрунтованість своїх дій.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 листопада 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Федорова Г.Г.

Судді: Вівдиченко Т.Р.,

Ключкович В.Ю.

Головуючий суддя Федорова Г. Г.

Судді: Вівдиченко Т.Р.

Ключкович В.Ю.