Court ruling № 32050701, 21.06.2013, Lviv Administrative Court of Appeal

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2013 р. Справа № 35274/10/9104 Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Обрізко І.М.

суддів Левицької Н.Г., Хобор Р.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ТСЦ «Поділля» на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2010 року по справі за позовом прокурора Хмельницького району в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в Хмельницькому районі Хмельницької області до товариства з обмеженою відповідальністю «ТСЦ «Поділля» про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

Прокурор Хмельницького району в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в Хмельницькому районі Хмельницької області звернувся в суд з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ТСЦ «Поділля» про просить стягнути заборгованість по страхових внесках у розмірі 2746,18 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що відповідач, маючи статус платника страхових внесків, не сплачує страхові платежі, в результаті чого станом на 21.06.2010 року утворилась заборгованість в розмірі 2746,18 грн.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.10.2010 року задоволено позовні вимоги. Суд виходив з того, що вимога про сплату зазначеної заборгованості №Ю-200 від 07.07.2010 року була надіслана відповідачу, однак останній зазначену суму не сплатив і не оскаржив вимогу у визначений законом строк, відтак у відповідності до норм ч.2 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» заявлені вимоги є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням сторона відповідача подала апеляційну скаргу, з якої із-за порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та постановити рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Покликання маються на те, що відповідно до ч.1 ст.104 КАС України, суб'єкт владних повноважень має право звернутися до адміністративного суду у випадках, встановлених законом, однак цього судом не доведено.

У разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів (п.2 ч. 1 ст. 197 КАС України із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010 року N 2453-VI), що є достатнім для розгляду даної справи.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що товариство з обмеженою відповідальністю «ТСЦ «Поділля» включено до ЄДР, код 33363890, та має статус юридичної особи.

Станом на 21.06.2010 року у відповідача за травень 2010 року склалась заборгованість до управління Пенсійного фонду України в Хмельницькому районі сумі 2746,18 грн., що підтверджується копією розрахунку суми позовних вимог, карткою особового рахунку, копією звіту за травень 2010 року, копією рішення №352 від 19.05.2010 року.

Відповідно до ст. 1 Закону України № 1058 від 09.07.2003 року «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції на час прийняття спірного рішення, який регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до ч. 6 ст. 20 вказаного вище Закону України № 1058 в редакції, що діяла на час вчинення правопорушення, страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

При цьому в разі здійснення протягом базового звітного періоду виплат (виплати доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, страхувальники одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати авансові платежі у вигляді сум страхових внесків, що підлягають нарахуванню на зазначені виплати (дохід).

Відповідно до ч. 2 ст. 106 Закону суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Враховуючи, що територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату, беручи до уваги, що вимога про сплату зазначеної заборгованості №Ю-200 від 07.07.2010 року була надіслана відповідачу, однак останній зазначену суму не сплатив і не оскаржив вимогу у визначений законом строк, відтак, судова колегія погоджується із висновками суду першої інстанції, що заявлені вимоги обґрунтовані, підтверджені належними доказами, а тому підлягають задоволенню.

З огляду на наведене, доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 195, 196 ч.4, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ТСЦ «Поділля» залишити без задоволення, постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2010 року по справі № 2а-6628/10/2270, без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І.М. Обрізко

суддів Н.Г. Левицька

Р.Б. Хобор