Court ruling № 31958749, 12.06.2013, Odesa Administrative Court of Appeal

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2013 р.Справа № 2а-4833/11/1470

Категорія: 8.1.1 Головуючий в 1 інстанції: Брагар В. С.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Крусяна А.В.

- Шляхтицького О.І.

при секретарі - Філімович І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 травня 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю НВФ «ЮАлекс Дизайн ЛТД» до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду з позовними вимогами про визнання нечинними в повному обсязі податкових повідомлень-рішень ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС від 24.06.2011 року № 0000602301 та № 0000612301.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що дані рішення прийняті з порушенням закону оскільки позивач правомірно, у відповідності до вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994 року відніс на валові витрати вартість товару, та правомірно відповідно Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року відніс до податкового кредиту з податку на додану вартість від здійснення вищезазначених операцій.

Відповідач заперечив проти позову і зазначив, що витрати позивача на дані операції не можуть бути включені до складу валових витрат, оскільки позивачем при перевірці не доведено доцільність використання цього товару господарській діяльності. Відповідно позивач не обґрунтовано включив податкового кредиту з податку на додану вартість суми від здійснення таких операцій. В зв'язку з цим відповідач просив суд відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 травня 2012 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби від 24.06.2011 року № 0000602301 та № 0000612301. Присуджено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю НВФ «ЮАлекс Дизайн ЛТД» судові витрати у розмірі 3,40 грн. з Державного бюджету України.

Не погодившись з таким рішенням Державна податкова інспекція у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби звернулася з апеляційною скаргою на зазначену постанову, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову ТОВ НВФ «ЮАлекс Дизайн ЛТД» відмовити повністю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегією суддів встановлено, що ТОВ «ЮАлекс Дизайн ЛТД» зареєстроване як юридична особа та є платником податків. 26.04-19.05.11 відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань додержання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1.01.08 по 31.12.10. 24.05.11 за результатами перевірки було складено акт 1691/23-200/13872303, у висновках якого крім іншого зазначено, що позивачем порушено п.3.1 ст.3, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.5, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.7.10.9 п.7.10 ст.7 Закону №334 в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 418 428грн.; п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону №168, ч.1,5 ст.203, ч.1,2 чт.215, ст.228 ЦК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 200 266грн.

24.06.11 на підставі даного акту відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення: №0000602301, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 418 428грн. та штрафними санкціями на суму 104 607грн.; №№0000612301, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 200 266грн. та штрафними санкціями на суму 50 066,50грн.

Наведені рішення суб'єкта владних повноважень оскаржені позивачем до суду. З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність задоволення позову.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

В акті та запереченнях на позов відповідач зазначає, що при перевірці позивача він використовував акт перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва від 9.03.11 №174/23-6/37240875 яким перевірялось ТОВ «Євросонік».

Судова колегія встановила, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 5.09.11 по справі № 2а-5558/11/2670 визнано протиправним та скасовано наказ ДПІ у Печерському районі м. Києва від 4.03.11 №277 «Про проведення документальної невиїзної перевірки», та визнано протиправними дії ДПІ у Печерському районі м. Києва, пов'язані з проведенням документальної невиїзної перевірки ТОВ «Євросонік» на підставі наказу від 4.03.11 №277.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.12.11 по справі № 2а-5558/11/2670, апеляційну скаргу повернуто ДПІ у Печерському районі м. Києва. Таким чином рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 5.09.11 по справі № 2а-5558/11/2670, вступило в закону силу.

Враховуючи вищевказані судові рішення суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що акт перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва від 9.03.11 №174/23-6/37240875, не можна приймати до уваги. Як наслідок не прийняті до уваги висновки акту перевірки по даній справі та заперечення відповідача, в яких відповідач посилається на акт перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва. Також вірно не прийняті до уваги посилання відповідача на акт перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва від 8.12.11 яким перевірялось ТОВ «Євросонік», оскільки цей акт складено пізніше ніж відповідачем прийняті оскаржуємі рішення.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем за видатковою накладною №122206 від 22.12.10 придбано у ТОВ «Євросонік» товар на суму 1201595,34грн., ТОВ «Євросонік» видав позивачу податкову накладну №122206 від 22.12.10 на суму 1 201 595,34грн., ПДВ складає 200 265,89грн., оплата за товар здійснена позивачем 29.12.10 в повній сумі.

Судова колегія встановила, що у ТОВ «Євросонік» було придбано радіотехнічну продукцію, яка має невеликі габарити та вагу і не потребує спеціального автотранспорту для її перевезення. Позивачем надано суду первинні документи які свідчать про те, що товар придбаний у ТОВ «Євросонік», був частково реалізований позивачем своїм контрагентам, а частково використаний у власному виробництві.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99р. №996-Х11 первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Статтею 9 цього ж Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем доведено реальність здійснення господарської операції з ТОВ «Євросонік», та він має всі необхідні первинні документи.

Відповідно до вимог п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №334 валові витрати виробництва та обігу -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва. Підпункт 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334 встановлює, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи із приписів вказаних норм позивач правомірно відніс до валових витрат, витрати на придбання товару у ТОВ «Євросонік».

Відповідно до вимог пп.7.4.1 п.7.4 ст.4 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпункт 7.4.4. п.7.4 ст.7 Закону №168 забороняє включати до податкового кредиту суми ПДВ, сплачені платником за матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, тобто основною обставиною, яка підлягає встановленню для правильного застосування цього пункту є мета використання придбаних товарів, робіт, послуг, а не факт такого використання протягом звітного періоду, що також підтверджується і змістом абз.3 пп.7.4.1. Закону №168.

Згідно пп.7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону №168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього пункту).

Перевіркою не встановлено порушень в частині не підтвердження сум податкового кредиту податковими накладними, чи їх неправильного оформлення. Таким чином, позивач, в порядку визначеному казаними нормами, правомірно відніс до податкового кредиту, отриманий при придбані товару у ТОВ «Євросонік» ПДВ.

Судова колегія вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та не обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195; 196; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 травня 2012 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.

Повний текст судового рішення виготовлений 17.06.2013 року.

Головуючий: О.В.Джабурія

Суддя: А.В.Крусян

Суддя: О.І.Шляхтицький