Court ruling № 31922474, 13.06.2013, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" червня 2013 р. м. Київ К-37518/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13.09.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.10.2010

у справі № 2а-15097/10/0570

за позовом Закритого акціонерного товариства „Візаві"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими

платниками податків у м. Донецьку

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та рішення

про застосування штрафних (фінансових) санкцій

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство „Візаві" звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення № 0000651322/0/18966/10/15-6-23/5 від 03.06.2010 та рішення № 0000661322/18967/10/15-16-23/5 від 03.06.2010 про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13.09.2010 позовні вимоги задоволено, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку № 0000651322/0/18966/10/15-16-23/5 від 03.06.2010 на суму 89943 грн., визнано недійсним рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000661322/18967/10/15-16-23/5 від 03.06.2010 на суму 2380 грн.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.10.2010 постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13.09.2010 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач оскаржив їх в касаційному порядку.

В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивовані тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведена планова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 по 31.12.2009 та складено акт № 654/15-16-23/5/24068600 від 20.05.2010.

За результатами перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення: № 0000651322/0/18966/10/15-16-23/5 від 03.06.2010, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 89943 грн.; № 0000661322/18967/10/15-16-23/5 від 03.06.2010, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 2380 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість у вигляді включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у складі ціни придбаних консультаційних та адвокатських послуг від Адвокатської контори „Правіс" та Адвокатської Фірми „Головань і партнери" та їх подальшого застосування в господарській діяльності, на загальну суму 59962 грн., у т.ч. листопад 2007 року - 9733 грн., грудень 2007 року - 4911 грн., січень 2008 року - 11333 грн., березень 2008 року - 9984 грн., червень 2008 року на суму 5792 грн., липень 2008 року - 1783 грн., вересень 2008 року - 15776 грн., лютий 2009 року - 650 грн. без документального та візуального підтвердження факту виконання таких послуг (адвокатських висновків, звітів виконавців); п. 2 ст. 10 Декрету та вимог Указу у вигляді невірного визначення розміру простроченої дебіторської заборгованості, оскільки до декларацій позивач мав вносити суму заборгованості по курсу НБУ на звітну дату.

04.08.2006 між позивачем та Адвокатською конторою „Правіс" укладено договір № 108/104/1, а 28 січня 2008 року між ЗАТ „Візаві" і Адвокатською фірмою „Головань і партнери" також укладено договір № 221/104/10 про надання юридичних послуг, предметом якого є надання позивачу юридичних послуг зі здійснення правового забезпечення господарської та зовнішньоекономічної діяльності , надання консультацій та роз'яснень з юридичних питань, надання усних і письмових довідок щодо законодавства, складання заяв, скарг, інших документів правового характеру, представництво інтересів клієнта у судах всіх рівнів, інших державних органах, перед юридичними та фізичними особами, представництво інтересів у процесі дізнання та досудового слідства, надання інших видів юридичної допомоги , у додатках до яких вказано тарифну сітку погодинної оплати послуг виконавця із зазначенням прізвищ адвокатів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що виконання договорів підтверджено актами прийому-передачі, рахунками, що виставлялися позивачу до сплати за надані юридичні послуги на загальну суму 299815, 85 грн., у тому числі податок на додану вартість 59962 грн., за наслідками господарських операцій по наданню юридичних послуг за вищевказаними договорами виписані податкові накладні.

Суми податку на додану вартість 59962 грн. позивачем включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість у відповідних періодах 2007-2009 роках.

Судами попередніх інстанцій зроблено висновок, що відповідачем ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні суду першої інстанції та апеляційної інстанції не доведено, в чому саме полягає порушення з боку позивача вимог пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", а доводи відповідача про необхідність надання додаткових звітів та адвокатських висновків не відповідають нормам зазначеного законодавства.

У акті перевірки відповідач вказує, що акти прийому-передачі не є підтвердженням фактів виконання консультаційних та адвокатських послуг та їх подальшого застосування в господарській діяльності позивача, зазначаючи, що вони мали бути підтверджені адвокатськими висновками, звітами виконавців тощо.

При цьому, приймаючи оскаржувані рішення, суди дійшли висновку про те, що для правомірного віднесення позивачем до податкового кредиту відповідного періоду, а в подальшому отримання відшкодування податку на додану вартість достатньо таких підстав, як наявність належним чином оформленої податкової накладної, виданої платником податку на додану вартість.

Однак, з таким висновком судів попередніх інстанцій погодитися не можна, оскільки він зроблений без врахування вимог вищезазначених норм матеріального права.

Абзацами першим, другим пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону) (абзац перший пп. 7.4.5 п. 7.4 цієї статті).

За змістом наведених норм право платника податку на включення сум податку до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону N 168/97-ВР) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

При цьому законодавцем, безумовно, презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

Ці обставини відповідно до частини 1 ст. 138 КАС України входять до предмета доказування при розгляді судом адміністративного позову стосовно правомірності рішення контролюючого органу про донарахування сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість та/або зменшення сум бюджетного відшкодування з цього податку.

Відсутність розрахунків виконаної роботи, не зазначено кому із осіб надавались юридичні послуги, хто саме із юристів консультував та виготовляв документи.

Зазначені в актах дані про виконання роботи мають бути доступні для перевірки щодо їх фактичного надання.

З огляду на межі касаційного перегляду справи, вказане порушення судом норми матеріального права, як таке, що призвело до прийняття неправильних судових рішень, є підставою для скасування останніх з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Стосовно податкового повідомлення - рішення № 0000661322/18967/10/15-16-23/5 від 03.06.2010, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 2380 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 2 ст. 10 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993 № 15-93, яким передбачено, що несвоєчасне подання, приховування або перекручення звітності про валютні операції тягне за собою відповідальність, передбачену статтею 16 цього Декрету .

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що невірне визначення позивачем у деклараціях суми простроченої дебіторської заборгованості у національній валюті (тобто, не за курсом НБУ на звітну дату) із одночасним зазначенням у таких деклараціях суми у доларах США не може бути підставою для висновку про приховування (перекручення) даних, що є підставою для прийняття рішення про застосування штрафних санкцій. Це свідчить про наявність арифметичної (методологічної) помилки при заповнені декларацій, що само по собі не має наслідку у вигляді заниження податкових зобов'язань, ухиляння від сплати обов'язкових платежів тощо.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач щоквартально вказував суму простроченої дебіторської заборгованості ТОВ „Гамма-Ресурс" у розмірі 8325 доларів США у деклараціях.

Під час нового розгляду суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, всебічно, повно й об'єктивно встановити обставини справи та вирішити спір згідно чинного законодавства.

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13.09.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.10.2010 у справі № 2а-15097/10/0570 задовольнити частково, судові рішення скасувати в частині задоволення позовних вимог про скасування податкового повідомлення - рішення № 0000651322/0/18966/10/15-16-23/5 від 03.06.2010, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 89943 грн., а справу в цій частині направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13.09.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.10.2010 у справі № 2а-15097/10/0570 скасувати в частині задоволення позовних вимог про скасування податкового повідомлення - рішення № 0000651322/0/18966/10/15-16-23/5 від 03.06.2010.

Справу № 2а-15097/10/0570 в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко