№ 31751265, 27.05.2013, Odesa District Administrative Court

Справа № 1570/6783/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2013 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Стеценко О.О.

за участю секретаря - Запорощукової Г.Г.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за адміністративним позовом Підприємства «Аспект» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду звернулось Підприємство «Аспект» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - Позивач, або ТОВ «Аспект») з позовом (а.с.2-9) до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (далі - Відповідач, або ДПІ), у якому, з врахуванням уточнень (а.с.116), просить визнати протиправними та скасувати: податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС № 0001352230 від 24.10.2012 року, яким ТОВ «Аспект» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 16611 грн., з яких за основним платежем 13289 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 3322 грн., та податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС № 0001362230 від 24.10.2012 року, яким ТОВ «Аспект» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) в розмірі 13289 грн., з яких за основним платежем 10631 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 2658 грн.

Свої позовні вимоги Позивач мотивував наступними доводами.

ДПІ була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Аспект» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Сайгар ОПТ». За результатами вказаної перевірки складено Акт № 5879/22-3/30128645 від 04.10.2012 року, в якому зазначено порушення підприємством пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», на підставі якого ДПІ прийняті податкові повідомленні-рішення № 0001352230 від 24.10.2012 року, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 16611 грн., з яких за основним платежем 13289,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 3322 грн., та № 0001362230 від 24.10.2012 року, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 13289 грн., з яких за основним платежем 10631 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 2658 грн. Позивач вважає, що висновки Відповідача щодо заниження податку на прибуток та ПДВ, відображені в акті перевірки, зроблено податковим органом на підставі аналізу господарських відносин Позивача з ТОВ «Сайгар Опт» необґрунтовано. Так, зокрема, Позивач наголосив, що перевіряючими зроблений висновок про не підтвердження наявними первинними документами фактичного здійснення господарських операцій Позивачем, оскільки документи складенні за операціями з ТОВ «Сайгар Опт» неможливо вважати первинними з огляду на вирок Іллічівського міського суду Одеської області від 17.04.2012 року в кримінальній справі за обвинуваченням директора ТОВ «Сайгар Опт» в скоєнні злочину передбаченого ст. 205 Кримінального кодексу України, яким встановлено, що діяльність ТОВ «Сайгар Опт» носила фіктивний характер. При цьому, Відповідачем в ході перевірки не з'ясовувалось чи відбувався насправді рух товарів від продавця до покупця, а також не вивчались документи, що підтверджують прийняття, оприбуткування торгово-матеріальних цінностей. На підставі викладеного, Позивач просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення, як такі, що прийняті безпідставно.

У судовому засіданні представник Позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник Відповідача заперечував проти задоволення позову в повному обсязі з підстав, зазначених у письмових запереченнях на адміністративний позов (а.с.81-85) та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши та проаналізувавши надані сторонами докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

В період з 21.09.2012 року по 27.09.2012 року, згідно пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України, відповідно до вироку Іллічівського міського суду Одеської області від 17.04.2012 року по справі № 1-260/2011, який було доведено листом ДПС в Одеській області, ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС проведено позапланову невиїзну документальну перевірку Підприємства «Аспект» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Сайгар Опт», за результатами якої було складено Акт позапланової невиїзної перевірки № 5879/22-3/30128645 від 04.10.2012 року (далі - Акт перевірки) (а.с.21-27).

Відповідно до висновків Акту перевірки № 5879/22-3/30128645 від 04.10.2012 року встановлено порушення ТОВ «Аспект»: пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого ТОВ «Аспект» занижено податок на прибуток, на загальну суму 13289 грн., у т.ч. у 2 кварталі 2010 року на суму 13289 грн.; пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого ТОВ «Аспект» занижено ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 10631 грн., у т.ч. у квітні 2010 року на суму 10631 грн.

На підставі Акту перевірки ДПІ прийняла податкові повідомленні-рішення № 0001352230 від 24.10.2012 року, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 16611 грн. (з яких за основним платежем 13289 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 3322 грн.) та № 0001362230 від 24.10.2012 року, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 13289 грн. (з яких за основним платежем 10631 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 2658 грн.).

Не погоджуючись з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями Позивач звернувся до суду з позовною заявою про визнання їх протиправними та їх скасування.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення сторін, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Так, згідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон № 334/94), чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 1.32 ст.1 цього ж Закону передбачено, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи. При цьому, неодмінною характерною рисою господарської діяльності у податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальних формах.

Згідно пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону № 334/94 до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. Підпунктом 5.3.1 п.5.3 ст.5 вказаного Закону визначено, що не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності.

Відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону № 334/94 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Крім того, п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон №168/97), яким регулювався порядок обчислення та сплати цього податку, у тому числі питання формування податкового кредиту, дати його виникнення та умов нарахування на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 цього ж Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп.7.4.4 ст.7 Закону №168/97, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 вказаного Закону визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення однієї з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168/97 податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 вказаного Закону, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку. Підпунктом 7.2.3 п.7.2 ст.7 цього ж Закону передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати, а також податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг), та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як вбачається зі змісту Акту перевірки № 5879/22-3/30128645 від 04.10.2012 року податковий орган доходячи висновку про завищення Позивачем валових витрат у сумі 53157 грн., у т.ч. у 2 кварталі 2010 року на 53157 грн., виходив з того, що ТОВ «Аспект» неправомірно віднесено до складу валових витрат витрати по взаємовідносинам із ТОВ «Сайгар Опт», які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Крім того, доходячи висновку про завищення Позивачем податкового кредиту по ПДВ у сумі 10631 грн., у т.ч. у квітні 2010 року - на 10631 грн., перевіряючі, також, зазначили, що ТОВ «Аспект» неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ від вартості товарів отриманих від ТОВ «Сайгар Опт» у сумі 10631 грн., що призвело до зазначеного порушення.

Під час розгляду справи судом було досліджено наданий Позивачем договір поставки № 659-АТ/10 від 02.04.2010 року (а.с.33-35), укладений між ТОВ «Аспект» (Покупець) та ТОВ «Сайгар Опт» (Продавець), відповідно до умов якого Продавець зобов'язується здійснити поставку охоронно-пожежного обладнання, точне найменування, кількість і номенклатура якого визначена в п. 1.2 даного Договору, на умовах доставки товару - місцезнаходженням Покупця, а Покупець - забезпечити приймання Товару і його оплату. Згідно з п. 3.2 зазначеного Договору Продавець зобов'язаний надати Покупцю наступні документи: оригінал рахунку на 100% прийнятої партії Товару; видаткову накладну; податкову накладну.

Крім того, відповідно до п.4.3 цього ж Договору сторони погодили, що поставка Товару може бути здійснена партіями/частинами, з підписанням в кожному конкретному випадку необхідних документів, у тому числі, Акту прийому-передачі товару.

Отже, документами, які підтверджують факт здійснення поставки товару за Договором № 659-АТ/10 від 02.04.2010 року мають бути, зокрема: виставлені продавцем рахунки-фактури на 100% прийнятої партії товару, акти прийому-передачі придбаного товару, накладні на поставлений товар та податкові накладні.

На підтвердження виконання умов зазначеного Договору поставки № 659-АТ/10 від 02.04.2010 року Позивачем до суду надано: рахунки-фактури № 050402 від 05.04.2010 року та №210401 від 21.04.2010 року (а.с.36, 39), видаткові накладні № 050402 від 05.04.2010 року та № 210401 від 21.04.2010 року (а.с.37, 40) та податкові накладні № 050402 від 05.04.2010 року та № 210401 від 21.04.2010 року (а.с.38, 41).

Поряд з цим, Позивачем не надано до суду доказів на підтвердження фактичного отримання останнім придбаного товару, обов'язковість складання яких передбачена п.4.3 укладеного Договору № 659-АТ/10 від 02.04.2010 року. Так, зокрема, як зазначалось судом, відповідно до умов укладеного між Позивачем та ТОВ «Сайгар Опт» Договору, поставка придбаного Товару здійснюється з підписанням в кожному конкретному випадку необхідних документів, у тому числі, Актів прийому-передачі товару, однак доказів в обґрунтування наявності таких документів Позивачем до суду не надано.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, надані Позивачем на підтвердження виконання зазначеного Договору рахунки-фактури № 050402 від 05.04.2010 року, № 210401 від 21.04.2010 року та видаткові накладні № 050402 від 05.04.2010 року, № 210401 від 21.04.2010 року (а.с.36-37, 39-40), окрім підпису не містять інших даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції з боку Постачальника та підписувала відповідні первинні документи.

Також, Позивачем не надано до суду документів, які підтверджують здійснення перевезень придбаних товарів, оскільки такі документи у Позивача відсутні, що не заперечувалось представником Позивача в судовому засіданні.

Поміж іншого, суд звертає увагу на відсутність доказів щодо наявності довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, які видавались особі, відповідальній за отримання від постачальника такого товару. Відсутність згаданих документів не надає змоги ідентифікувати осіб, що приймали участь у здійсненні згаданої господарської операції, що позбавляє суд можливості встановити факт товарності зазначеної господарської операції.

Крім того, під час дослідження поданих Позивачем документів в судовому засіданні було встановлено, що на Договорі поставки № 659-АТ/10 від 02.04.2010 року укладеного між ТОВ «Аспект» та ТОВ «Сайгар Опт», а також податкових накладних № 050402 від 05.04.2010 року та № 210401 від 21.04.2010 року маються підписи керівника ТОВ «Сайгар Опт» - ОСОБА_1 та документи скріплені печаткою підприємства.

Разом з тим, судом долучено до матеріалів справи копію вироку Іллічівського міського суду Одеської області від 17.04.2012 року у кримінальній справі № 260/2011 за обвинуваченням ОСОБА_1 у скоєнні злочину передбаченого ч.2 ст.205 Кримінального кодексу України (а.с.140-143).

Вищевказаним вироком суду встановлено, що ОСОБА_1 вчинив протиправні діяння, які полягають у реєстрації на його ім'я ТОВ «Сайгар Опт» без мети здійснення підприємницької діяльності за грошову винагороду. При цьому, ОСОБА_1 відношення до фінансово-господарської діяльності цього підприємства не мав, жодних договорів, податкових накладних чи інших документів бухгалтерської чи податкової звітності від імені ТОВ «Сайгар Опт» не складав та не підписував. Вищевказаним вироком суду, який набрав законної сили 03.05.2012 року, ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.205 Кримінального кодексу України - фіктивне підприємництво, тобто створення суб'єктів підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяли велику матеріальну шкоду державі.

В силу ч.4 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Згідно п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та звітність в Україні» від 16.07.1999 року бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємствами. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, які використовують грошовий вимірювач, базуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст.9 цього ж Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документу, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції. Відповідно до п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, а також враховуватись повнота складання всіх підтверджуючих господарські операції документів.

Відповідно до п.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації № 165 від 30.05.1997 року «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення» податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ.

Згідно п.5 зазначеного Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у п.2 даного Порядку.

Таким чином, вироком Іллічівського міського суду Одеської області встановлено, що ОСОБА_1 не здійснював фінансово-господарської діяльності за участю ТОВ «Сайгар Опт» та не уповноважував нікого на її здійснення, тобто встановлено факт фіктивного підприємництва за участю ТОВ «Сайгар Опт», що є підставою вважати непідтвердженим первинними документами податковий кредит сформований ТОВ «Аспект» на підставі податкових накладних, виписаних директором ТОВ «Сайгар Опт» ОСОБА_1

Враховуючи викладене, суд не приймає в якості належного доказу надані Позивачем податкові накладні ТОВ «Сайгар Опт» на обґрунтування реального характеру вчинених цим контрагентом господарських операцій та права Позивача на формування податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам із зазначеним суб'єктом господарювання.

Суд також вважає, що інші надані Позивачем документи в обґрунтування здійснення господарських операції з ТОВ «Сайгар Опт» не можуть вважатися первинними документами для цілей податкового обліку та не можуть бути прийняті в якості належного доказу реальності господарських поставок товару та правомірності віднесення витрат з придбання товарів у свого контрагента до складу валових витрат підприємства.

З огляду на зазначене, суд погоджується з висновками Відповідача, викладеними в Акті перевірки щодо не підтвердження Позивачем факту реального придбання ним товарів у ТОВ «Сайгар Опт» по укладеному з ним договору та, відповідно, непідтвердження Позивачем факту понесення ним витрат, що були пов'язані саме з таким придбанням, та у зв'язку з цим неправомірності віднесення до складу валових витрат сум вартості цього товару та віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ від вартості товарів, отриманих від цього контрагента.

При таких обставинах суд вважає обґрунтованим висновки Акту перевірки щодо заниження Позивачем податку на прибуток, на загальну суму 13289 грн., у т.ч. у 2 кварталі 2010 року на суму 13289 грн. та заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 10631 грн., у т.ч. у квітні 2010 року на суму 10631 грн., в зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення № 0001352230 та № 0001362230 від 24.10.2012 року є обґрунтованими, правомірними і не підлягають скасуванню.

Згідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

З урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, суд прийшов до висновку, що Позивач не довів суду ті обставини, на які посилався в їх обґрунтування позовних вимог і вони задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159-163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволені адміністративного позову Підприємства «Аспект» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби № 0001352230 від 24 жовтня 2012 року, яким Підприємству «Аспект» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 16611,00 грн. (з яких за основним платежем - 13289,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 3322,00 грн.) та податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби № 0001362230 від 24 жовтня 2012 року, яким Підприємству «Аспект» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 13289,00 грн. (з яких за основним платежем - 10631,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 2658,00 грн.) - відмовити.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення постанову суду. У разі застосування судом частини третьої ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Стеценко О.О.

27 травня 2013 року.