log in
ENG
№ К-38242/06
ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
__________________________________
01010, м. Київ, вул. Московська, 8
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.07.2008 Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Федорова М.О.
суддів: Брайка А.І.
Маринчак Н.Є.
Карася О.В.
Рибченка А.О.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ДПІ у Шевченківському районі м. Львова на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.11.2006 та постанову господарського суду Львівської області від 31.07.2006
у справі №5/1070-12/190А
за позовом ТОВ «Екскомбуд»
до ДПІ у Шевченківському районі м. Львова
про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
ТОВ «Екскомбуд» звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до ДПІ у Шевченківському районі м. Львова про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.
Постановою господарського суду Львівської області від 31.07.2006 у справі №5/1070-12/190А позовні вимоги задоволено частково: визнано частково нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова від 20.02.2006р. № 0003251700/2/4061 в сумі 203,10 грн., з яких основний платіж - 67,70 грн., штрафні санкції - 135,40 грн., в задоволенні решти позовних вимог -відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.11.2006 рішення суду першої інстанції змінено.
Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В своїй скарзі просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.11.2006 та постанову господарського суду Львівської області від 31.07.2006 в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.
Касаційна скарга вмотивована тим, що судами при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.
Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Львова з 30.09.2005р. по 13.10.2005р. було проведено документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства ТОВ „Екскомбуд" за період з 01.04.2004р. по 30.06.2005р., за результатами якої складено акт №459/23-0/32893635 від 20.10.2005р. та прийнято податкове повідомлення-рішення №0003251700/0/30429 від 03.11.2005р., яким позивачу визначено суму податку з доходів фізичних осіб у розмірі 388,35 грн., з яких основний платіж - 129,45 грн. штрафні санкції - 258,90 грн. В порядку апеляційного оскарження зазначеного рішення відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення №0003251700/1/749 від 17.01.2006р. та №0003251700/2/4061 від 20.02.2006р., останнє з яких і оскаржується позивачем.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб", а саме: не утримання та не перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб, зокрема згідно з довідкою б/н від 27.01.2005р., виданою приватним нотаріусом Футорянською О.А., вартість послуг за вчинення нотаріальних дій склала 125,00 грн., вказана сума була виплачена приватному нотаріусу, однак не утримано податок з доходів фізичних осіб в розмірі 18,67 грн.; згідно з довідкою від 24.04.2004р., виданою приватним нотаріусом Цибко Т.Б., вартість послуг за вчинення нотаріальних дій склала 315,00 грн., вказана сума була виплачена приватному нотаріусу, однак не утримано податок з доходів фізичних осіб в розмірі 47,07 грн.; згідно з банківською випискою від 10.06.2005р. позивачем було здійснено виплату приватному підприємцю ОСОБА_1 в розмірі 490,00 грн., однак податковим агентом не утримано податок з доходів фізичних осіб в розмірі 63,70 грн.
Як вбачається зі змісту касаційної скарги, ДПІ у Шевченківському районі оскаржує рішення судів в частині задоволення позовних вимог.
Щодо визначення відповідачем зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 63,70 грн. колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.
Згідно з п.1.15 ст.1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.
Відповідно до пп.20.3.2 п.20.3 ст.20 Закону - у разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу.
Згідно з пп.4.2.1 п.4.2 ст.4 Закону України Про податок з доходів фізичних осіб" до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.
Відповідно до пп.4.3.25 п.4.3 ст.4 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб", до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податків не включається дохід (прибуток), одержаний самозайнятою особою від здійснення нею підприємницької або незалежної професійної діяльності, якщо така особа обрала спеціальну (спрощену) систему оподаткування такого доходу відповідно до закону.
З матеріалів справи вбачається, що з 01.01.2005р. суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 перебуває на спрощеній системі оподаткування, що підтверджується свідоцтвом про сплату єдиного податку серії В №110584 (а.с.92). Кошти в сумі 490,00 грн. були перераховані позивачем підприємцю ОСОБА_1 10.06.2005р., що підтверджується випискою ВАТ „Банк Універсальний" з особового рахунку позивача за 10.06.2005р.(а.с.89).
В підтвердження правомірності здійсненого нарахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 63,70 грн. скаржник посилається на те, що на момент проведення перевірки позивачем не було надано доказів перебування підприємця Галкіної Л.В. на спрощеній системі оподаткування.
Вказані доводи не обґрунтовують правомірності здійсненого позивачу нарахування податку та не спростовують факту перебування підприємця Галкіної Л.В., яка є самозайнятою особою, на спрощеній системі оподаткування в час здійснення їй виплати доходу позивачем. Крім того, норма пп.4.3.25 п.4.3 ст.4 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб" не містить будь-яких винятків чи застережень стосовно можливості включення до складу сукупного оподаткованого доходу прибутку одержаного платником єдиного податку.
Таким чином, суди обґрунтовано дійшли висновку про неправомірність визначення відповідачем позивачу податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 63,70 грн. за перерахування коштів підприємцю ОСОБА_1 в розмірі 490,00 грн.
Згідно з частиною третьою статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.
Оскільки оскаржувані судові рішення постановлено судом з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.
Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу ДПІ у Шевченківському районі м. Львова на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.11.2006 у справі №5/1070-12/190А слід відхилити, а судове рішення залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу ДПІ у Шевченківському районі м. Львова відхилити.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.11.2006 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
