№ 31674026, 05.06.2013, Commercial Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Commercial Court of Ukraine)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2013 року Справа № 5013/1476/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Черкащенка М.М. - головуючого, (доповідач) Гончарука П.А., Жукової Л.В.,розглянувши матеріали касаційної скаргипублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постанову та на рішенняДніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.03.2013 року господарського суду Кіровоградської області від 21.12.2012 рокуу справі господарського судуКіровоградської областіза позовомпублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"докомунального підприємства "Теплоенергетик"простягнення в засіданні взяли участь представники:

- позивача:Пількевич В.В.,- відповідача:Бандуровська Д.О.

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2012 року ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Кіровоградської області з позовом до комунального підприємства "Теплоенергетик" про стягнення заборгованості та штрафних санкцій.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 21.12.2012 року позов задоволено частково. Стягнуто з КП "Теплоенергетик" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 15 659 704,94 грн. основного боргу, 358 344,97 грн. пені, 360 354,20 грн. штрафу, 74 927,77 грн. інфляційних втрат, 286 337,18 грн. 3% річних та судові витрати. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.03.2013 року апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, зазначене рішення-без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.03.2013 року та рішення господарського суду Кіровоградської області від 21.12.2012 року скасувати в частині зменшення пені та штрафу, прийняти нове рішення про задоволення позову в цій частині.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 30.09.2011 року між НАК "Нафтогаз України" (продавець) та КП "Теплоенергетик" (покупець) укладено договір № 14/2385/11 на купівлю-продаж природного газу, відповідно до умов якого, продавець зобов'язався передати у власність покупцю у ІV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а останній - прийняти та оплатити газ на умовах договору.

Згідно п.6.1 договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу, остаточний розрахунок здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Взяті на себе зобов'язання позивач виконав повністю, що підтверджується актами передачі-приймання природного газу та сторонами не оспорюється.

Водночас, судами було встановлено, що розрахунок за природний газ відповідачем проведено з порушенням термінів оплати (зазначені обставини відповідачем не заперечуються), у зв'язку з цим позивач нарахував 1 194 483,24 грн. пені та 1 201 180,68 грн. 7% штрафу, розмір яких судами попередніх судових інстанцій було зменшено до 358 344,97 грн. та 360 354,20 грн. відповідно.

Судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для зменшення пені та штрафу з огляду на наступне.

В силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчисляється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 7.2 договору, у разі невиконання покупцем умов оплати за фактично спожиті обсяги газу, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України, встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Аналогічне положення міститься і в ст. 233 ГК України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

За переконанням колегії суддів, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

В даному випадку сплата штрафних санкцій у повному обсязі зачіпає не лише майнові інтереси відповідача, а й інші інтереси, зокрема, можливість постачання теплової енергії населенню та релігійним організаціям.

Також судами встановлено, що джерелом розрахунків за спожитий відповідачем природний газ є розрахунки споживачів за надані відповідачем послуги та субвенції з бюджетів різних рівнів на погашення різниці у тарифах на теплову енергію. Заборгованість відповідача виникла в результаті скрутного матеріального становища, зумовленого низькою платоспроможністю населення та державних організацій та установ, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, невідшкодування державою дійсних затрат підприємства на виробництво енергії.

Приймаючи до уваги, що судами обох інстанцій встановлені обставини, за наявності яких, суд скористався своїм правом щодо зменшення розміру пені та штрафу, колегія суддів погоджується з висновками судів, що пеня та штраф мають бути стягнуті у розмірі 358 344,97 грн. та 360 354,20 грн. відповідно.

Відповідно до приписів ст. 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи зазначене, оскаржувані рішення є такими, що прийняті на підставі повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому, судова колегія не вбачає підстав для їх зміни чи скасування.

Щодо доводів, викладених в касаційній скарзі, то вони є необґрунтованими та не підтвердженими належними доказами, а, відповідно, не спростовують висновків судів, покладених в основу оскаржуваних судових рішень.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.03.2013 року та рішення господарського суду Кіровоградської області від 21.12.2012 року у справі № 5013/1476/12 залишити без змін.

Головуючий М.М. Черкащенко

Судді П.А. Гончарук

Л.В. Жукова