№ 31527921, 22.05.2013, Odesa District Administrative Court

Справа № 815/713/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Одеса

18 травня 2013 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Токмілової Л.М.

при секретарі - Музика А.О.

за участю сторін:

прокурорів - Микулінської В.Є., Захарової Н.А.

представника відповідача - ОСОБА_1.

третьої особи - ОСОБА_2

представника третьої особи - не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Заступника прокурора Київського району м.Одеси до Київської районної адміністрації Одеської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - комунальне підприємство «Житлово-комунальний сервіс «Чорноморський» про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 23.03.2010 року № 230, -

ВСТАНОВИВ:

24 січня 2013 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Заступника прокурора Київського району м.Одеси до Київської районної адміністрації Одеської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 з позовними вимогами про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 23.03.2010 року № 230 «Про включення до числа службових жилих приміщень квартири АДРЕСА_1 та її подальшої передачі КП ЖКС «Чорноморський».

В обґрунтування позовних вимог представник прокуратури зазначила, що розпорядженням Київської районної адміністрації ОМР № 230 від 23.03.2010 року «Про включення до числа службових житлових приміщень квартири АДРЕСА_1 та її подальшої передачі КП ЖКС «Чорноморський», включено в число службових жилих приміщень, однокімнатну, з частковими зручностями квартиру АДРЕСА_1. Представник прокуратури в судовому засіданні стверджувала, що розпорядження Київської районної адміністрації № 230 від 23.03.2010 року суперечить вимогам діючого законодавства, є не обґрунтованим та підлягає скасуванню. Також, представник прокуратури зазначила, що п.4 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській PCP, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 04.02.1988 року №37, визначено, що до числа службових може бути включено тільки вільне жиле приміщення. Крім того, представник прокуратури стверджувала, що в квартирі АДРЕСА_1 з 2001 року проживала ОСОБА_2 разом з матір`ю ОСОБА_3, яка працювала двірником в КП ЖКС «Чорноморський». Громадянка ОСОБА_2 продовжує проживати у вищевказаній квартирі і до теперішнього часу.

Представник прокуратури в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві (а.с.2-5).

Представник відповідача - Київської районної адміністрації Одеської міської ради в судовому засіданні проти позову заперечувала, посилаючись на ті обставини, що розпорядження Київської районної адміністрації № 230 від 23.03.2010 року «Про включення до числа службових житлових приміщень квартири АДРЕСА_1 та її подальшої передачі КП ЖКС «Чорноморський» прийнято відповідно до вимог чинного законодавства та зазначила, що райадміністрацією подано позов до Київського районного суду м.Одеси до відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про виселення з службового приміщення.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2, просила суд скасувати розпорядження Київської районної адміністрації № 230 від 23.03.2010 року.

В судовому засіданні 20 лютого 2013 року залучено до участі у справі третю особу на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - комунальне підприємство «Житлово-комунальний сервіс «Чорноморський».

Представник третьої особи - КП ЖКС «Чорноморський» в судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив, про дату час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, але в судових засіданнях проти позову заперечував та просив суд відмовити в задоволенні позову.

Відповідно до вимог ч.2 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття в судове засідання без поважних причин представника третьої особи, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі письмові докази в їх сукупності, суд приходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, з наступних підстав:

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України вирішення спорів фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії) відноситься до компетенції адміністративних судів.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Тому у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Вищого Адміністративного Суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» від 06.03.2008 №2 визначено, що згідно з частинами першою та четвертою статті 21 Закону України "Про прокуратуру" протест на акт, що суперечить закону, приноситься прокурором, його заступником до органу, який його видав, або до вищестоящого органу. У разі відхилення протесту або ухилення від його розгляду прокурор може звернутися із заявою до суду про визнання акта незаконним. У цьому випадку прокурор у адміністративній справі може бути позивачем і не повинен визначати орган чи особу, в інтересах якої він звертається до суду з позовною заявою.

Судом встановлено, що розпорядженням Київської районної адміністрації ОМР № 230 від 23.03.2010 року «Про включення до числа службових житлових приміщень квартири АДРЕСА_1 та її подальшої передачі КП ЖКС «Чорноморський», включено в число службових жилих приміщень, однокімнатну, з частковими зручностями квартиру АДРЕСА_1 та передано в розпорядження КП ЖКС «Чорноморський» для подальшого надання співробітникам, які згідно «Положення про надання службових жилих приміщень і користування ними в Український РСР» мають право на отримання службового житла (а.с.6).

Прокуратурою Київського району м.Одеси 01.02.2012 року на ім`я голови Київської районної адміністрації ОМР Сушкова В.М. направлено протест. В даному протесті прокурор просить Київську районну адміністрацію скасувати вищезазначене розпорядження (а.с.7).

Відповідач - Київська районна адміністрація листом № 01-13/11 від 06.03.2012 року повідомила прокуратуру про те, що райадміністрацією подано позов до Київського районного суду м.Одеси до відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про виселення з службового приміщення та після прийняття судом рішення буде вирішуватись питання про скасування розпорядження № 230 від 23.03.2010 року (а.с.8).

Суд вважає, що розпорядження Київської районної адміністрації № 230 від 23.03.2010 року «Про включення до числа службових житлових приміщень квартири АДРЕСА_1 та її подальшої передачі КП ЖКС «Чорноморський» суперечить вимогам діючого законодавства, є не обґрунтованим та підлягає скасуванню. При цьому суд виходить із наступного.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» від 09.04.1999р. №586-14, виконавчу владу в областях, районах, районах Автономної Республіки Крим, у містах Києві та Севастополі здійснюють обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

Статтею 6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» передбачено, що на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів - накази. Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Пунктом 2 Положення про надання службових жилих приміщень і користування ними в Український РСР, передбачено, що двірнику житлово-експлуатаційної організації може бути надано службові жилі приміщення.

Відповідно до п.4 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській PCP, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 04.02.1988 року №37, до числа службових може бути включено тільки вільне жиле приміщення.

З матеріалів справи вбачається, що в квартирі АДРЕСА_1 з 2001 року проживала ОСОБА_2 разом з матір`ю ОСОБА_2, яка працювала двірником в КП ЖКС «Чорноморський». Громадянка ОСОБА_2 продовжує проживати у вищевказаній квартирі і до теперішнього часу. Факт проживання підтверджується показаннями свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5., ОСОБА_6 та платіжними документами про оплату послуг водо та електропостачання, копії яких наявні в матеріалах справи. Також, даними свідками підтверджено, що ОСОБА_2 робила ремонт у вищезазначеному приміщенні та надано третьої особою товарні чеки, копії яких наявні в матеріалах справи (а.с. 64-70).

Тобто, при прийнятті розпорядження від 23.03.2010 №230 Київська районна адміністрація не врахувала той факт, що квартира АДРЕСА_1, ніким не зайнята та на момент прийняття спірного розпорядження нею ніхто не користується, або вжити заходи щодо звільнення квартири.

Отже, спірне розпорядження Київської районної адміністрації від 23.03.2010 №230 прийнято в порушення вищезазначених вимог Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській PCP.

Судом встановлено, що гр.ОСОБА_2. проживала в квартирі АДРЕСА_1, без отримання нею або її матір'ю ордеру на вказане житлове приміщення з 2001 року, проте жодних заходів для її виселення до 2010 року, тобто до прийняття спірного розпорядження №230 ані житлово-експлуатаційним об'єднанням, ані Київською районної адміністрацією Одеської міської ради не вживалось.

Крім того, суд не приймає до уваги показання ОСОБА_7 стосовно того, що він проживав в зазначеній квартирі протягом 2 днів, оскільки, дані показання не знайшли свого документального підтвердження під час судового розгляду справи по суті.

Також, свідками ОСОБА_7 та ОСОБА_8. допитаними в судовому засіданні пояснено, що їм було відомо, про те що ОСОБА_3. проживала в квартирі АДРЕСА_1.

З матеріалів справи вбачається, що актом від 15 вересня 1994 року про обстеження стану житлового будинку з метою встановлення його відповідності санітарним нормам та технічним вимогам та визнання житлового будинку непридатним для проживання, визнано житловий будинок АДРЕСА_1 непридатним для проживання (а.с. 61-62).

Суд оцінюючи докази, які є у справі, дійшов висновку про те, що розпорядження голови Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 23.03.2010 року № 230 прийнято з порушенням вимог чинного законодавства.

Таким чином, з урахуванням всіх зазначених обставин встановлених судом, суд вважає, що розпорядження голови Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 23.03.2010 року № 230 є протиправним та підлягає скасуванню.

З урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів суд прийшов висновку, що прокурор довів суду ті обставини, якими обґрунтовував позовні вимоги і вони підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутністю витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір), згідно з ч. 4 ст. 94 КАС України стягненню з відповідача не підлягають.

На підставі вимог частини 3 статті 160 КАС України, в судовому засіданні 18 травня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Керуючись ст.ст. 7, 8, 9, 11, 14, 71, 86, 94, 158 - 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Заступника прокурора Київського району м.Одеси до Київської районної адміністрації Одеської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - комунальне підприємство «Житлово-комунальний сервіс «Чорноморський» про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 23.03.2010 року № 230 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 23.03.2010 року № 230 «Про включення до числа службових жилих приміщень квартири АДРЕСА_1 та її подальшої передачі КП ЖКС «Чорноморський».

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 22 травня 2013 року.

Суддя Л.М. Токмілова

22 травня 2013 року.