Decision № 31492210, 27.05.2013, Commercial Court of Dnipropetrovsk Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.05.13р. Справа № 904/2611/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аргус Лімітед", м. Одеса

до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВФ "КВАНТ", м. Новомосковськ, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості у розмірі 113 264 грн. 72 коп.

Суддя Ярошенко В.І.

Представники:

від позивача: Балашова О.В. - представник за дов. № 21 від 16.04.2013

від відповідача: не з'явились

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аргус Лімітед" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "НПФ Квант" про стягнення основної заборгованості у розмірі 84 071 грн. 08 коп., інфляційних втрат у розмірі 83 грн. 31 коп., пеню у сумі 7 277 грн. 64 коп. та 45% річних у розмірі 21 832 грн. 69 коп.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 01-05/12 від 10.05.2012 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар

Ухвалою господарського суду від 02.04.2013 порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 22.04.2013.

Ухвалою господарського суду від 22.04.2013 розгляд справи відкладено на 13.05.2013, ухвалою від 13.05.2013 розгляд справи відкладено на 27.05.2013.

27.05.2013 від позивача надійшли уточнення до позовної заяви, в яких він просить стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 84 071 грн. 08 коп., інфляційні втрати у розмірі 252 грн. 12 коп., 3% річних - 1 534 грн. 01 коп. та додаткові судові витрати.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи, що дана заява була подана позивачем до початку розгляду справи по суті, господарський суд приймає її до розгляду.

Відповідач у судові засідання не з'явився, відзив на позов та інші витребувані документи до суду не надав. Жодних пояснень щодо причини неявки або інших клопотань до господарського суду не надходило. Про дату, час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями (арк. с. 79).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 27.05.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

10.05.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аргус Лімітед» (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «НПФ «КВАНТ» (далі - відповідач, замовник) був укладений договір № 01-05/12 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язується передати у власність, а замовник прийняти й оплатити товар, вартістю, еквівалентній 12 983,89 доларів США, що гривні, а саме 1 USD = 8,0 грн., складає 999 871 грн., у тому числі ПДВ - 166 645 грн. 18 коп., на умовах викладених у цьому договорі.

Постачальник поставляє товар у відповідності до специфікації, що є додатком до цього договору і його невід'ємною частиною (п. 1.2. договору).

Згідно з розділом 3 договору замовник здійснює оплату товару наступним чином:

3.1.1 не пізніше трьох банківських днів з моменту підписання цього договору замовник перераховує на поточний рахунок постачальника 50 % загальної вартості товару.

3.1.2. Не пізніше трьох банківських днів з моменту повідомлення замовника постачальником про готовність товару до відвантаження зі складу постачальника - м. Одеса, замовник перераховує на поточний рахунок 30 % загальної вартості товару.

3.1.3. Не пізніше чотирнадцяти календарних днів від дати поставки товару замовник перераховує на поточний рахунок постачальника 20 % загальної вартості товару.

3.2. Замовник вносить платежі за товар у сумі. Визначеній цим договором, помноженій на коефіцієнт зміни курсу національної грошової одиниці, яка визначається як відношення офіційного курсу гривні до долара США на момент здійснення чергового платежу до її офіційному курсу на момент укладання цього договору.

3.4. Право власності на товар переходить до замовника у момент здійснення їм оплати повної вартості товару.

Відповідно до п. 4.1. договору невиконання або неналежне виконання зобов'язань згідно цього договору, сторони несуть відповідальність у відповідності з діючим законодавством України.

Згідно з п. 4.4. договору відповідно до ст. 214 ГК України у випадку порушення замовником строків оплати, передбачених п. 3.1.2. цього договору, замовник сплачує суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки, а також 45% річних від простроченої суми.

Позивач на виконання умов договору та специфікації до договору поставив відповідачу товар на загальну суму 999 871 грн. 08 коп., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000062 від 09.08.2012 (арк. с. 12).

Відповідач частково сплав вартість поставленого товару, а саме у розмірі 915 800 грн. 00 коп., що підтверджується банківськими виписками (арк. с. 89-90).

З метою досудового врегулювання спору позивач надіслав на адресу відповідача претензію вих. № 12 від 04.03.2013, в якій просив протягом 5 (п'яти) банківських дні сплатити заборгованість за поставлений товар з урахуванням штрафних санкцій (арк. с. 15-16). Дана претензія було одержана представником відповідача 13.03.2013, про що свідчить поштове повідомлення про вручення цінного листа (арк. с. 17). Однак, відповідач залишив претензію позивача без відповіді.

Отже, сума основної заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 84 071 грн. 08 коп. підтверджена матеріалами справи.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з приписами ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт отримання товару за представленою накладною та не надано доказів повної оплати або повернення переданого товару на суму 84 071 грн. 08 коп., а відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу підлягає задоволенню в розмірі 84 071 грн. 08 коп.

У зв'язку з порушенням відповідачем виконання грошового зобов'язання позивачем нараховані інфляційні втрати в сумі 252 грн. 12 коп. за період з вересня 2012 року по березень 2013 року та 3% річних у розмірі 1 534 грн. 01 коп.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з рахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, а не штрафною санкцією.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування інфляційних втрат та 3% річних, задовольняє їх у сумі 252 грн. 12 коп. та 1 534 грн. 01 коп. відповідно.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, підтверджуються належним та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача інші витрати, пов'язані із наданням позивачу правової допомоги за договором 29-03/13 від 29.03.2013, укладеного між Приватним підприємством "Еленор" (далі - виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрус Лімітед", відповідно до якого виконавець бере на себе зобов'язання надавати послуги судового супроводу спору у господарському суді Дніпропетровської області згідно позову ТОВ "Агрус Лімітед" та ТОВ "НВФ "Квант".

На виконання умов вищезазначеного договору позивач перерахував ПП "Елерон" 4 790 грн. 00 коп. , що підтверджується квитанціями до прибуткового ордеру (арк. с. 93-95).

21.01.2013 між ПП "Елерон" та адвокатом Балашовою О.В. був укладений контракт № 21/01-2013, відповідно до якої адвокат зобов'язався особистими діями і силами, здійснювати надання первинної та вторинної правової допомоги клієнтам ПП "Елеонор".

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Пунктом 5 листа Вищого господарського суду України від 14.07.2004р. №01-8/1270 «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2003 р. щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України», визначено, що статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. У контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.

Судовими витратами є лише оплата тих послуг, які надаються адвокатами, що відповідають вимогам ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та здійснюють свою діяльність у організаційних формах, зазначених у ст.ст. 4, 13, 14, 15 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Отже, статус адвоката характеризується певними елементами, зокрема, права і обов'язками, які перебувають у нерозривному взаємозв'язку. Так, право адвоката представляти за плату інтереси довірителя, пов'язано із можливістю довірителя віднеси плату за послуги адвоката до судових витрат. При цьому адвокат має отримати таку суму гонорару.

Відповідно до ст. 1 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до частини першої ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно з ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

З вищезазначених норм вбачається, що для того, щоб гонорар адвоката був віднесений до складу судових витрат такий гонорар має бути сплачено саме адвокату, а не підприємству. Оскільки, позивачем сплачено 4 790 грн. 00 коп., не адвокату, то вказана сума не може бути віднесена до судових витрат та не підлягає поділу між сторонами спору за правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача інші витрати, пов'язані з витратами на відрядження представника та вартість проїзду працівника до місця слухання справи та назад у розмірі 2 739 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" до інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом визнано обов'язковою.

Як вбачається з матеріалів справи, обов'язковою явку повноважного представника було визнано лише у судове засідання 22.04.2013, відповідно до ухвали про порушення провадження у справі 02.04.2013. Тому суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, у розмірі 204 грн. 54 коп., що становлять компенсацію вартості проїзних квитків, витрачених представником позивача на прибуття у судове засідання 22.04.2013.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, стягуються з відповідача на користь позивача у розмірі 1 720 грн. 50 коп.

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно ст. 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2013 рік" від 06.12.2012 № 5515-VI з січня 2013 р. встановлена мінімальна заробітна плата у розмірі 1 147 грн. 00 коп. Відповідно до п. п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Отже, відповідно до вказаних вище вимог, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, сплачена сума судового збору складає 1720 грн. 50 коп.

Позивачем відповідно до платіжного доручення № 201 від 26.03.2013 сплачена сума судового збору у розмірі 2 265 грн. 29 коп. (арк. с. 6).

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

Таким чином, зайво сплачений судовий збір у розмірі 544 грн. 79 коп. підлягає поверненню позивачу з державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НПФ "Квант" (51200, м. Новомосковськ, вул. Комсомольська, 2, код ЄДРПОУ 37029989) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аргус Лімітед" (65031, м. Одеса, вул. Грушевського, 39а, оф. 25, код ЄДРПОУ 35566441) суму основного боргу у розмірі 84 071 грн. 08 коп. (вісімдесят чотири тисячі сімдесят одна грн. 08 коп.), інфляційні втрати у розмірі 252 грн. 12 коп. (двісті п'ятдесят дві грн. 12 коп.), 3% річних у розмірі 1 534 грн. 01 коп. (одна тисяча п'ятсот тридцять чотири грн. 01 коп.), 1 720 грн. 50 коп. (одну тисячу сімсот двадцять грн. 50 коп.) витрат по сплаті судового збору та 204 грн. 54 коп. (двісті чотири грн. 54 коп.) інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Повернути з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аргус Лімітед" (65031, м. Одеса, вул. Грушевського, 39а, оф. 25, код ЄДРПОУ 35566441) суму зайво сплаченого судового збору у розмірі 544 грн. 79 коп. (п'ятсот сорок чотири грн. 79 коп.), про що видати ухвалу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя В.І. Ярошенко Повне рішення складено 29.05.13р.